Монголоїдна раса
 | Дані у статті наведені станом на 1982. |
Монголо́їдна раса (азійсько-американська раса) — це застаріле расове угруповання різних народів, що мешкають у значних частинах Азії, Америки та деяких регіонів Європи та Океанії. Термін походить від теорії біологічної раси, яка зараз спростована. У минулому інші терміни, такі як «монгольська раса», «жовта», «азіатська» та «східна», використовувалися як синоніми.
Концепція поділу людства на монголоїдну, європеоїдну та негроїдну раси була введена в 1780-х роках представниками геттінгенської історичної школи. Його далі розвинули західні вчені в контексті расистських ідеологій епохи колоніалізму. З розвитком сучасної генетики концепція різних людських рас у біологічному сенсі застаріла. У 2019 році Американська асоціація біологічних антропологів заявила: «Віра в «раси» як природні аспекти людської біології та структури нерівності (расизм), які виникають із таких переконань, є одними з найбільш шкідливих елементів у людському досвіді як сьогодні і в минулому"
Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]
У 19 — середині 20 століття характерними ознаками великої монголоїдної раси науковці вважали такі:
- світла або темно-світла пігментація шкіри;
- малопрофільоване широке обличчя, виступаючі вилиці з подушками жиру;
- захист очей від підвищеної інсоляції, пилу, для чого служить вузький розріз повік, додаткова складка — епікантус, темна райдужка, густі вії;
- довге (якщо не стригти) пряме жорстке, темнопігментоване волосся;
- слабкий волосяний покрив на обличчі та тілі.
Типи і поширення монголоїдної раси[ред. | ред. код]
Виділяють дві головні підгрупи (контраст між якими викликаний дією фактора інфантилізації в перенаселених південних регіонах):
- північну (масивні, високі, світлошкірі, з великим обличчям і низьким склепінням черепа);
- південну (невисокі, смагляві з невеликим обличчям та високим лобом).
Всередині великої монголоїдної раси виділяють кілька рас:
- північноазійська — монголи, якути, буряти, евенки, евени тощо.
- арктична — чукчі, ескімоси тощо.
- далекосхідна — китайці і народи Китаю (за винятком півдня).
- південно-азійська — більшість етній Південного Китаю (тайські народи), народи Індокитаю, Бірми, островів Індонезії та Філіппін.
- американська — індіанці Північної та Південної Америки.
Яскраво вираженими представниками монголоїдної раси є монголи, перші постійні контакти європейців з якими датуються початком 2-го тисячоліття н. е. Класичними монголоїдами є також представники тюркських і монгольських народів Центральної Азії: буряти, алтайці і тувинці.
Вже у японців та південних китайців відчутним є домішка австралоїдної раси [джерело?]. Ще більшим вплив австралоїдів є у зовнішньому вигляді південно-азійської раси у мешканців Індокитаю, Індонезії та Філіппін.
Більшість населення Середньої Азії або має помітну монголоїдну домішку (узбеки), або ж є мішаним монголоїдно-європеоїдним типом (казахи).
У деяких груп росіян, особливо Сибіру, тобто в зонах контактування з монголоїдами, простежуються окремі монголоїдні риси.
Історія[ред. | ред. код]
Комплекс типових ознак монголоїдної раси чітко виявлений вже в палеоантропологічних знахідках часів мезоліту (близько 12 тисяч років тому). Спочатку населяли Східну Євразію, зовнішність відображає пристосування до умов пустель (пустеля Гобі).
На території України представники народів монголоїдної раси з'являються в часи Великого переселення народів з III століття н. е. Спочатку гуни, тюрки, пізніше болгари, хозари, що остаточно витісняють іраномовні народи з причорноморських і приазовських степів. За часів Київської Русі відомі печеніги, половці, монголо-татари. За часів Козацької доби в український степ переселяються ногайці. Найпізніше з монголоїдів в українські степи мігрують калмики.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 7., К., 1982, стор. 102
| |||||||||||||||||||
|
