Вибори народних депутатів України

Вибори народних депутатів України — спосіб формування єдиного законодавчого органу України — Верховної Ради України — шляхом всенародного голосування.

Основні засади[ред. | ред. код]

Відповідно до Конституції України, конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років (стаття 76). Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України (стаття 77).

Право голосу на виборах депутатів мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося вісімнадцять років. Громадяни України, які мають право голосу, є виборцями. Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.

Участь громадян України у виборах депутатів є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах.

Кожний виборець голосує на виборах особисто. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється.

Підготовка і проведення виборів депутатів регулюються Конституцією України, Виборчим кодексом України, Законами України «Про Центральну виборчу комісію»^[1], «Про Державний реєстр виборців»^[2], іншими актами законодавства.

Новітня історія парламентських виборів в України[ред. | ред. код]

Вибори до Верховної Ради України відбувалися у 1990, 1994 (дострокові), 1998, 2002, 2006, 2007 (дострокові), 2012, 2014 (дострокові) та 2019 (дострокові) роках.

Докладніше: Вибори#Вибори в Україні

Докладніше: Вибори в Україні

Від травня 2015 року до виборів не допускаються кандидати від партій, що пропагують комуністичний та/або націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими^[3].

Виборча система на виборах народних депутатів України[ред. | ред. код]

За результатами реформи, завершеної 2019 року, в Україні встановлено пропорційну систему з регіональними відкритими списками та 5% загальнонаціональним порогом.

Вибори народних депутатів України здійснюються на засадах пропорційної системи за єдиними списками кандидатів у депутати у загальнодержавному виборчому окрузі, з яких формуються регіональні виборчі списки кандидатів у депутати (Відкриті списки) від партій.

На початку виборчої кампанії партії розподіляють усіх своїх кандидатів на 27 регіональних списків. Територія України, відповідно, ділиться на 27 виборчих округів.

У бюлетені дві порожні графи: одна для номера партії, друга — номер кандидата від цієї партії. Виборець в одному рядку має вписати номер партії, яку підтримує, а в другому (опційно) — номер кандидата з її регіонального списку.

До Ради потрапляють лише партії, що долають п'ятивідсотковий загальнонаціональний бар'єр. Гарантовано місця отримують перші 9 кандидатів з партійного списку.

Далі рахується виборча квота — ціна одного мандату в перерахунку на голоси виборців. Для цього загальну кількість голосів, подану за прохідні партії, ділять на 450 депутатських місць. Після цього загальну кількість поданих за партію в регіоні голосів ділять на виборчу квоту. Результат ділення = кількість місць партії в Раді, не рахуючи перших дев'яти.

Ці місця віддаються кандидатам, які отримали найбільшу кількість голосів виборців у регіоні, а не тим, яких партія поставила на перші місця в регіональному виборчому списку.

Історичні системи на виборах народних депутатів України[ред. | ред. код]

1990: мажоритарна (два тури)

1994: мажоритарна (два тури)

1998: змішана, поріг 4 %

2002: змішана, поріг 4 %

2006: пропорційна, поріг 3 %

2007: пропорційна, поріг 3 %

2012: змішана, поріг 5 %

2014: змішана, поріг 5 %

2019: змішана, поріг 5 %.

Право бути обраним[ред. | ред. код]

Депутатом може бути обраний громадянин України (ценз громадянства), який на день виборів досяг двадцяти одного року (віковий ценз), має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років (ценз осілості).

Не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Засади виборчого процесу[ред. | ред. код]

Вибори в Україні є загальними. Право голосу мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Вибори проводяться на основі рівного виборчого права. Громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах.

Вибори є прямими. Виборці обирають народних депутатів України безпосередньо шляхом голосування за кандидатів (виборчі списки кандидатів), зареєстрованих у порядку, встановленому цим Кодексом. Результати виборів визначаються безпосередньо підсумками голосування виборців.

Вибори в Україні є вільними. Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Участь громадян України у виборах є добровільною. Голосування на виборах в Україні є таємним. Кожен виборець голосує на виборах особисто, але водночас може реалізувати це право під час проведення виборів лише один раз.

Громадяни мають право на захист своїх виборчих прав та інших прав на участь у виборчому процесі шляхом оскарження порушень до відповідних виборчих комісій або у судовому порядку.

Кодекс також гарантує політичний плюралізм та багатопартійність, публічність та відкритість виборчого процесу, усіх його процедур, належне інформування виборців та інших суб'єктів виборчого процесу, свободу передвиборчої агітації, рівний доступ усіх кандидатів і суб'єктів їх висування на виборах до засобів масової інформації.

Етапи виборчого процесу[ред. | ред. код]

Початок виборчого процесу чергових виборів оголошує Центральна виборча комісія в строки, встановлені Кодексом.

Виборчий процес включає такі етапи:

1) висування та реєстрація кандидатів у депутати;

2) утворення окружних та дільничних виборчих комісій;

3) проведення передвиборчої агітації;

4) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі;

5) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;

6) голосування;

7) підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків голосування і результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення;

8) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

Виборчий процес завершується через п'ятнадцять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.

Види виборів народних депутатів[ред. | ред. код]

Вибори депутатів можуть бути черговими та позачерговими.

Чергові вибори депутатів проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення. Позачергові вибори депутатів призначаються Президентом України з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України.

Організація виборів[ред. | ред. код]

Виборчі округи та Виборчі регіони[ред. | ред. код]

Єдиний загальнодержавний виборчий округ включає в себе всю територію України та закордонний виборчий округ. Загальнодержавний округ використовується для підготовки, організації і проведення загальнодержавних виборів.

Територіальні округи утворюються в межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Межі територіальних округів визначаються з урахуванням меж адміністративно-територіальних одиниць.

Регіональні списки кандидатів у депутати формуються у 27-ми виборчих регіонах, межі яких здебільшого збігаються з областями. Винятки:

Київський лівобережний регіон включає Голосіївський, Дарницький, Деснянський, Дніпровський, Печерський райони міста Києва;
Київський правобережний — Оболонський, Подільський, Святошинський, Солом'янський, Шевченківський райони міста Києва, закордонний округ;
Дніпропетровський — місто Дніпро та лівобережна частина Дніпропетровської області;
Криворізький — правобережна частина Дніпропетровської області;
Південний — Херсонська область, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь.

Виборчі дільниці[ред. | ред. код]

Підготовка організації і проведення голосування та підрахунок голосів виборців здійснюються на виборчих дільницях, що утворюються Центральною виборчою комісією або окружною виборчою комісією. Виборча дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною. Виборчі дільниці утворюються з чисельністю від двадцяти до двох тисяч п'ятисот виборців.

Виборчі дільниці поділяються на:

малі — з чисельністю виборців до 500 осіб;
середні — з чисельністю виборців від 500 до 1500 осіб;
великі — з чисельністю виборців понад 1500 осіб.

Спеціальні виборчі дільниці утворюються у стаціонарних закладах охорони здоров'я, в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, на суднах, які в день голосування перебувають у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України та в інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування.

Виборчі комісії[ред. | ред. код]

Виборчі комісії є незалежними органами адміністрування виборчих процесів, які відповідно до своїх повноважень забезпечують здійснення основних принципів виборчого права, засад виборчого процесу, реалізацію виборчих прав громадян України, підготовку та проведення виборів.

До виборчих комісій належать:

1) Центральна виборча комісія;

2) окружні виборчі комісії;

3) територіальні виборчі комісії;

4) дільничні виборчі комісії.

Фінансування виборів депутатів[ред. | ред. код]

Витрати на підготовку і проведення виборів депутатів здійснюються виключно за рахунок коштів державного бюджету, виділених на підготовку та проведення виборів депутатів, коштів виборчих фондів партій — суб'єктів виборчого процесу та коштів власних виборчих фондів кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій — суб'єктів виборчого процесу.

Партія для фінансування своєї виборчої кампанії, в тому числі для фінансування передвиборчої агітації, зобов'язана утворити власний виборчий фонд. Кандидат у депутати для фінансування своєї виборчої кампанії, в тому числі фінансування передвиборчої агітації, може утворити власний виборчий фонд.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборів депутатів[ред. | ред. код]

Рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, можуть бути оскаржені до суду або до виборчої комісії. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до суду, а також розгляд та вирішення справ судом здійснюються в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.