Лебединці (Бердичівський район)

село Лебединці
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Громада Андрушівська міська громада
Код КАТОТТГ UA18020010140026190
Основні дані
Засноване 1683
Перша згадка 1683 (341 рік)[1]
Населення 436
Площа 29,97 км²
Густота населення 14,55 осіб/км²
Поштовий індекс 13446
Телефонний код +380 4136
Географічні дані
Географічні координати 49°55′39″ пн. ш. 29°07′32″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
227 м
Водойми р.Нетеч
Відстань до
обласного центру
49 (фізична) км
Відстань до
районного центру
14 км
Місцева влада
Адреса ради 13446, с. Лебединці, вул. Центральна, 1
Карта
Лебединці. Карта розташування: Україна
Лебединці
Лебединці
Лебединці. Карта розташування: Житомирська область
Лебединці
Лебединці
Мапа
Мапа

CMNS: Лебединці у Вікісховищі

Лебеди́нці [2]село в Україні, в Андрушівській міській громаді Бердичівського району Житомирської області. Розташоване на берегах річки Лебединець за 14 км, на південний схід, від центру громади — міста Андрушівка та за 9 км від залізничної станції «Бровки». Населення — 436 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Перші писемні згадки про село відносяться до 1683 року. Сучасне село, від дня свого заснування, змінило три місця поселень.

Перше село[ред. | ред. код]

Перше населення було біля хутора. Там була долина, яка називалася Криничка. Від цього хутора, попід Вчорайшанським лісом, йшла дорога на Паволоч і називалася вона Бердичівським шляхом (в народі Чумацьким Шляхом). А біля цього шляху було озеро, яке називалось Безодня.

Друге село[ред. | ред. код]

Струмок, біля якого розмістилося теперішнє населення починається на лебединських полях з болота, яке називалося Святим озером. Біля цього озера одне з урочищ, на схід від села, називається Церковним, або по народному Хрести.

На це поле перемістилися люди, які залишилися живими після знищення татарами першого поселення, яке називали Хуторище. В урочищі Церковище знаходяться кам'яні хрести, закопані в землю, щоб не заважали обробітку землі, один з яких, із слов'янським написом 1666 року, залишався на поверхні землі до 1941 року.

За легендою, давнє село і церква теж були спалені татарами, а люди розігнані, побиті або забрані в полон. Це село називалося Хрести.

Вверх від нього, до Бровок, є поле, що називається «могили». За легендою на цьому полі був великий бій і є старі могили.

Третє село[ред. | ред. код]

Третє село — була ферма городецького пана. На цій фермі було поселено 5 сімей кріпаків. Жили вони в п'яти хатах, біля великого ставка. За легендою ці сім'ї пан виграв в карти у свого знайомого із Лебедина, що на Сумщині. Ще одна легенда оповідає, що в ставках, біля панського будинку, були красиві чорні лебеді, яких розводили і доглядали кріпаки.

В 1741 році в Лебединцях було 40 дворів, а в 1863 році було 974 мешканців. Панський маєток мав 2662 десятин землі. У XVIII столітті село належало до обширних володінь пана Любомирського, а на початку XIX століття пану Олещинському.

Церква Свято-Богословська, дерев'яна. Вона згадується у візиті за 1741 рік та 1746 рік. Побудована в 1736 році. Стояла вона неподалік церкви, яка була побудована в 1787 році і стояла до середини XIX століття. Теж була дерев'яна. Згоріла 31 липня 1856 року. На цьому місці була закладена кам'яна церква. Вона була відкрита 7 жовтня 1861 року.

В 1972 році в селі налічувалось 441 дворів, де проживало 1350 чоловік.

Під час Другої світової війни комсомольцями села була створена підпільна організація, яка згодом стала диверсійною групою загону ім. Чапаєва. В одній з операцій загинули комсомольці: Ю. А. Шлапак, В. І. Гагич, І. С. Гагич та А. Т. Перець.

У Лебединецькому лісі збереглася партизанська землянка того часу. Після війни, біля неї встановлено пам'ятний знак.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженцями села є:

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У Лебединцях наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років декілька разів бував видатний письменник Віктор Некрасов. Відвідував він село на запрошення своєї київської знайомої Ніни Богорад, яка є уродженкою Лебединців. Про це вона сама розповіла 2016 року на черговому засіданні києвознавчого клубу «Кияни», присвяченого видатному письменнику.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. УРЕ
  2. Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]