Нгада (народ)

Нгада
Група жінок нгада (архівне фото)
Кількість	98,2 тис.
Ареал	Індонезія: провінція Східна Південно-Східна Нуса
Раса	південні монголоїди
Близькі до:	мангараї, наге, енде, ліо
Мова	нгада, індонезійська
Релігія	християнство, іслам

Нга́да (інші назви: нада, нгадха, баджава, рокка, роканці) — народ в Індонезії, на півдні центральної частини острова Флорес; в адміністративному плані це округ Нгада (індонез. Kabupaten Ngada) провінції Східна Південно-Східна Нуса (адміністративний центр — Баджава).

Розселення, мова, чисельність[ред. | ред. код]

Більшість живе в гірських районах, приблизно третина — на узбережжі.

Говорять мовою нгада, яка належить до сумба-флореської групи центрально-східної гілки малайсько-полінезійських мов і розпадається на декілька діалектів. Поширена також індонезійська мова.

Чисельність носіїв мови нгада 2018 року оцінювалось у 90 тис. осіб^[1], ще 8,2 тис. осіб нараховували носії мови східна нгада^[2].

Релігія, історія[ред. | ред. код]

95,5 % нгада дотримується християнства (католики), що є результатом діяльності місіонерів, яка розпочалась у 1920-і роки. Решта 4,5 % — мусульмани-суніти^[1][2]. У минулому нгада визнавали верховного бога Дева та його жіноче втілення Ніту. Залишки традиційних вірувань і зараз зберігаються в гірських районах.

Нгада вважаються потомками корінного населення острова Флорес, хоча, за їх переказами, їх предки прийшли з острова Ява. Прибережні групи зазнали впливу з боку малайців, бугів, макасарів. У XVI ст. португальські католицькі місіонери розпочали навернення населення острова на християнство.

Господарство[ред. | ред. код]

Основне заняття — землеробство, вирощують вологий та суходільний рис, кукурудзу, просо, а також бобові, гарбузи, арахіс, овочі, перець та інші прянощі. Допоміжну роль відіграють мисливство та збиральництво. Тримають у невеликій кількості буйволів, коней, свиней, птицю. Розвинене прибережне морське та річкове рибальство. Скрізь поширене плетіння, на обробці металів, ткацтві, гончарстві спеціалізуються окремі етнографічні групи.

Суспільство, поселення[ред. | ред. код]

Села нгада (нуа) мають лінійне планування, в центрі села знаходиться майдан з мегалітичними спорудами, пов'язаними з культом предків. У горах села оточені кам'яними стінами.

Села складаються із дерев'яних хат, що згруповані за належністю до певного роду. Їх населення об'єднується в сусідську громаду. Хати прямокутні в плані, їх ставлять на палях. У горах поширені великі довгі хати, на узбережжі живуть у хатах невеликого розміру. Стіни ховаються під високим і стрімким дахом.

Нгада поділяються на ендогамні роди, що ведуть своє походження від спільного предка й пов'язані спільною територією проживання.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• А. А. Бернова. Манггараи. Народы и религии мира: Энциклопедия. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 320-321. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)
• Ngada. Encyclopædia Britannica (англ.)