Жеруха лучна
| Жеруха лучна | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Капустоцвіті (Brassicales) |
| Родина: | Капустяні (Brassicaceae) |
| Рід: | Жеруха (Cardamine) |
| Вид: | Жеруха лучна (C. pratensis) |
| Біноміальна назва | |
| Cardamine pratensis | |
Жеруха лучна[1][2][3] (Cardamine pratensis) — вид трав'янистих рослин родини капустяні (Brassicaceae).
Етимологія[ред. | ред. код]
Видова назва лат. pratensis означає «лучний»[4].
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічник 20–30(80) см заввишки, зазвичай голий, рідко — рідко волосистий базально. Кореневища циліндричні, відносно короткі. Стебла прямовисні, нерозгалужені, (8)15–55(80) см. Пірчасті листки завдовжки 5–12 см, складаються з 5–9(30) сегментів; черешкові або сидячі; черешки (1)2–7(10) см завдовжки. Листові пластини округлі або широко оберненояйцеподібні, у діаметрі 0,3–2 см. Квіти утворюються на квітконосі 10–30 см завдовжки, кожна квітка 1–2 см в діаметрі з чотирма зворотнояйцеподібними, блідо-рожевими (рідко білими) пелюстками. Плоди лінійні стручки, (1,6)2,5–4,5(5) см завдовжки та (1,2)1,5–2,3 мм завширшки. Насіння світло-коричневе, довгасте, 1,2–1,8(2) мм завдовжки та 1–1,4 мм завширшки. число хромосом 2n= 16[5].
Вегетативне розмноження[ред. | ред. код]
Крихке нижнє листя, що падає на ґрунт, проростає придатковими корінцями та бруньками, з яких виростає нова рослина.
Поширення[ред. | ред. код]
Азія Китай, Японія — Хоккайдо, Корея, Казахстан, Монголія, Росія; Європа: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Македонія, Словенія, Франція, Португалія, Іспанія; Північна Америка: Гренландія, Канада, США. Натуралізований: Португалія — Азорські острови. Населяє вологі ґрунти, береги потоків, трав'яні луки, заболочені поля, мохові ділянки, вологі улоговини, торф'яні береги, та ін[6][7][5].
Зростає на сирих луках, по берегах річок і боліт — У Закарпатті, Карпатах, Передкарпатті, Поліссі, Лісостепу, рідко[1].
Використання[ред. | ред. код]
Вирощується як декоративна рослина в садах.
Свіже та найбільше прикореневе листя можна їсти у свіжому та вареному вигляді. Йде на приготування гострих салатів та соусів, що замінює перець, а також для надання гострого смаку вінігретам та м'ясним стравам. Перед вживанням листя ріжуть на дрібні шматочки. Варене листя жерухи надає приємного й своєрідного смаку та аромату юшкам, овочевим гарнірам, використовується як приправа до картоплі. У Вірменії листя жерухи використовують як присмаку до борошняних страв, а молоде пагіння й листя маринують та солять.[8]
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Квіти жерухи хиляться донизу перед дощем та вночі, щоб у чашечки не потрапила дощова вода чи вранішня роса. Знаючи цю особливість по квітках можна передбачати погоду.
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 121.
- ↑ Довідник назв рослин України
- ↑ Cardamine pratensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ а б Flora of North America. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 16.08.2018. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 16.08.2018. (англ.)
- ↑ Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 16.08.2018. (англ.)
- ↑ Рева, М. Л. (1976). Дикі їстівні рослини України (українська) .
Посилання[ред. | ред. код]
- Жеруха лучна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 157. — ISBN 5-88500-055-7.
 | Це незавершена стаття про капустяні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|