Ракетна зброя Ірану

Ракетна зброя розробляється Іраном в атмосфері протистояння з країнами Заходу, часткової міжнародної ізоляції та за наявності власної ядерної програми, що призвело до необхідності розвитку власної ракетної зброї.

Історія[ред. | ред. код]

Ракета Саджил

Головними помічниками у створенні власної ракетної зброї були Росія та КНДР. Так, у 1993 році на базі радянського ракетного комплексу «Луна-М» була створена ракета «Зільзаль».

У 1994 році на базі північнокорейських ракет Нодон почали розроблятися балістичні ракети Шахаб-3 (перша іранська ракета, здатна досягти території Ізраїлю[1]). До 2011 року в Ірану налічувалося 40 ракет цього класу[2].

13 серпня 2017 р. Парламент Ірану схвалив законопроєкт щодо збільшення витрат на ракетну програму. Це стало реакцією на нещодавно ухвалений у США закон, що дозволяє Вашингтону розширювати санкції щодо Тегерана.[3]

Склад[ред. | ред. код]

Комплекси малої дальності :

  • «Тондар» (до 150 км)
  • "Фатех " (менше 200 км)

Комплекси середньої дальності :

Балістичні :

  • ближнього радіусу дії Hatf- II (180 км, 2012)[4]
  • «Саджил» (дальність 2 тис. км, 2008 рік)

Крилаті ракети :

  • Мескат («Meshkat») дальністю 2000 км і більше на основі куплених в Україні радянських Х-55, ракети готові після 2012.[5][6]
  • «Тріумф» — найшвидша у світі КР морського базування.[7]
  • Достовірно існують КР, що базуються на підводних човнах (не ПКР)[8].
  • Nasr-e Basir — КР морського та сухопутного базування з активним маневруванням та самонаведенням.
  • Qadir — морського та сухопутного базування проти морських цілей (до 300 км).

Протикорабельні :

Також на озброєння Ірану перебувають різні ПКР розробки США (Гарпун), Китаю (С-серія), Ірану.[10]

Проблеми експлуатації[ред. | ред. код]

В умовах тривалої ізоляції Іран був позбавлений доступу до низки технологій, що неминуче вплинуло на боєздатність його ракетних частин. Є відомості про відсутність технологій, що дозволяють тримати протягом тривалого часу на чергуванні рідинні ракети. Через що постановка останніх на чергування та зняття з нього супроводжуються тривалими та трудомісткими процедурами, що неминуче позначається на боєздатності[11].

Навчання[ред. | ред. код]

28 вересня 2008 року було проведено масштабні навчання «Маневри Великого Пророка — IV», на яких було випробувано «Фатех», «Тондар» та «Шахаб».[12]

У січні 2012 року «Гадер», «Нур» (дальність 200 км[13]) та «Наср»[14] були випробувані в акваторії Перської затоки[15] у рамках навчань «Велайят-90» («Главенство-90»)[16].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ В Иране начались масштабные учения ракетных войск. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 1 травня 2020.
  2. ↑ Американский гриф и когти иранского льва. Архів оригіналу за 27 жовтня 2011. Процитовано 2 січня 2012.
  3. ↑ [1] [Архівовано 2017-08-15 у Wayback Machine.] //
  4. ↑ Пакистан провел успешное испытание ракеты Hatf-II. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 15 лютого 2013.
  5. ↑ Iran's cruise missile could strike targets beyond 2000 km - Defense Update:. Архів оригіналу за 5 січня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
  6. ↑ Иран создал новую крылатую ракету — Российская газета. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
  7. ↑ Иран возьмет на вооружение новые крылатые ракеты Zafar — — Российская газета. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 травня 2020.
  8. ↑ Иран испытал подводную крылатую ракету [Архівовано 2017-08-13 у Wayback Machine.] // MIGnews
  9. ↑ Иран создал новые крылатую ракету и торпеду. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 травня 2020.
  10. ↑ Иран продемонстрировал ПКР «Кадер» и «Наср» воздушного базирования — ВПК.name. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 травня 2020.
  11. ↑ Кирилл Рябов. Ракетный потенциал Ирана. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 1 травня 2020.
  12. ↑ Иран испытал свою самую мощную баллистическую ракету. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2020.
  13. ↑ Иран испытывает ракеты. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 2 січня 2012.
  14. ↑ Иран начал выпуск новых крылатых ракет «Наср-1». Архів оригіналу за 11 квітня 2010. Процитовано 2 січня 2012.
  15. ↑ Иран провел успешные испытания новейших ракет «Гадер», «Нур» и «Наср»
  16. ↑ Иран успешно испытал ракету средней дальности «Кадер». Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 1 травня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ракетна_зброя_Ірану&oldid=40157743