Південно-Донецька залізниця
| Історія будівництва українських залізниць.gif | |
| Статус | історична. залізниці приємниці: Донецька, Придніпровська та Південно-Східна |
|---|---|
| Штаб-квартира | Ясинувата, Донеччина |
| Роки функціонування | 1937—1953 |
| Країна |  Україна (Українська РСР) |
| Ширина колії | 1520 мм |
Південно-Донецька залізниця (рос. Южно-Донецкая железная дорога) — залізнична магістраль в південній частині Донбасу. Утворена на виконання Постанови Ради Народних Комісарів СРСР № 813 від 17 травня 1937 р. та Наказу НКШС № 106/Ц від 21 травня 1937 р. з Донецької та Сталінської залізниць виділені ділянки, з яких було організовано Південно-Донецьку залізницю[1], за цим же Наказом в інших межах знов відтворено Північно-Донецьку.
П.-Д.з. з'єднувала основні вугільні підприємства Донбасу з азовськими морськими портами у Таганрозі (через ст. Марцево) та у Маріуполі.
Управління нової Південно-Донецької залізниці розташовувалося на станції Ясинувата.
Історія[ред. | ред. код]
У 1937 році відкрито гілку Постишеве (Гришине/Красноармійське/Покровськ) — Павлоград.
У 1939—1945 роки: залізниця переведена (1941 року, як і всі інші залізниці СРСР) на воєнний стан. Під час війни зруйновано 8000 км шляхів, 1500 мостів, 27 локомотивних депо, 8 вагонних депо, 400 вокзалів і станційних будівель.
У 1953 році — об'єднана з Північно-Донецькою залізницею під загальною назвою Донецька залізниця на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР № 1263 від 14 травня 1953 р. та Наказу МШС № 80Ц від 15 травня 1953 р[2].
-
Ясинувата до жовтневого перевороту -
панорама Ясинуватої
Керівники залізниці[ред. | ред. код]
- травень 1937 – травень 1938 — Донченко Микола Якович (начальник);
- травень 1938 – листопад 1939 — Кривонос Петро Федорович (начальник);
- 1939 – 1940 — Шахрай Петро Касянович (начальник);
- 1940 –1950 — Ларіонов Григорій Миколайович (начальник) <у 1941—1943 рр. залізниця в окупації, а керівництво в екзилі>;
- 1950 –1951 — Гладких Олексій Панасович (начальник).
- 1951 –1953 — Кошляк Михайло Іванович (начальник).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Афонина, 1996, с. 119.
- ↑ Афонина, 1996, с. 147.
Джерела[ред. | ред. код]
- Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 г / Сост. Афонина Г. М.. — М., 1996. — 223 с. (рос.)
- Історія залізничного транспорту Росії. Том 1. С.-Петербург. 1994.(рос.)
Див. також[ред. | ред. код]
- Ясинуватська дирекція залізничних перевезень
- Ясинувата-Західне (локомотивне депо)
- Ясинувата (вагонне депо)
- Ясинувата (моторвагонне депо) (РПЧ-12 Ясинувата)
- Мала Південно-Донецька залізниця
- Донецька залізниця
- Курсько-Харківсько-Азовська залізниця
- Північно-Донецька залізниця (Донецькі залізниці)
- Грушевська залізниця
- Південна залізниця
- Південно-Східні залізниці
- Південні залізниці
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| |||||||||||