Стефанія Марацінеану

Стефанія Марацінеану
Народилася18 (30) червня 1882[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бухарест, Румунське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла15 серпня 1944(1944-08-15)[1] (62 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бухарест, Румунське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Похованняцвинтар Беллу Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвчена-фізик, хімік, педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьрадіоактивність[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materБухарестський університет, Сорбонна[2] і Central School in Bucharestd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук[2]
Науковий керівникМарія Склодовська-Кюрі Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІнститут Кюрі, Паризька обсерваторія і Бухарестський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРумунська академія наук[d][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтstefania-maracineanu.ro Редагувати інформацію у Вікіданих

Стефанія Марацінеану (рум. Ștefania Mărăcineanu, 18 червня 1882—1944) — румунська вчена-фізик.

Біографія

[ред. | ред. код]

З особистого життя вченої відомо лише, що її дитинство не було щасливим. Марацінеану здобула свій ступінь фізичних та хімічних наук у 1910 році та почала викладати в Центральній школі для дівчат в Бухаресті[4]. Потім вона поїхала до Парижу, щоб проводити дослідження в Інституті радію разом з Марією Кюрі на період з 1919 по 1926 роки, де, крім того, здобула звання доктора філософії у 1924 році. В Інституті радію Марацінеану досліджувала період напіврозпаду полонію та вигадувала методи вимірювання альфа-розпаду. Завдяки цій діяльності вона переконалась, що радіонукліди можуть формуватись з атомів під впливом альфа-променів полонію; це спостереження у 1935 році принесе Нобелівську премію Ірен Жоліо-Кюрі[5]. Вона також досліджувала можливість радіоактивності, викликаної сонячним промінням; в цій праці змагались й інші дослідники.

Марацінеану влаштувалась працювати до Паризької обсерваторії до 1930 року, після чого повернулась до Румунії та досліджувала зв'язок між радіоактивністю та дощем, і дощем та землетрусами[6]. Вона померла у 1944 році, хоча точні дата й причина смерті досі невідомі.

Вона стверджувала, за підтримки Румунської наукової академії, що відкрила наведену радіоактивність та що заслуговує розділити Нобелівську премію з Ірен Кюрі, що, таким чином, привело до її ізоляції від іноземного наукового світу.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France Stéfania Maracineanu (1882-1944) — 2011.
  2. а б в г Google Doodle
  3. https://web.archive.org/web/20140306173419/http://www.aos.ro/site_mod_eng/2010/Primapagina/membriASR.pdf
  4. Marelene F. Rayner-Canham; Geoffrey Rayner-Canham (1997). A Devotion to Their Science: Pioneer Women of Radioactivity. Chemical Heritage Foundation. с. 87—91. ISBN 0941901157. Процитовано 3 листопада 2014.
  5. Ibrahim Dincer; Călin Zamfirescu (2011). Sustainable Energy Systems and Applications. Springer Science & Business Media. с. 234. ISBN 0387958614. Процитовано 3 листопада 2014.
  6. Marilyn Bailey Ogilvie[en]; Joy Dorothy Harvey[en] (2000). The Biographical Dictionary of Women in Science: L-Z. Taylor & Francis. с. 841. ISBN 041592040X. Процитовано 3 листопада 2014. {{cite book}}: Перевірте значення |last2= (довідка); Перевірте значення |last= (довідка)