Єрківці (Бориспільський район)

село Єрківці
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бориспільський район
Громада Дівичківська сільська громада
Основні дані
Засноване 1455
Населення 1280
Площа 6,07 км²
Густота населення 210,87 осіб/км²
Поштовий індекс 08430
Телефонний код +380 4567
Географічні дані
Географічні координати 50°07′22″ пн. ш. 31°15′16″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
97 м
Місцева влада
Адреса ради 08456, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дівички, вул. Сонячна, 1а
Карта
Єрківці. Карта розташування: Україна
Єрківці
Єрківці
Єрківці. Карта розташування: Київська область
Єрківці
Єрківці
Мапа
Мапа

CMNS: Єрківці у Вікісховищі

Є́рківці — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 1280 осіб.

Входять до Дівичківської сільської об'єднаної територіальної громади.

Географія[ред. | ред. код]

Єрківці розташовані за 17 км від міста Переяслав, що на 70-у кілометрі автомобільної траси Київ — Черкаси.

Село знаходиться на кордоні рівномірного падіння до Дніпра тієї загальної гряди, яка займає значну частину Лівобережної України. Тут лесова тераса, що сягає у висоту до 10-15 метрів, знижується в напрямку болотистої місцевості, утвореної трьома протоками-старицями, що відомі під назвами «Стави», «Круглий став», «Жолоб». Вони перетинають село з заходу на південь. На південно-східній околиці села ці протоки зливаються в одну і мають назву «Булатиця», яка далі тече чітко сформованим руслом уздовж схилу лесової тераси до села Веселого.

Історія[ред. | ред. код]

На території села та поряд з ним виявлено кілька поселень давньоруського часу: на кутках Цьомине та Ждани, в урочищах Стави, Солонці, Вертиби. Одне з них розташоване в ур. Стави, у місці витоку р. Булатиці – пов’язується з селищем Булатчин, яке згадується в жалуваній грамоті князя Олелька Володимировича боярину Олехну Сохновичу (1445 р.).

Назва села, за однією з легенд, пояснюється назвою міфічної річки Ярка, яка нібито колись протікала із заходу від Виртибів на південь до Булатиці. Інша гіпотеза виводить першу назву поселення від ознак рельєфу місцевості – «яри», що трансформувалося в «Ярковці», а потім в «Єрковці».

За іншими переказами село засноване козаком Переяславського полку Єрком до якого приєднались ще кілька козацьких сімей. Так поступово заснувався хутір Єрки, який пізніше переріс у велике село Єрківці. Вперше згадується в історичних документах 1455 року. Село позначене на карті Гійом де Боплана під назвою Ірко. Це дещо підтверджує думку про походження назви з давнішньої форми Єркове, у основі, якої лежить чоловіче ім’я Єрко.

За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.

З 1751 року церква св. Михаїла[1]

За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту даного намісництва і у ньому нараховувалось: 67 хат — виборних козаків, 64 хат — козаків підпомічників, 107 хат — посполитих, різночинських і козацьких підсусідків. Всього було 238 хат.[2]

За книгою Київського намісництва 1787 року у селі проживало 440 душ. Було у володінні козаків.

Є на мапі 1787 року[3]

З ліквідацією Київського намісництва, село як і увесь Переяславський повіт, перейшло до складу Полтавської губернії.

За даними 1859 року село є «власницьким та козачим»; дворів — 282; населення — 2296 особи (ч. — 1181, ж. — 1115); є православна церква, сільська управа та завод[4].

У 1880 році село увійшло у новостворену Ковалинську волость Переяславського повіту. Однак, наприкінці XIX століття волосне правління перенесено до села Єрківці і назву волості змінено на Єрковецька.

Після Української революції, та з початком радянсько-української війни Єрківці разом з Дівичками чинили помітний опір загонам Червоної армії у своєму повіті. Красномовною є телеграма від 1 квітня 1920 року Переяславського Повітревкому Полтавському губревкому і губчека «про надання домоги у ліквідації банди, що напала на місто»[5] (маючи на увазі Переяслав). Як пізніше і бійців УПА, місцевих повстанців червоні командири іменують не інакше як «бандити».

У Переяславському повіті повне збройне повстання у районі сіл Дівички та Єрківці. Сьогодні нами був висланий з'єднаний загін у кількості 150 чоловік, котрий після запеклого чотирьохгодинного бою був вимушений під сильним натиском добре озброєних бандитів відступити у напрямі Переяслава, причому маються втрати вбитими та пораненими. Банди у кількості п'ятсот чоловік продовжують наступати на місто. Наші сили разом з полтавським загоном від губчека не в змозі затримати наступаючі банди, так як загін погано озброєний і майже немає патронів. Тому просимо у самому терміновому порядку вислати достатньо озброєну силу і по можливості артилерію, ми постараємось ще скільки-небудь місто втримати, якщо ж скоро не буде дана допомога, то місто займуть бандити. Прийміть всі залежні від вас міри про своєчасне надання допомоги. Про час виїзду загону негайно телеграфуйте.
Оригінальний текст (рос.)
В Переяславском уезде полное вооруженное восстание в районе сел Девички и Ерковцы. Сегодня нами был выслан соединенный отряд в количестве 150 человек, который после упорного четырехчасового боя был вынужден под сильным напором хорошо вооруженных бандитов отступить по направлению Переяслава, причем имеются потери убитыми и ранеными. Банды в количестве пятсот человек продолжают наступать на город. Наши силы вместе с полтавским отрядом от губчека не в состоянии задержать наступающие банды, так как отряд плохо вооружен и почти нет патронов. Посему просим в самом срочном порядке выслать достаточную вооруженную силу и по возможности артилерию, мы постараемся еще сколько-нибудь город удержать, если же скоро не будет дана помощь, то город займут бандиты. Примите все зависящие от вас меры о своевременной подаче помощи. О времени выезда отряда немедлено телеграфируйте.

Переяславский уездвоенком ВЛАСОВ
Председатель ревкома НАБЕРЕЖНЫЙ
Член коллегии губчека НОВОЖЕНОВ

В 1929 році на території села Єрківці було створено 2 колгоспи: «Іскра» і «1 Мая» В 1930 році організувався ще один колгосп — ім. Ворошилова. При цьому було розкуркулено 7 сімей.

Перед Голодомором у селі Єрківці був 671 двір та проживав 3771 мешканець. З них померло від голоду близько 1000 чоловік, встановлено прізвища — 580. Померлі від голоду поховані на сільських кладовищах[6].

Пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової війни, село Єрківці, центр села
Пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової війни, село Єрківці, центр села

У роки Німецько-радянської війни з Єрківець воювати пішли близько 500 осіб. 298 з них не повернулись. У селі діяв партизанський загін ім. Щорса, яким керував єрківчанин Микола Яременко.

У листопаді 2017 року Єрківці увійшли до Дівичківської сільської об'єднаної територіальної громади утвореної шляхом об'єднання жителів сіл: Дівички, Єрківці, Ковалин, Стовп'яги, Веселе, Гречаники, Кавказ.[7][8]

Інфраструктура, промисловість та об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

Центральний в'їзд до с. Єрківці

Загальна площа в межах населеного пункту 622,02 га.

На території сільської ради розташовані та діють СТОВ «Єрківці-2», ПП «Тріумф» та фермерські господарства: «Геркулес», «Святослав», «Бебешко В.І.», «Стожар», «Скиба О.П.», а також є:

  • Навчально-виховне об’єднання «ЗОШ І-ІІІ ст. ДНЗ»;
  • Єрківецька амбулаторія загальної практики сімейної медицини;
  • Сільська бібліотека;
  • Будинок культури;
  • Відділення поштового зв’язку;
  • Церква св. Архістратига Михаїла.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 14 вересня 2021.
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6.
  3. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
  4. Списки населенныхъ мѣстъ Россійской имперіи / Н. Штинецъ. — Санкт-Петербургъ : Центральный статистический комитетъ Министерства внутренихъ дѣлъ, 1862. — Т. Т. XXXIII Полтавская губернія. — С. 156.(рос. дореф.)
  5. Трудящиеся полтавщины в борьбе за установление и укрепление советской власти (1917—1920 гг.) Сборник документов и материалов // Полтавская обласная типография. — Полтава, 1957. — 227
  6. Мартиролог, Національна книга жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Київська область (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 23 березня 2019.
  7. Портал об'єднаних громад України. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 6 лютого 2020.
  8. Паспорт громади на сайті Дівичківської громади. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 6 лютого 2020.

Посилання[ред. | ред. код]