Зв'язок в Австрії

Зв'язо́к в А́встрії перебуває на досить високому рівні завдяки добре розвиненим телефонним мережам, великій кількості радіостанцій та телеканалів, а також розвиненому сегменту інтернету.

Інфраструктура загалом[ред. | ред. код]

Телефонна система добре розвинена та досить ефективна: попри високу вартість, поширені оптоволоконні з'єднання. Доступний весь спектр телефонних та Інтернет-послуг[1]. У країні є 15 великих наземних супутникових станцій та 600 станцій VSAT. Також Австрія вивела на орбіту два телекомунікаційних супутники Intelsat (один над Атлантикою, один над Індійським океаном) та один Eutelsat[1].

Телефонний зв'язок[ред. | ред. код]

Виділені лінії[ред. | ред. код]

  • Телефонний код: 43[1]
  • Кількість виділених ліній: 3,4 млн. (47-ме місце в світі на 2011 рік)[1]
  • Більшість виділених ліній — аналогові, решта — ISDN-лінії.
  • Від середини 1990-х, з розвитком мобільного зв'язку, спостерігається зниження використання виділених ліній[1].

Мобільний зв'язок[ред. | ред. код]

У країні налічується 7,6 млн абонентів мобільного зв'язку (60-те місце в світі на 2011 рік)[1]. Конкуренція на австрійському ринку мобільних послуг досить висока, а ціни є одними з найнижчих у Європі[2]. Від 2008 року в країні почала діяти послуга перенесення мобільних номерів, яка дозволяє абонентам зберігати свій номер при переключенні на іншого оператора, що призвело до припинення використання для ідентифікації абонента в мережі регіональних кодів, характерних для кожного оператора.

У країні налічується три покоління телефонних мереж:

  • Перше покоління: D-Netz від Telekom Austria. Мережа припинила існування наприкінці 1990-х.
  • Друге покоління: три загальнонаціональних GSM-мережі, що підтримують мобільних операторів віртуальних мереж. Це A1, раніше відома як Mobilkom (мережі GSM-900m, GSM-1800 і UMTS, підтримує операторів bob, B-Free та Red Bull Mobile); T-Mobile, раніше відома як max mobil (мережі GSM-900, GSM-1800 та UMTS, підтримує оператора telering), та Orange, до вересня 2008 року відома як One (мережі GSM-1800 та UMTS, від кінця 2011 року належить бренду Drei/Hutchinson Whampoa, підтримує оператора Yess!).
  • Третє покоління: Drei, належить гонконзькій компанії <i>Hutchinson Whampoa</i>.

Інтернет[ред. | ред. код]

Докладніше: Інтернет в Австрії

Домен верхнього рівня для Австрії — .at[1]. Для сайтів, пов'язаних з Віднем, розглядається можливість використання як домену верхнього рівня «.wien». На австрійському ринку широкосмугового доступу до інтернету переважають провайдери DSL, які швидко випередили провайдерів кабельного доступу[3]. Оператори мобільного зв'язку, що використовують технології UMTS/HSDPA та LTE, швидко набирають силу через жорстку конкуренцію на ринку. SDSL та доступ через оптоволокно також доступні.

Станом на 2012 рік у країні:

  • 37 інтернет-провайдерів (ISP);
  • 6,7 млн користувачів інтернету (50-те місце в світі); 81 % населення (29-те місце в світі)[4];
  • 2,074 млн абонентів фіксованого широкосмугового доступу (41-ше місце в світі); 25,2 % населення (33-тє місце в світі)[5];
  • 4,56 млн абонентів мобільного зв'язку (40-ве місце в світі); 55,5 % населення (23-тє місце в світі)[6];
  • 3,5 млн інтернет-хостів (30-те місце в світі)[1];
  • 300 000 абонентів ADSL.

Основні інтернет-провайдери:

  • Telekom Austria[7],
  • UPC[8],
  • Tele2[9],
  • kabelPlus — надає послуги кабельного доступу у Відні та околицях[10].

Типові швидкості доступу — до 30 Мбіт/с для звантаження та 5 Мбіт/с вивантаження DSL (до 50 Мбіт/с для звантаження через VDSL), і до 100 Мбіт/с для звантаження і 10 Мбіт/с вивантаження при кабельному доступі.

У країні є також низка дрібніших інтернет-провайдерів, які надають послуги в міському чи районному масштабі, а також у масштабі країни. Найвідоміші:

Деякі інтернет-провайдери пропонують доступ на швидкості 100 Мбіт/с за технологією DOCSIS 3.0 (коаксіальний кабель) або FTTH.

Для фіксованого широкосмугового зв'язку найпоширенішими є тарифні плани з фіксованою ставкою. Деякі кабельні та DSL провайдери надають знижки студентам закладів вищої освіти. Більшість тарифних планів є безлімітними.

Радіо та телебачення[ред. | ред. код]

Радіо[ред. | ред. код]

У країні налічується дві AM-радіостанції, 160 FM-радіостанцій та одна короткохвильова радіостанція. Є кілька сотень FM-повторювачів. 1997 року в країні налічувалося 6,08 млн радіоприймачів. Головним радіомовником є державна компанія Österreichischer Rundfunk. Перші комерційні радіостанції з'явилися в 1990-ті роки[1]. Найпопулярнішими державними радіостанціями є Ö1, Hitradio Ö3 та FM4, також діє регіональна мережа Ö2.

Телебачення[ред. | ред. код]

У країні налічується 45 телевізійних каналів і більш ніж 1000 повторювачів. 1997 року налічувалося 4,25 млн. телеприймачів. Головним телемовником є державна компанія Österreichischer Rundfunk. Перші комерційні телеканали з'явилися в 1990-ті роки[1]. Найпопулярнішими державними телеканалами є ORF eins, ORF 2 (регіональне мовлення), ORF 2 Europe, ORF III, ORF Sport+ та 3sat. Популярні комерційні телеканали: ATV, Puls 4 та Servus TV.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л «Austria Communications» [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.], World Factbook, U.S. Central Intelligence Agency. Retrieved 30 October 2013.
  2. ↑ «Austria — Mobile Market Insights, Statistics and Forecasts» [Архівовано 26 березня 2015 у Wayback Machine.], BuddeComm, Paul Budde Communication Pty Ltd. Retrieved 30 October 2013.
  3. ↑ «Austria — Broadband Market Insights, Analysis and Forecasts» [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.], BuddeComm, Paul Budde Communication Pty Ltd. Retrieved 30 October 2013.
  4. ↑ «Percentage of Individuals using the Internet 2000—2012» [Архівовано 8 січня 2021 у Wayback Machine.], International Telecommunications Union (Geneva), June 2013, retrieved 22 June 2013
  5. ↑ «Fixed (wired)-broadband subscriptions per 100 inhabitants 2012» [Архівовано 8 березня 2021 у Wayback Machine.], Dynamic Report, ITU ITC EYE, International Telecommunication Union. Retrieved on 29 June 2013.
  6. ↑ «Active mobile-broadband subscriptions per 100 inhabitants 2012» [Архівовано 8 березня 2021 у Wayback Machine.], Dynamic Report, ITU ITC EYE, International Telecommunication Union. Retrieved on 29 June 2013.
  7. ↑ «A1 Telekom» [Архівовано 25 вересня 2004 у Wayback Machine.] (нім.), Telekom Austria Group. Retrieved 30 October 2013.
  8. ↑ «UPC Austria» [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.]. Retrieved 30 October 2012.
  9. ↑ «Tele2»[недоступне посилання з Октябрь 2019], website. Retrieved 30 October 2013.
  10. ↑ «kabelPlus» [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.], website. Retrieved 30 October 2013.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зв%27язок_в_Австрії&oldid=39580239