Староста (Україна)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Староста (значення).
Україна
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
України
Категорія Категорія • Інші країни

Ста́роста — адміністративна посада місцевого самоврядування в Україні запроваджена у 2015 році для належного представлення інтересів усіх жителів старостинських округ в укрупнених територіальних громадах.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Староста в ОТГ (2015—2020)[ред. | ред. код]

Див. також: Об'єднана територіальна громада

У 2014—2015 роках в Україні почалася адміністративно-територіальна реформа, у процесі якої суміжні територіальні громади почали об'єднуватися у крупніші об'єднані територіальні громади (ОТГ). А для того, щоб інтереси жителів усіх сіл і селищ в об'єднаних територіальних громадах були належним чином представлені, законом «Про добровільне об'єднання територіальних громад» прийнятим 5 лютого 2015 року було запроваджено інститут старост, що мали обиратися жителями відповідних населених пунктів і представляти їх інтереси у виконавчих органах ради ОТГ.[1][2][к 1][3]

Староста зокрема входив до виконавчого комітету ради ОТГ за посадою, мав допомагати жителям свого населеного пункту із підготовкою подачі документів до органів місцевого самоврядування, брати участь у підготовці бюджету ОТГ у частині, що стосується його населеного пункту, а також здійснювати інші обов'язки визначені у Положенні про старосту, що затверджувалося радою ОТГ.[2] Зокрема рада ОТГ могла уповноважувати старосту або самостійно вчиняти нотаріальні дії, або передавати відповідні документи від мешканців до виконавчого органу ради і назад.[4]

Питання виборів старост регулювалося Законом України «Про місцеві вибори» прийнятим 14 липня 2015 року. Перші вибори старост призначалися радою відповідної ОТГ,[5] а до їх проведення обов'язки старости виконували голови тих громад, що об'єдналися.[2]

Постановою Кабінету Міністрів від 22 липня 2016 року старосту віднесли до п'ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування, а пізніше законом від 9 лютого 2017 року до шостої категорії. Це дозволило впорядкувати структуру та умови оплати праці новообраним старостам.[6][7]

9 лютого 2017 року було прийнято закон, що чіткіше визначив статус і повноваження старости.[к 2] Також цим законом було введено поняття «старостинського округу» ― території, на якій обирають старосту, і на яку поширюються його повноваження. Старостинські округи мали утворюватися радою ОТГ і могли складатися із декількох сіл і селищ окрім адміністративного центру ОТГ.[8][9][10] Також було зафіксовано за старостами право на гарантований виступ у засіданнях ради ОТГ і її постійних комісій із питань, пов'язаних із його округом, а також додано контролюючі функції за використанням об'єктів комунальної власності і станом благоустрою у його окрузі.[10][11]

Під час приєднання громад до ОТГ за спрощеною процедурою (із 19 березня 2017 року), приєднана громада ставала старостинським округом у новій громаді, а її голова автоматично ставав виконуючим обов'язки старости, зберігаючи за собою розмір та умови оплати праці, що він мав раніше.[12][13]

Після 2020 року[ред. | ред. код]

Див. також: Територіальна громада України

Відповідно до моніторингу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо реалізації реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні станом на 01 жовтня 2023 року місцевою радою було затверджено лише 7482 старост, поки у складі територіальних громад по всій Україні було виділено 7567 старостинських округів[14].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ прикінцевими положеннями Закону «Про добровільне об'єднання територіальних громад» було додано нову статтю 14-1 до Закону «Про місцеве самоврядування», що описувала поняття старости
  2. ↑ закон набув чинності 12 березня 2017 року

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Старости. decentralization.gov.ua. Процитовано 18 червня 2022.
  2. ↑ а б в прикінцеві положення закону від 5 лютого 2015 року «Про добровільне об'єднання територіальних громад»
  3. ↑ Баюк та ін., 2017, с. 22
  4. ↑ Ради об’єднаних громад самостійно вирішують організаційні питання щодо вчинення нотаріальних дій на своїй території. decentralization.gov.ua. Процитовано 18 квітня 2021.
  5. ↑ статті 14, 15 Закону України «Про місцеві вибори»
  6. ↑ Старосту віднесли до п'ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування. decentralization.gov.ua. 26.07.2016. Процитовано 18 квітня 2021.
  7. ↑ Посада старости відноситься до шостої категорії посад органів місцевого самоврядування | Заробітна плата. 11.08.2017. Процитовано 18 квітня 2021.
  8. ↑ Набрав чинності закон щодо статусу сільського старости в об'єднаних громадах. decentralization.gov.ua. Процитовано 3 квітня 2021.
  9. ↑ Закон України від 9 лютого 2017 року № 1848-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу старости села, селища»
  10. ↑ а б Старости в селах об’єднаних громад: що змінює новий закон (+інфографіка). decentralization.gov.ua. Процитовано 5 квітня 2021.
  11. ↑ Сільський староста: хто це такий, і які його завдання. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 18 квітня 2021.
  12. ↑ Добровільне приєднання громад: важливість закону для децентралізації (+інфографіка). decentralization.gov.ua. Процитовано 3 квітня 2021.
  13. ↑ Який оклад повинен отримувати староста села? | Управління Держпраці у Черкаській області. ck.dsp.gov.ua. 07 Жов 2019. Процитовано 18 квітня 2021.
  14. ↑ Моніторинг реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади (PDF). Київ: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. 1 жовтня 2023. с. 15.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Становлення інституту старости: перші кроки (науково-практичний посібник) / кол. авт.: М.І. Баюк, М.І. Войт, Т.В. Гаман, О.Г. Гуменюк, І.Б. Ковтун, Р.Б. Примуш, І.В. Рижук, Л.П. Требик, С.В. Флентін. С.В.Циц ; за заг. ред. Баюка М.І. — Хмельницький : Хмельницький центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, 2017. — 225 с.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Старости на урядовому порталі «Децентралізація»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Староста_(Україна)&oldid=41759779