Осокові

Осокові
Cyperus esculentus — типовий представник типового роду родини Осокові
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Juss., nom. cons., 1789
Типовий рід
Cyperus L. — Сить
Підродини
Синоніми

Kobresiaceae Gilly

Вікісховище: Cyperaceae

Осо́кові або Смикавцеві[1] (Cyperáceae) — велика родина однодольних рослин, що складається з багаторічних (рідко однорічних) трав, з вигляду схожих на злаки, що ростуть на берегах річок, на сирих луках, болотах або навіть у воді. Велика їх роль і у формуванні арктичних рослинних угруповань, де злаки представлені менш широко.

Велика родина, що включає приблизно 5000 (за іншими даними 5500[2]) видів, 109 родів, 14 триб[3].

Опис[ред. | ред. код]

Види осокових:
1. Cyperus holoschoenus R.Br.,
2. Cyperus crassipes Vahl.
Ботанічна ілюстрація Якоба Штурма з книги «Deutschlands Flora in Abbildungen», 1796

Розміри осокових достатньо сильно різняться: від кількох сантиметрів у видів роду Ситняг (Eleocharis) до трьох — чотирьох метрів у видів родів Сцирподендрон (Scirpodendron), Мапанія (Mapania), Сить (Cyperus)[4]

Кореневище або коротке вертикальне, або довге горизонтальне.

Стебло (соломина) зазвичай тригранної форми, рідко порожнисте, як у злаків, часто з сильно витягнутим верхнім коліном, на якому розташоване суцвіття. Стебла зі зближеними при основі вузлами, так що «справжні» подовжені міжвузля розвиваються переважно у генеративних пагонів.

Листя із замкнутою (не розколотою вздовж, як у злаків) піхвою, яка щільно охоплює стебло подібно трубці, і довгим стрічкоподібним відгином; лінійні, часто дуже жорсткі, з ріжучим краєм через дуже дрібні, звернених донизу зубчиків. У одних осокових на стеблі більш-менш рівномірно розміщене листя; у інших листя скупчене біля основи (більшість осік) або на вершині стебла, як, наприклад, у папірусу (Cyperus papyrus). Нижні (а іноді і все) листя часто має редуковані платівки — залишаються лише піхви. І листя, і стебла осокових багаті механічними тканинами, а також кремнеземом, що обумовлює їх застосування як покрівельного та виробного матеріалу[4].

Квітки дрібні, непоказні, у одних одностатеві, у інших двостатеві, сидять у пазухах приквіткових лусок та зібрані у суцвіття — колоски, що з'єднуються у складніші суцвіття — колосся, головки, кисті, волоті, парасольки. У разі одностатевих квіток чоловічі та жіночі часто перебувають у різних колосків, іноді навіть на різних особинах (дводомні осокові). Оцвітини зовсім немає (що відображає пристосування осокових до вітрозапиленню — анемофілія)) або вона є у вигляді ніжних лусочок, щетинок або волосків, у пухівки (Eriophorum) сильно розростаються при відцвітанні.
Формула квітки:.

Цікаво влаштований пилок осокових: після мейозу три з чотирьох клітин редукуються, і пилкове зерно, являє собою так звану псевдомонаду, відповідну чотирьом «нормальним» пилкових зернам. Чоловічі квітки складаються практично лише з тичинок, а жіночі, зазвичай, влаштовані складніше. У пологів Осока (Carex) та Унцінія (Uncinia), наприклад, приквітковий лист (покривна луска) обростає навколо зав'язі, отже маточка, а потім і плід, що розвивається, виявляються оточеним особливою плівчатою капсулою — мішечком[4].

Плід осокових — горішок, Часто тригранний, з більш-менш твердим біляплодником.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Осокове болото. Запорізька область

Рослини родини осокових широко розповсюджені по всій земній кулі, особливо у помірних та холодних областях.

До найрозповсюдженіших осокових належать представники роду Комиш (Scirpus), що утворюють великі зарості біля берегів прісних водойм. Дуже відомі рослини, що належать до великого роду Сить — наприклад, папірус, стебла якого з найдавніших часів до Середньовіччя служили джерелом паперу. Він, як і очерет, утворює великі зарості біля берегів африканських річок та озер. У тропіках широко розповсюджені й інші осокові: ринхоспора (Rhinchospora), меч-трава (Cladium), мапанія, склери (Scleria). В арктичних та помірних областях домінують інші роди: ситняг, пухівка, осока, причому представники останнього роду за ступенем участі у рослинному покриві не поступаються злакам та Астровим, а подекуди їх перевершують. Найбільше видів осок мешкає на болотах, на сирих та болотистих луках, берегах водойм, де осоки формують специфічні спільноти та часто визначають вигляд місцевості.[4]

Осокові у флорі України[ред. | ред. код]

За результатами дослідження провідного наукового співробітника Інституту екології Карпат НАН України доктора біологічних наук Івана Данилика у флорі України налічується 153 види осокових, які належать до однієї підродини (Cyperoideae), 8 триб і 19 родів.[5]

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Епідерміс листя та стебел більшою чи меншою мірою просякнутий силікатною кислотою. У кореневищах деяких видів знайдено ефірну олію. Алкалоїди, зазвичай, відсутні та знайдені лише у осоці парвській (Carex brevicollis).[6]

Використання людиною[ред. | ред. код]

Корисних рослин серед осокових дуже мало. Ці сухі і жорсткі трави, бідні поживними сполуками та багаті кремнеземом, дають погане сіно, яке згодовують тваринам в останню чергу.

Cyperus esculentus L., що зростає й місцями культивується в південній Європі, приносить їстівні підземні шишки (бульби), що містять багато олії та цукру і смаком нагадують мигдаль («земляний мигдаль»); їх часто вживають як найкращий сурогат кави. Їстівні шишки доставляють також Cyperus bulbosus Vahl. та Scirpus maritimus L. в Індії, Scirpus tuberosus Roxb. в Індії та Китаї й інші види.

Carex arenaria L. сіють на дюнах, переважно в Голландії, для утримання летючих пісків (довгі кореневища цієї осоки скріплюють та затримують пісок).

Стебла (солома) Scirpus palustris L. та деяких інших осокових йдуть на плетіння постілок. Папірус (Cyperus papyrus L.) — крупна (до 3 м заввишки) водна рослина (зростає у Єгипті, Малої Азії, у Калабрії та Сицилії), з якої у давнину виробляли папір — папірус; тепер має мале значення (місцями солома йде для плетіння).

Багато видів осокових використовуються для оформлення водойм у ландшафтному дизайні. Дуже популярною серед любителів «водних садів» є пухівка піхвова. Шовковисті та ніжні волоски-оцвітини цієї пухівки роблять її схожими на пухові кульки, що надає рослині ошатний вигляд.

Дуже корисна рослина схеноплектус озерний. Вона відіграє важливу роль у природі, фільтруючи воду.

Класифікація[ред. | ред. код]

Таксономічне положення[ред. | ред. код]

  клас Дводольні   ще 15 родин, у тому числі Тонконогові (Poaceae)  
         
  відділ Покритонасінні     порядокТонконогоцвіті (Poales)    
              до 120 родів
  царство Рослини     клас Однодольні     родина Осокові  
           
  відділ Голонасінні   ще 10 порядків (за Системою APG III)  
     

Деякі роди[ред. | ред. код]

Пухівка широколиста (Eriophorum latifolium)
Докладніше: Роди родини осокові

Родина включає 116[7] родів та близько 5730[8] видів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Червона книга України 2010—2016
  2. ↑ Muasya A. M., Simpson D. A., Verboom G. A., Goetghebeur P., Naczi R. F., Chase M. W., Smets E. Phylogeny of Cyperaceae based on DNA sequence data: current progress and future prospects // The Botanical Review. — 2009. — Вип. 75. — № 1. — С. 2-21.
  3. ↑ Starr J. R., Ford B. A. Phylogeny and evolution in Cariceae (Cyperaceae): current knowledge and future directions // The Botanical Review. — 2009. — Вип. 75. — № 1. — С. 110–137. — DOI:10.1007/s12229-008-9020-x.
  4. ↑ а б в г Шипунов А. Б. Семейство Осоковые // Биология: Школьна энциклопедия / Белякова Г. и др. — М. : БРЭ, 2004. — ISBN 5-85270-213-7.
  5. ↑ І. М. Данилик. Система родини Cyperaceae Juss. Флори України // ISSN 0372-4123. Український ботанічний журнал, 2012, т. 69, № 3. — С. 337—351.
  6. ↑ Гаммерман А. Ф., Гром И. И. Дикорастущие лекарственные растения СССР. — М. : Медицина, 1976.
  7. ↑ Белоусова Л. С., Денисова Л. В. Редкие растения мира. — Лесная промышленность, 1983. — 344 с. (Перевірено 19 лютого 2010)
  8. ↑ Осоковые на сайте The Plant List(англ.)(лат.) (Перевірено 11 червня 2013)
  9. ↑ За даними сайта Germplasm Resources Information Network (GRIN). Див. розділ Посилання.

Література[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Осокові&oldid=41350767