Жовчнокам'яна кишкова непрохідність
| Жовчнокам'яна кишкова непрохідність | |
|---|---|
Відео пояснення | |
| Спеціальність | Гастроентерологія |
| Симптоми | Біль у животі, блювання, закреп, жовтушність шкіри[1] |
| Ускладнення | Сепсис, панкреатит.[1] |
| Початок | Вік > 60[1] |
| Причини | Непрохідність кишечника через жовчний камінь[1] |
| Фактори ризику | Жовчний камінь > 2 см, рецидивуючий холецистит[1] |
| Метод діагностики | Медична візуалізація[1] |
| Диференціальна діагностика[en] | Панкреатит, камінь у жовчних протоках, виразкова хвороба, рак жовчних проток[1] |
| Лікування | Хірургічне втручання[1] |
| Частота | 0,4% осіб із жовчнокам’яною хворобою[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | DA91.30  |
| МКХ-10 | K56.3 |
Жовчнокам'яна кишкова непрохідність – це форма кишкової непрохідності, викликана жовчним каменем у шлунково-кишковому тракті[1]. Симптоми можуть включати біль у животі, що з'являється та зникає, блювання і закреп[1]. Рідше може спостерігатися пожовтіння шкіри[1]. Ускладнення можуть включати сепсис і панкреатит[1].
До факторів ризику належать камені в жовчному міхурі розміром понад 2 см та повторні епізоди холециститу[1]. В основі механізму лежить запалення, що призводить до утворення з’єднання між жовчним міхуром і шлунково-кишковим трактом, через яке пізніше можуть проходити жовчні камені[1][2]. Потім ці жовчні камені можуть застрягти, найчастіше в нижній частині клубової кишки[1]. Діагноз можна поставити за допомогою медичної візуалізації[1].
Лікування проводиться хірургічним шляхом[1]. Хірургічне втручання може передбачати видалення жовчного каменя, закриття отвору між жовчним міхуром і шлунково-кишковим трактом, а також видалення жовчного міхура[1]. Часто на початковому етапі виконують лише першу частину операції, а повторне втручання проводять, якщо симптоми зберігаються[1]. Ризик смерті становить близько 20%[1].
Жовчнокам'яна кишкова непрохідність зустрічається приблизно у 4 із 1000 людей із жовчнокам’яною хворобою[1]. Вона становить приблизно 2,5% випадків непрохідності тонкої кишки та менше 0,1% усіх випадків кишкової непрохідності[2][3]. Жінки хворіють втричі частіше, ніж чоловіки[1]. Найчастіше хвороба виникає у людей віком понад 60 років[1][2]. Вперше цей стан був описаний Томасом Бартоліном у 1654 році, у померлої людини[1][4].
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа Turner, AR; Sharma, B; Mukherjee, S (January 2020). "Gallstone Ileus". StatPearls. PMID 28613584.
- ↑ а б в Gaillard, Frank. "Gallstone ileus | Radiology Reference Article | Radiopaedia.org". Radiopaedia. Архів оригіналу за 5 лютого 2024. Процитовано 9 квітня 2024.
- ↑ Inukai, K (2019). "Gallstone ileus: a review". BMJ open gastroenterology. 6 (1): e000344. doi:10.1136/bmjgast-2019-000344. PMID 31875141.
- ↑ Nuño-Guzmán, CM; Marín-Contreras, ME; Figueroa-Sánchez, M; Corona, JL (27 січня 2016). "Gallstone ileus, clinical presentation, diagnostic and treatment approach". World journal of gastrointestinal surgery. 8 (1): 65—76. doi:10.4240/wjgs.v8.i1.65. PMID 26843914.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)