У 1945 році він підписав контракт з італійською «Дженоа», коли футбол відновився в цій країні після Другої світової війни, але так за першу команду у чемпіонаті і не дебютував, після чого у сезоні 1946/47 був граючим тренером клубу другого італійського дивізіону «Мантова», провівши 26 ігор у Серії В[5].
Влітку 1947 року Тайолі залишив Італію, щоб стати тренером збірної Колумбії[6], якою керував на чемпіонату Південної Америки 1947 року в Еквадорі. Втім команда під його керівництвом на турнірі не виграла жодного з 7 матчів і посіла останнє місце[7], після чого Тайолі покинув посаду.
У 1948 році він прибув до Іспанії, підписавши контракт з «Атлетіко» (Мадрид), яким керував у сезоні 1948/49 років, посівши четверте місце в Ла Лізі. Вважаючись надто методичним тренером, який залишав мало свободи своїм гравцям[4], по завершенні сезону Тайолі був звільнений.
1949 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі другого іспанського дивізіону «Расінг» із Сантандера[8]. З командою у сезоні 1949/50 виграв Сегунду і вийшов до Прімери, але у вищому іспанському дивізіоні керував вже іншим клубом, «Мурсією», яку очолював протягом частини сезону 1950/51[9].
Після цього Тайолі переїхав до Португалії, де в сезоні 1951/52 років був головним тренером команди «Боавішта», посівши 5 місце, а наступного сезону очолив «Порту», втім був звільнений ще до кінця розіграшу[10].
Останнім місцем тренерської роботи був клуб другого іспанського дивізіону «Райо Вальєкано», головним тренером команди якого Ліно Тайолі був у 1958—1959 роках[11].