Отроковський Володимир Михайлович
| Володимир Михайлович Отроковський | |
|---|---|
| Народився | 13 (25) жовтня 1892 Кудринці |
| Помер | 26 квітня 1918 (25 років) Київ |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Громадянство | Російська імперія |
| Діяльність | історик літератури, поет |
| Alma mater | Колегія Павла Ґалаґана |
Володи́мир Миха́йлович Отроко́вський (рос. Владимир Михайлович Отроковский; 13 (25) жовтня 1892, село Кудринці, нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області — 26 квітня 1918, Київ) — російський та український історик літератури, поет.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 13 (25 жовтня) 1892 року в селі Кудринцях (тепер Кам'янець-Подільського району Хмельницької області). Батько був то священиком, то сільським учителем. Після домашнього виховання Володимира віддали до Немирівської гімназії. Там він у десятилітньому віці почав віршувати.
1910 року закінчив Колегію Павла Галагана, навчався в Київському університеті. Працював у семінарі В. М. Перетца. Досліджував твори давньої російської та української літератур («Тарасій Земка, південноросійський літературний діяч XVII ст.», видано 1921 року, та інші). Автор символістських віршів.
Одружився з випускницею Вищих жіночих курсів Антоніною Молодзенською. 11 березня 1916 року народилася донька Зоя.
Працював інспектором «Дніпросоюзу», за доученням якого керував музеєм і бібліотекою, налагоджував роботу філій на місцях. Під час одного з відряджень захворів. Лікарі гадали, що в Отроковського був епідемічний висипний тиф. Насправді ж 25-річний письменник помер від грипу («іспанка»). Це сталося 26 квітня 1918 року. Був похований на цвинтарі біля Вознесенської церкви, де був напис на пам'ятнику:
- «Нежней не могут быть слова,
- печальней звать не могут звуки,
- чем свет весны и синева
- над тихим кораблем разлуки».
Тлін перенесено на Лук'янівський цвинтар (ділянка № 45).
Публікації творів[ред. | ред. код]
- Сонцесяйність душі: Щоденник // Рукопис: Український альманах спогадів, щоденників, листів, документів, світлин. — Т. 1. — К.: Криниця, 2004. — С. 462—480. — (Серія «Бібліотека Шевченківського комітету»).
- Поезії, написані водночас із щоденником (друкуються вперше) // Там само. — С. 481—485.
Джерела[ред. | ред. код]
- Білокінь С. І. Отроковський Володимир Михайлович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — 527, [1] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 97.
- Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 52.
- Проценко Людмила. Київський некрополь: Путівник-довідник. — К., 1994. — С. 222—223.
- Проценко Л., Костенко Ю. Лук'янівське цивільне кладовище, путівник. — «Інтерграфік». — С. 192. ISBN 966-532-012-2.
- Назаревский А. А. Из истории Семинария русской филологии проф. В. Н. Перетца (В. М. Отроковский. К 80-летию со дня рождения) // Писемність Київської Русі і становлення української літератури: Збірник наукових праць. — К.: Наукова думка, 1988. — С. 272—294.
- Шудря Микола. Поет мріянь і знемоги // Рукопис: Український альманах спогадів, щоденників, листів, документів, світлин. — Т. 1. — К.: Криниця, 2004. — С. 460—461. — (Серія «Бібліотека Шевченківського комітету»).
- Будзей Олег. Три літературні ювілеї одного дня. Настанови від Олександра Блока // Подолянин. — 2012. — 19 жовтня. — С. 8.