Миколаївка (Довжанський район)

село Миколаївка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Довжанський район
Громада Довжанська міська громада
Основні дані
Засноване 1953
Населення 53
Площа км²
Густота населення 8,83 осіб/км²
Поштовий індекс 94850
Телефонний код +380 6434
Географічні дані
Географічні координати 48°09′45″ пн. ш. 39°27′56″ сх. д. / 48.16250° пн. ш. 39.46556° сх. д. / 48.16250; 39.46556Координати: 48°09′45″ пн. ш. 39°27′56″ сх. д. / 48.16250° пн. ш. 39.46556° сх. д. / 48.16250; 39.46556
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Водойми р. Медвежа
Місцева влада
Адреса ради 94850, Луганська обл., Свердловська міськрада, с.Медвежанка, вул, Гребенюка, 12
Карта
Миколаївка. Карта розташування: Україна
Миколаївка
Миколаївка
Миколаївка. Карта розташування: Луганська область
Миколаївка
Миколаївка
Мапа
Мапа

CMNS: Миколаївка у Вікісховищі

Микола́ївка (до 1953 рокухутір Миколаївка) — село в Україні, у Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 53 осіб. Знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°9' пн. ш. 39°27' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 6 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 35 км від Свердловська. Найближча залізнична станція — Довжанська, за 35 км. Через село протікає річка Медвежа.

Історія[ред. | ред. код]

Хутір Миколаївка заснований 1880 року, його назва утворена від християнського свята Святого Миколая.

З 1953 року має статус села.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської громади.[1]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[2].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 53 особи, з них 92,45% зазначили рідною мову українську, а 7,55% — російську[3].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено поселення епохи бронзи, селище раннього середньовіччя.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 січня 2014.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9

Посилання[ред. | ред. код]