Звуковий бар'єр (фільм)

Звуковий бар'єр;
The Sound Barrier
	Американський постер до фільму
Жанр	драма
Режисер	Девід Лін
Продюсер	Девід Лін
Сценарист	Теренс Реттіген
У головних ; ролях	Ральф Річардсон; Енн Тодд; Найджел Патрік
Оператор	Джек Гілд'ярд
Композитор	Малкольм Арнольд
Кінокомпанія	London Film Productions
Дистриб'ютор	London Films Productions і Netflix
Тривалість	118 хв.
Мова	англійська
Країна	Велика Британія
Рік	1952
Дата виходу	22 липня 1952 (Велика Британія)
Кошторис	250 тис. £
Касові збори	227 978 £ (Велика Британія)
IMDb	ID 0044446
Рейтинг	IMDb:

«Звуковий бар'єр» (англ. The Sound Barrier, в прокаті США — Breaking the Sound Barrier^[3]) — фільм британського режисера Девіда Ліна, став володарем декількох міжнародних кінопремій, включаючи премії BAFTA за найкращий фільм і за найкращий британський фільм.

Сюжет[ред. | ред. код]

Льотчик Королівських ВПС Великої Британії Тоні Гартвейт після закінчення Другої світової війни одружується на Сьюзен, дочки великого промисловця-авіабудівника Джона Ріджфільда. Тесть знайомить зятя з цілком таємної новою розробкою — реактивним двигуном для винищувача «Прометей», який буде здатний подолати звуковий бар'єр швидкості.

При навчальному польоті гине Крістофер, брат Сьюзен. Тоні надходить на роботу у фірму тестя льотчиком-випробувачем і «загоряється» ентузіазмом Ріджфільда. Сьюзен чекає дитину і серйозно заперечує проти небезпечних експериментальних польотів чоловіка. При черговому випробуванні Тоні гине. Сьюзен залишає будинок батька і зупиняється у друзів — родини Філіпа і Джес Пив, де незабаром у неї народжується син. Через рік Філіп Пив, теж льотчик, який працює на Ріджфільда, йде по стопах Тоні і через деякий час досягає на новому екземплярі літака швидкості звуку. Сьюзен поступово розуміє, що батьком рухає не користолюбство і жорстокість, а прагнення до технічного прогресу, жорстка вимогливість вченого до себе і оточуючих. Вона з сином повертається в маєток Ріджфільда.

У ролях[ред. | ред. код]

Ральф Річардсон — Джон Ріджфільд
Енн Тодд — Сьюзен Гартвейт
Найджел Патрік — Тоні Гартвейт
Джон Джастін — Філіп Пив
Діна Шерідан — Джесс Пив
Джозеф Томелті — Уїлл Спаркс, авіаконструктор
Денхолм Елліотт — Крістофер Ріджфільд, брат Сьюзен

Нагороди[ред. | ред. код]

1952 — 3 премії Національної ради кінокритиків США: найкращий іноземний фільм, найкраща режисура (Девід Лін), найкращий актор (Ральф Річардсон).
1952 — премія Нью-Йоркського гуртка кінокритиків за найкращу чоловічу роль (Ральф Річардсон).
1953 — 3 премії BAFTA: найкращий фільм, найкращий британський фільм, найкращий британський актор (Ральф Річардсон). Крім того, стрічка була номінована в категоріях «найкращий британський актор» (Найджел Патрік) і «найкраща британська актриса» (Енн Тодд).
1953 — премія «Оскар» за найкращу запис звуку, а також номінація в категорії «найкращий сценарій» (Теренс Реттиг).

Критика[ред. | ред. код]

Крім гарного прийому критиків, фільм супроводжував великий касовий успіх, але з часом він став найменш відомим фільмом Девіда Ліна^[4]. Сучасні оглядачі зазначають:

«Звуковий бар'єр» — цікава історія з правдоподібними персонажами, вдало підібраними за віком, <…> яка може похвалитися вражаючими технічними досягненнями, хорошою роботою відомого режисера і чудовою майстерністю досвідчених акторів.

Див. також[ред. | ред. код]

Фільм Високий політ^[en] (Велика Британія, 1957 рік);
Фільм Бар'єр невідомості (СРСР, 1961 рік);
Фільм Їм підкоряється небо (СРСР, 1963 рік);
Фільм За хмарами — небо (СРСР, 1973 рік).

Бібліографія[ред. | ред. код]

Kulik, Karol. Alexander Korda: The Man Who Could Work Miracles. London: Virgin, 1990. ISBN 978-0-86369-446-2.
Porter, Vincent. «The Robert Clark Account.» Historical Journal of Film, Radio and Television, Vol. 20 No. 4, 2000.