Ентероендокринна клітина

Ентероендокринна клітина
Дії головних гормонів шлунково-кишкового тракту, що секретуються ентероендокринними клітинами
Деталі
Система	Ендокринна система
Розташування	Шлунково-кишковий тракт
Ідентифікатори
Латина	endocrinocyti gastroenteropancreatici
MeSH	D019858
TH	H3.04.02.0.00024 і H3.08.01.0.00003
FMA	62930
Анатомічні терміни мікроанатомії[en] [редагувати у Вікіданих]

Ентероендокринні клітини — це спеціалізовані клітини шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози з ендокринною функцією. Вони виробляють шлунково-кишкові гормони або пептиди у відповідь на різні подразники та вивільняють їх у кровотік (системний ефект), у навколишні тканини в якості місцевих месенджерів (паракринний ефект) або до кишкової нервової системи для активації нервових реакцій.^[1][2] Ентероендокринні клітини кишечника є найчисленнішими ендокринними клітинами організму.^[3][4][5] Вони складають кишкову ендокринну систему як частину ендокринної системи, так само як кишкова нервова система є частиною нервової системи.^[6]

У певному сенсі ентероендокринні клітини діють як хеморецептори, ініціюючи травні процеси, виявляючи шкідливі речовини та ініціюючи захисні реакції.^[7][8] Ентероендокринні клітини розташовані в шлунку, кишечнику та підшлунковій залозі. Мікробіота відіграє ключову роль в імунних та метаболічних реакціях кишечника в ентероендокринних клітинах через свій продукт ферментації — ацетат (коротколанцюгову жирну кислоту).^[9]

Кишкові ентероендокринні клітини розподілені окремими клітинами по всьому кишковому тракту і не формують скупчень.^[7]

Гормони, що виділяються цими клітинами, включають соматостатин, мотилін, холецистокінін, нейротензин, вазоактивний інтестинальний пептид та ентероглюкагон.^[10] Ентероендокринні клітини сприймають сигнал від метаболітів кишкової комменсальної мікробіоти та координують антибактеріальні, механічні та метаболічні гілки вродженої імунної відповіді кишечника хазяїна на комменсальну мікробіоту.^[11]

К-клітини секретують шлунковий гальмівний пептид — інкретин, який також сприяє накопиченню тригліцеридів.^[12] К-клітини здебільшого знаходяться у дванадцятипалій кишці.^[13]

L-клітини секретують глюкагоноподібний пептид-1, пептид YY, оксинтомодулін та глюкагоноподібний пептид-2. L-клітини переважно знаходяться в клубовій та товстій кишці, але деякі також знаходяться в дванадцятипалій та порожній кишці.^[14]

I-клітини секретують холецистокінін (ХЦК) і перважно розташовані у дванадцятипалій кишці, зі зменшенням їхньої кількості далі по всій тонкій кишці.^[15] Через ХЦК вони модулюють секрецію жовчі, екзокринну секрецію підшлункової залози та відчуття насичення.^[16]

Ентероендокринні клітини шлунка вивільняють гастрин та стимулюють секрецію шлункової кислоти.^[17]

Ентерохромафінні клітини — це ентероендокринні та нейроендокринні клітини, що мають близьку схожість з адреномедулярними хромафінними клітинами, що секретують серотонін.^[18]

Ентерохромафіноподібні клітини або ECL-клітини — це тип нейроендокринних клітин, що секретують гістамін.

Розташовані у зростаючій кількості по всій тонкій кишці, з найвищою щільністю в клубовій кишці,^[19] N-клітини вивільняють нейротензин і контролюють скорочення гладких м'язів.^[20]

S-клітини виділяють секретин переважно в дванадцятипалій кишці, і у менших кількостях по всій решті тонкої кишки^[21] та стимулюють екзокринну секрецію підшлункової залози.^[16]

D-клітини, також звані дельта-клітинами, секретують соматостатин.

• знайдені в криптах тонкої кишки, особливо в дванадцятипалій та порожній кишці.
• Відрізняються від мікроскладчастих клітин (М-клітин), які знаходяться в пейєрових бляшках.
• Секретують мотилін^[22][23]

Ентероендокринні клітини шлунка знаходяться в шлункових залозах, переважно біля їх основи. G-клітини секретують гастрин, постгангліонарні волокна блукаючого нерва можуть вивільняти гастрин-вивільняючий пептид під час парасимпатичної стимуляції для стимуляції секреції. Ентерохромафіноподібні клітини — це ентероендокринні та нейроендокринні клітини, також відомі своєю схожістю з хромафінними клітинами, що секретують гістамін, який стимулює G-клітини виділяти гастрин.

Інші гормони, що виробляються в цих клітиних, включають холецистокінін, соматостатин, вазоактивний інтестинальний пептид, речовину П, альфа- та гамма-ендорфін.^[10][24]

Ентероендокринні клітини підшлункової залози розташовані в острівцях Лангерганса та виробляють, найважливіші гормони інсулін та глюкагон. Їх секрецію регулює автономна нервова система, при цьому парасимпатична стимуляція стимулює секрецію інсуліну та пригнічує секрецію глюкагону, а симпатична стимуляція має протилежний ефект.^[25]

Інші гормони, що виробляються в підшлунковій залозі, включають соматостатин, панкреатичний поліпептид, амілін та грелін.

З ентероендокринних клітин розвиваються рідкісні та повільно зростаючі карциноїдні та некарциноїдні пухлини. Коли виникає така пухлина, вона має здатність виділяти великі обсяги гормонів.^[2][26]

Відкриття гормонів ШКТ відбулося під час досліджень того, як травна система регулює свою діяльність. Піонером у дослідженні ентероендокринних клітин вважають німецького вченого Мартіна Хайденгайна (Martin Heidenhain). Саме він у 1870-х роках вперше описав особливі клітини в епітелії кишківника, які забарвлювалися сріблом і мали зернисту цитоплазму. Ці клітини отримали назву «ентерохромафінні клітини» або «клітини Хайденгайна» і стали першими відомими представниками ентероендокринних клітин. Надалі їх вивчення продовжили інші дослідники, зокрема Вільям Бейлі (William Bayliss) і Ернест Старлінг (Ernest Starling), які у 1902 році відкрили гормон секретин, що також виділяється ентероендокринними клітинами тонкої кишки.^[27][28]

У щурів (Rattus rattus) рецептор коротколанцюгових жирних кислотGPR43 експресується як цим типом клітин, так і тучними клітинами слизової оболонки.^[29]

• APUD-клітини
• Нейроендокринні пухлини