Косиковецька волость

Косиковецька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Ушицького повіту Подільської губернії з центром у селі Косиківці.

Склад волості[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік складалася з 14 поселень, 12 сільських громад. Населення — 9 392 осіб (4 610 чоловічої статі та 4 712 — жіночої), 1225 дворових господарства^[1].

Основні поселення волості:

• Косиківці — колишнє власницьке село за 18 верст від повітового міста, 689 осіб, 86 дворових господарств, волосне правління, православна церква, римо-католицька каплиця, заїжджий будинок, водяний млин, цегельня. За 5 верст  — винокурня.
• Борсуківці — колишнє власницьке село при річці Данилівка, 1101 осіб, 148 дворових господарств, православна церква, заїжджий будинок.
• Бучая — колишнє власницьке село при річці Ушиця та струмку Голова, 640 осіб, 141 дворових господарств, православна церква, школа, заїжджий будинок.
• Губарів — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 605 осіб, 75 дворових господарств, православна церква, заїжджий будинок, водяний млин.
• Загоряни — колишнє власницьке село, 554 осіб, 82 дворових господарств.
• Зелені Курилівці — колишнє власницьке село, 1349 осіб, 180 дворових господарств, православна церква, заїжджий будинок, водяний та кінний млини.
• Косиковецький Яр — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 115 осіб, 45 дворових господарств, водяний млин.
• Івашківці — колишнє власницьке село, 1229 осіб, 162 дворових господарств, православна церква, заїжджий будинок.
• Песець — колишнє власницьке село при річці Данилівка, 1264 осіб, 158 дворових господарств, православна церква, школа, заїжджий будинок, паровий та водяний млини, винокурня.
• Попівка — колишнє власницьке село при річці Левкова Долина, 304 осіб, 37 дворових господарств, кінний млин, винокурня.
• Сорокани (Сороківська Слобідка) — присілок Борсуківців, 70 осіб, 18 дворових господарств.
• Чугор — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 580 осіб, 99 дворових господарств, православна церква, заїжджий будинок, водяний млин.
• Шебутинці — колишнє власницьке село при річці Данилівка, 518 осіб, 87 дворових господарств.
• Шелестяни — колишнє власницьке село, 553 осіб, 84 дворових господарств, православна церква, заїжджий будинок, водяний млин.

Ліквідація волості[ред. | ред. код]

Друга сесія ВУЦВК VII скликання, яка відбувалася 12 квітня 1923 р., своєю постановою «Про новий адміністративно-територіальний поділ України» скасувала волості і повіти, замінивши їх районами. Села Косиківці та Косиковецький Яр ввійшли до складу Миньковецького району, села Зелені Курилівці та Чугор — до складу Староушицького району, Шебутинці — до Калюського району, а решта поселень — до складу Новоушицького району.

Після укрупнення районів всі населені пункти колишньої Косиковецької волості ввійшли до складу Новоушицького району.

Джерела[ред. | ред. код]

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Посилання[ред. | ред. код]