Казмірчук Анатолій Петрович
| Анатолій Петрович Казмірчук | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-майормедичної служби | |||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||
| Народження | 26 червня 1970 (53 роки) Вінницька область, Українська РСР, СРСР | ||||||||||
| Громадянство |  Україна | ||||||||||
| Alma Mater | • ВМА імені С. М. Кірова • УВМА | ||||||||||
| Ступінь | Доктор медичних наук | ||||||||||
| Військова служба | |||||||||||
| Приналежність | Україна | ||||||||||
| Рід військ |  Медичні сили | ||||||||||
| Війни / битви | |||||||||||
| Командування | |||||||||||
| |||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||
| |||||||||||
Анато́лій Петро́вич Казмірчу́к (нар. 26 червня 1970) — український військовий лікар, командувач Медичних сил ЗСУ (з 2023)[1]. Колишній начальник військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» (2012—2023). Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор[2], генерал-майор медичної служби[3].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 26 червня 1970 року в селі Шевченково[a] Хмільницького району Вінницької області.
У 1993 році закінчив факультет підготовки лікарів для Військово-морського флоту Військово-медичної академії. З 1993 по 1996 рік був слухачем факультету підготовки військових лікарів Української військово-медичної академії. Після закінчення обіймав посаду начальника відділення загальнолікарської допомоги Центрального відділення поліклініки Міністерства оборони України.
З 1997 по 2005 рік — старший ординатор, а з 2005 по 2011 — начальник нефрологічного відділення клініки урології та нефрології Головного військового клінічного госпіталю.
3 липня 2008 року захистив кандидатську дисертацію за темою «Комплексна характеристика первинного гломерулонефриту у військовослужбовців з оцінкою його розповсюдженості, ефективності лікування та прогнозу».[4]
З 2011 по 2012 — провідний терапевт Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».
23 липня 2012 року наказом Міністра оборони України № 580 Анатолія Казмірчука призначено начальником Головного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ».[5]
З 6 квітня 2016 року — лауреат премії Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій за роботу «Інноваційний підхід з організації та надання медичної допомоги у гібридній війні».[6][7]
21 листопада 2017 року захистив докторську дисертацію.
З 30 грудня 2020 року — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.[8][9][b]
19 листопада 2023 року став командувачем Медичних сил ЗСУ, замінив на цій посаді Тетяну Остащенко[10][11].
8 березня 2023 року мовний омбудсмен склав протокол про адмінпорушення на Казмірчука як керівника Головного військово-клінічного госпіталя за використання госпіталем бланку та штампу недержавною мовою.[12]
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Входить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона».[13]
Звання[ред. | ред. код]
- Полковник медичної служби
- Генерал-майор медичної служби[3]
Нагороди[ред. | ред. код]
Державні[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ст. (22 січня 2022) — за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання військового і службового обов'язку, багаторічну сумлінну працю[14]
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (24 серпня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[15]
- Орден Данила Галицького (13 червня 2017) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[16]
- Заслужений лікар України (21 серпня 2015) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків[17]
- Державна премія України в галузі науки і техніки[8]
- Премія Кабінету міністрів України за розробку і впровадження інноваційних технологій[6]
Міністерства оборони України[ред. | ред. код]
- Відзнака міністерства оборони України «Доблесть і честь»
- Відзнака «Знак пошани»
- Медаль «10 років Збройним Силам України»
- Медаль «15 років Збройним Силам України»
- Медаль «За сумлінну службу» I ст.
- Медаль «За сумлінну службу» II ст.
Релігійні[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ На сайті ГВМКЦ «ГВКГ» зазначено, що Казмірчук народився у селі Шевченково Хмільницького району Вінницької області, однак в Хмільницькому районі села з такою назвою не існує. Можливо мається на увазі село Шевченка.
- ↑ Нагороджений закритим указом, оскільки державна премія присуджена за роботу, що містить інформацію з обмеженим доступом.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Умєров представив військовим нового командувача Медичних сил ЗСУ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 4 грудня 2023.
- ↑ Казмірчук, А. П.; Савицький, В. Л. (30 грудня 2022). Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» як клінічна база Української військово-медичної академії: 30 річний досвід поєднання науки з практикою. Ukrainian Journal of Military Medicine. Т. 3, № 4. с. 141—151. doi:10.46847/ujmm.2022.4(3)-141. ISSN 2708-6623. Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ а б Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 679/2014 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Дисертації А. П. Казмірчука у базі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
- ↑ Наказом Міністра оборони України призначений начальник ГВМКЦ ГВКГ. Офіційний склад ГВКМЦ «ГВКГ». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 серпня 2014.
- ↑ а б Розпорядження про присудження Премії Кабінету Міністрів України. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про присудження Премії Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
- ↑ а б Указ Президента України № 609/2020 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2020 року»
- ↑ Державна премія України в галузі науки і техніки – погляд на понад пятидесятирічну історію (PDF). Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. 2021. с. 68.
- ↑ Указ Президента України від 19 листопада 2023 року № 761/2023 «Про призначення А.Казмірчука командувачем Медичних сил Збройних Сил України»
- ↑ Зеленський змінив командувача Медичних сил ЗСУ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 20 листопада 2023.
- ↑ Стельмащук, Борис (14 квітня 2023). Мовний омбудсмен склав протокол про адмінпорушення на керівника Головного військово-клінічного госпіталя. Українські новини. Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ Поважна рада. Орден Святого Пантелеймона. Процитовано 17 квітня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 22 січня 2022 року № 26/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 24 серпня 2022 року № 614/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 13 червня 2017 року № 161/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 490/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив військових медиків. Релігія в Україні. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
- ↑ Патріарх Філарет нагородив медиків за допомогу армії в АТО. galinfo. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сайт Міністерства оборони України 19.11.2023
Посилання[ред. | ред. код]
- Керівний склад НВКМЦ ГВКГ. Офіційний сайт НВКМЦ «ГВКГ». Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
