Ларіонов Григорій Миколайович

Ларіонов Григорій Миколайович
Народився 1897
Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер не раніше 1950
Юзівка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Діяльність державний діяч
Нагороди
Орден Леніна

Григорій Миколайович Ларіонов (1897(1897), місто Кременчук, тепер Полтавської області — після 1950, місто Сталіно) — український радянський діяч, начальник Південно-Донецької залізниці, генерал-директор 3-го рангу. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині. Трудову діяльність розпочав у дванадцятирічному віці вуличним продавцем газет. Потім працював слюсарем механічних майстерень міста Кременчука.

Член ВКП(б) з 1924 року.

У 1924—1931 роках — голова Кременчуцького окружного комітету профспілки харчовиків; завідувач організаційного відділу і відділу кадрів Кременчуцького окружного, а потім Кременчуцького міського комітетів КП(б)У.

З 1931 року працював на залізничному транспорті. Був партійним організатором, а потім заступником начальника Козятинського залізничного району на Вінниччині.

У 1938 році закінчив Всесоюзну транспортну академію.

У 1938—1939 роках — заступник начальника служби руху, а у 1939—1940 роках — начальник служби руху Південно-Донецької залізниці.

У 1940—1941 роках — начальник Південно-Донецької залізниці.

Під час німецько-радянської війни у 1941—1943 роках працював уповноваженим Міністерства шляхів сполучення СРСР у Ворошиловграді, Ростові-на-Дону і Сталінграді.

У 1943—1950 роках — начальник Південно-Донецької залізниці.

Похований у місті Сталіно (тепер — Донецьку).

Звання[ред. | ред. код]

  • генерал-директор руху 3-го рангу

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • орден Леніна
  • медаль «За трудову доблесть» (1939)
  • медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • «Знатний залізничник»

Джерела[ред. | ред. код]