Кейван Іван Миколайович
| Іван Кейван | |
|---|---|
| Народився | 16 вересня 1907.svg){kind=small} Прутівка |
| Помер | 18 вересня 1992 (85 років).svg){kind=small} Едмонтон |
| Поховання | Едмонтон |
| Громадянство | Австро-Угорщина ЗУНР.svg){kind=small} УНР.svg){kind=small} II Польська Республіка СРСР.svg){kind=small} Третій Рейх Канада |
| Діяльність | мистецтвознавець |
| Галузь | література[1], мистецтвознавство[1], графіка[1] і малярство[1] |
| Alma mater | Краківська академія мистецтв, Варшавська академія мистецтв, Варшавський університет |
| Знання мов | українська[1] |
| Конфесія | християнин |
| Батько | Микола Кейван |
| Мати | Калина Ілащук |
| У шлюбі з | Крупська Марія |
| Діти | Орест, Зоня |
| Нагороди | Шевченківська медаль |
Кейван Іван Миколайович (англ. Kayvan Ivan, 16(03) вересня 1909, Прутівка — 18 вересня 1992, Едмонтон) — графік, живописець, мистецтвознавець[2], історик мистецтва. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (дійсний член Секції історії України).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в с. Карлів (нині с. Прутівка Снятинського району Івано-Франківської області) у родині столяра Миколи Кейвана та музиканта Калини Ілащук[3].
Навчався у коломийській ґімназії, в художній студії О. Новаківського у м. Львові, Краківській академії мистецтв (1927—1928)[4] і з 1932 року на виставки надає свої твори[4]. Закінчив Варшавську академію мистецтв (1932—1937), вивчав теорію мистецтва й історію мистецтва у Варшавському університеті[5].
Від 1939 року викладав у м. Коломия. Його твори були на художніх виставках у Мюнхені, Реґенсбурзі, Мітенвальді, Ґарміш-Партенкірхені, у Парижі, в Амстердамі.
Одружився з Крупською Марією[5] у 1943 р.[6]. Від цього шлюбу мав сина Ореста та доньку Зоню[7].
На еміграції з 1944 року: спочатку в Німеччині, від 1949 — у Канаді (м. Едмонтон, провінція Альберта). За монографію «Тарас Шевченко — образотворчий мистець» видання Комітету українців Канади у 1964 р. нагороджений цим Комітетом Шевченківською медаллю[8]. Його твори були на виставках у в Едмонтоні, Саскатуні, Вінніпезі, Торонті, Монреалі, Нью-Йорку, Детройті.
Помер у м. Едмонтон, де і був похований[9].
Твори[ред. | ред. код]
«Поет Тодось Осьмачка» (1952), «Мазепа» (1959), «Моя дружина» (1975), «Поет Вадим Лесич» (1976).
Автор праць з історії українського мистецтва, зокрема студій, присвячених українському образотворчому мистецтву, художній творчості Т. Шевченка, В. Січинського та Д. Антоновича, українських митців у діаспорі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Сеник Я., «ВИСОКОПОВАЖАНИЙ МАЙСТРЕ!»: ЛИСТУВАННЯ ЯКОВА ГНІЗДОВСЬКОГО З РОМАНОМ ФЕРЕНЦЕВИЧЕМ. 1977—1985, Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2019 — № 162 С.434. [Архівовано 2 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Шейко Олександр, (17.05.2019). Від Львова до Едмонтона, або життєвий і творчий шлях Івана Кейвана. "Фотографії Старого Львова". Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
- ↑ а б «Кейван Іван [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]» // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1959. — Т.3. — С.992-1000.
- ↑ а б Волошин Л. В. Кейван Іван Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X. // Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
- ↑ Шевелєва Мар'яна, Іван Кейван. Українські митці поза Батьківщиною [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.], 16.09.2020
- ↑ Коротка біографія «Іван Кейван». "Симон Харчун, Зоня Кейван та родина". 2011. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Петриченко Катерина, «Іван Миколайович Кейван — графік, мистецтвознавець, історик мистецтва: до 110-річчя від дня народження [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]», 18.09.2019 // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.
- ↑ «Іван Кейван». Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.Франка. 2011. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ясь О. В. Кейван Іван Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Кейван Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. Аркадій Жуковський. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1995. — Кн. 2, [т. 11] : Доповнення і виправлення. — С. 304-323. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Кейван Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1959. — Кн. 2, [т. 3] : Зернове господарство — Кропивницький. — С. 992-1000. — ISBN 5-7707-4049-3.
- «Іван Кейван» // Юнак. 1966. № 4.
- Волошин Л. В. Кейван Іван Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X. // Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Коротка біографія «Іван Кейван». "Симон Харчун, Зоня Кейван та родина". 2011. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
 | Це незавершена стаття про діяча мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
