Сотниківка
| село Сотниківка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Бориспільський | ||||
| Громада | Яготинська міська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1729 | ||||
| Населення | 1068 | ||||
| Площа | 6,4 км² | ||||
| Густота населення | 166,88 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 07711 | ||||
| Телефонний код | +380 4575 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°21′42″ пн. ш. 31°49′55″ сх. д. / 50.36167° пн. ш. 31.83194° сх. д.Координати: 50°21′42″ пн. ш. 31°49′55″ сх. д. / 50.36167° пн. ш. 31.83194° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря | 124 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 07711, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Сотниківка, вул. Миру, 56 | ||||
| Карта | |||||
  Сотниківка | |||||
 Сотниківка | |||||
| Мапа | |||||
 | |||||
Сотникі́вка — село в Україні, в Яготинській міській громаді Бориспільського району Київської області. Населення становить 1068 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Засноване у 1729 році.
Селище є на мапі 1812 року.[1]
У 19 столітті належало до Полтавської губернії, Пирятинський повіт.
На початку 1930-х років входило до складу Пирятинського району Полтавської області. У перші роки радянської влади село одержало від міста інвентар для сільськогосподарських робіт. У 1928 році селяни організували ТСОЗ.
Село постраждало від колективізації та Голодомору — геноциду радянського уряду проти української нації. У 1930-х роках до населення почали застосовуватись репресивні заходи — відбирались продукти харчування, худоба, сільськогосподарська техніка. Перетятька Павла, Перетятька Івана, Куця Петра, Куця Митрофана, Пінчука Миколу сільські активісти-комнезамівці оголосили ворогами народу, їх було засуджено до виправних таборів, а їхні сім'ї викинуто з обійсть без засобів для прожиття.
Після 1955 року приєднана Томарівка.[2]
Загальна кількість жертв Голодомору за свідченнями очевидців — понад 600 осіб[3]. У 1993 році на сільському кладовищі встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору.
З 2020 року входить в склад Яготинської міської громади.
Див. також[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
- Юзефович Михайло Володимирович (1802—1889) — російський державний службовець, освітній, культурний і громадський діяч, публіцист українського походження. Голова Київської археографічної комісії (1857—1889). Один із ініціаторів видання Емського указу 1876 року та закриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
- Григо́рий Бори́сович Ма́рченко (укр. Григорій Борисович Марченко; 13 марта 1951, Киевская область, Украинская ССР, СССР — 24 января 2017, Киев, Украина) — советский и украинский военный деятель, директор Департамента реагирования на чрезвычайные ситуации Государственной службы Украины по чрезвычайным ситуациям, первый заместитель командующего Национальной гвардией Украины — начальник Главного штаба, генерал-лейтенант.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 10 жовтня 2021.
- ↑ Карта РККА M-36 (А) • 1 км. Киевская, Черниговская, Гомельская области. www.etomesto.ru. Процитовано 10 жовтня 2021.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні: Київська область. — «Буква», 2008. — с. 1156
| |||||||||||
 | Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |