Сун Пін

Сун Пін
Народився квітень 1917[1] (107 років)
Ju Countyd, Shantung Province, Republic of Chinad, Бейянський урядd[2]
Країна  КНР
Діяльність політик
Alma mater Університет Цінхуа (1937)[3][1]
Знання мов китайська
Посада member of the Politburo Standing Committee of the Chinese Communist Partyd, member of the Politburo of the Chinese Communist Partyd, член Державної ради КНРd, Q60988843? і Head of the Organization Department of the Chinese Communist Partyd
Партія КПК
У шлюбі з Chen Shunyaod

Сун Пін (кит. спр. 宋平, піньїнь: Sòng Píngупр. 宋平, піньінь Song Ping ; (квітень 1917, Ju Countyd, Shantung Province, Republic of Chinad)) — китайський політичний і партійний діяч, представник другого покоління лідерів КНР[4][5]. Член посткому Політбюро ЦК КПК з 1989 по 1992 рік, член Політбюро з 1987 року, в 1987—1989 роках завідувач Організаційного відділу ЦК, в 1983—1988 роках член Держради КНР і в 1983—1987 роках глава Держплану КНР (заступник голови з 1981 року). У 1977-81 роках партійний лідер пров. Ганьсу, одночасно в 1977-79 роках її губернатор.

Член КПК з 1937[5], член ЦК КПК з 1977 по 1992, член Політбюро ЦК КПК 13-го скликання і з 1989[6] року член його постійного комітету.

Був давнім політичним союзником Ден Сяопіна і називається важливим покровителем Ху Цзіньтао та близьких до нього[7][8]. Колишній секретар Чжоу Еньлая[9]. Поряд із Сун Женьцюном і Deng Yingchao[en], Сун Пін довгий час вважався одним із видатних «революційних старійшин» Китаю (geming yuanlao), що чинили значний вплив «через лаштунки»[10]. Його вплив на вищу політику зберігався до ранніх 2000-х[6].

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив хімфак Університету Цінхуа[6][11].

У пізніх 30-х (згідно з іншим джерелом — вже в 40-х[12]) навчався в ЦПШ та Інституті марксизму-ленінізму в Яньані[5]. У середині 1940-х був політичним секретарем Чжоу Еньлая[5].

У пізніх 50-х став заступником голови Держплану[4][12]. У 1960-х на нього була покладена відповідальність за Third Front (China)[en][13].

У роки Культурної революції був активним у провінції Ганьсу[13].

У 1977-81 роках партійний лідер пров. Ганьсу, одночасно у 1977-79 роках її губернатор.

З 1981 зам., в 1983—1987[14] роках глава Держплану КНР і в 1983[12] -1988 роках член Держради КНР.

У 1987—1989 pp. завідувач Орготделом ЦК КПК. З червня 1989 р[12] член ПК Політбюро ЦК КПК. З 1992 у відставці[5].

Був членом Постійного комітету Президії 16-го, 17-го та 18-го з'їздів КПК[15][16].

Як голова Ганьсу, став першим «ментором» Ху Цзіньтао[17]. Сприяв просуванню Вень Цзябао[18], згодом Прем'єра Держради КНР. Його особистим секретарем був Zhang Xuezhong (politician)[en][6].

Дружина — Chen Shunyao[11].

Член постійного комітету президії 20-го з'їзду КПК у 2022 році[19].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б 不忘初心 其命维新——访问沈阳日报第一任总编辑宋平 -清华校友总会
  2. ↑ https://books.google.com/books?id=PnsjAwAAQBAJ&pg=PA274
  3. ↑ https://books.google.com/books?id=oQQfAAAAQBAJ&pg=PA117
  4. ↑ а б Historical Dictionary of the Chinese Communist Party — Lawrence R. Sullivan — Google Books
  5. ↑ а б в г д Biographical Dictionary of the People's Republic of China — Yuwu Song — Google Books
  6. ↑ а б в г Chinese Politics in the Hu Jintao Era: New Leaders, New Challenges: New … — Willy Lam — Google Books
  7. ↑ Political Factions and Spicy Ginger: Elder Networks in PRC Politics (Part 2) Jamestown
  8. ↑ How China's Leaders Think: The Inside Story of China's Past, Current and … — Robert Lawrence Kuhn — Google Books
  9. ↑ Civil-Military Change in China Elites, Institutes, and Ideas after the 16th … — Google Books
  10. ↑ Historical Dictionary of the People's Republic of China — Lawrence R. Sullivan — Google Books
  11. ↑ а б China's Leaders: The New Generation — Cheng Li — Google Books
  12. ↑ а б в г Deng Xiaoping: Chronicle Of An Empire — Ruan Ming — Google Books
  13. ↑ а б China Since Tiananmen: Political, Economic and Social Conflicts — Documents … — Nancy Sullivan — Google Books
  14. ↑ Inflation and Investment Controls in China: The Political Economy of Central … — Yasheng Huang — Google Books
  15. ↑ Список членов Постоянного комитета президиума 16-го Всекитайского съезда КПК. Жэньминь Жибао. 8 листопада 2002. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 29 грудня 2013.
  16. ↑ Утвержден список членов Постоянного комитета Президиума 17-го Всекитайского съезда КПК. 15 жовтня 2007. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013.
  17. ↑ China Foreign Policy and Government Guide Volume 1 Strategic Information and … — IBP USA — Google Books
  18. ↑ Who's Who
  19. ↑ В Пекине открылся 20-й Всекитайский съезд КПК, на котором Си Цзиньпин от имени Центрального комитета КПК 19-го созыва выступил с докладом-20-й Всекитайский съезд КПК
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сун_Пін&oldid=39829159