Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид
Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид, також глюкозозалежний інсулінотропний пептид, глюкозозалежний інсулінотропний гормон, ГІП (англ. Gastric inhibitory polypeptide) – білок, який кодується геном GIP, розташованим у людей на довгому плечі 17-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 153 амінокислот, а молекулярна маса — 17 108[4]. Це пептидний гормон, що виробляється K-клітинами слизової оболонки дванадцятипалої та проксимальної частини тонкої кишки. Належить до родини секретину.[5] [6]
Зрілий ГІП людини складається з 42 амінокислотних залишків: H-Tyr-Ala-Glu-Gly-Thr-Phe-lle-Ser-Asp-Tyr-Ser-lle-Ala-Met- Asp-Lys-lle-His-Gla-Glii-Asp-Phe-Val-Asn-Trp-Leu-Leu-Ala- GIn-Lys-Gly-Lys-Lys-Asn-Asp-Trp-Lys-His-Asii-lle-Thr-GiD-OH. Одна частина молекули ГІП збігається з молекулою секретину, інша — з молекулою глюкагону.
Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид є інкретином. Стимуляторами секреції ГІП є жири і вуглеводи, які надходять в тонку кишку після перевареної в шлунку їжі. Подібно до інших гормонів, ГІП транспортується кровотоком.
Основна функція глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду — стимуляція секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози у відповідь на прийом їжі. Крім того, ГІП пригнічує абсорбцію жирів, пригнічує реабсорбцію натрію і води в травному тракті, гальмує ліпопротеїнліпазу.
ГІП посилює секрецію глюкагону, ймовірно через активацію рецепторів на альфа-клітинах підшлункової залози. [7]
Хворі на цукровий діабет слабо реагують на введення тільки ГІП. [8]
Тирзепатид є подвійним агоністом глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) та ГІП. Дослідження і клінічний досвід демонструють його ефективність в лікування цукрового діабету 2-го типу та ожиріння, що перевищує результати застосування тільки агоніста ГПП-1. [9]
У той же час, схожу ефективність демонструє застосування комбінації агоніст ГПП-1/антагоніст ГІП (експериментальний лікарський засіб марідебарт кафраглутид, MARITID). [10]
Парадокс того, що і агоніст і антагоніст ГІП у складі комбінованих лікарських засобів підсилюють протидіабетичну дію і знижують вагу тіла пояснюють, що хронічна активація рецепторів ГІП агоністом робить їх нечутливими і проявляється як дія антагоніста [11].
| 10 | 20 | 30 | 40 | 50 | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| MVATKTFALL | LLSLFLAVGL | GEKKEGHFSA | LPSLPVGSHA | KVSSPQPRGP | ||||
| RYAEGTFISD | YSIAMDKIHQ | QDFVNWLLAQ | KGKKNDWKHN | ITQREARALE | ||||
| LASQANRKEE | EAVEPQSSPA | KNPSDEDLLR | DLLIQELLAC | LLDQTNLCRL | ||||
| RSR |
- The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 doi:10.1101/gr.2596504
- Moody A.J., Thim L., Valverde I. (1984). The isolation and sequencing of human gastric inhibitory peptide (GIP). FEBS Lett. 172: 142—148. PMID 6745415 doi:10.1016/0014-5793(84)81114-X
- ↑ Human PubMed Reference:.
- ↑ Mouse PubMed Reference:.
- ↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:4270 (англ.) . Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
- ↑ UniProt, P09681 (англ.) . Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
- ↑ Єрмолова Ю. В. (20 червня 2013). Можливості інкретинової терапії у лікуванні цукрового діабету 2-го типу. Український медичний часопис. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
- ↑ Боднар П. М. Ендокринологія. 3 вид.: Підручник для ВМНЗ IV р.а. Нова Книга. ISBN 978-966-382-479-6.
- ↑ Christensen, Mikkel; Calanna, Salvatore; Sparre-Ulrich, Alexander H.; Kristensen, Peter L.; Rosenkilde, Mette M.; Faber, Jens; Purrello, Francesco; van Hall, Gerrit; Holst, Jens J. (22 липня 2014). Glucose-Dependent Insulinotropic Polypeptide Augments Glucagon Responses to Hypoglycemia in Type 1 Diabetes. Diabetes. Т. 64, № 1. с. 72—78. doi:10.2337/db14-0440. ISSN 0012-1797. Процитовано 17 березня 2025.
- ↑ Nauck, M. A.; Heimesaat, M. M.; Orskov, C.; Holst, J. J.; Ebert, R.; Creutzfeldt, W. (1 січня 1993). Preserved incretin activity of glucagon-like peptide 1 [7-36 amide] but not of synthetic human gastric inhibitory polypeptide in patients with type-2 diabetes mellitus. The Journal of Clinical Investigation (англ.). Т. 91, № 1. с. 301—307. doi:10.1172/JCI116186. ISSN 0021-9738. PMID 8423228. Процитовано 17 березня 2025.
- ↑ Rodriguez, Patricia J.; Goodwin Cartwright, Brianna M.; Gratzl, Samuel; Brar, Rajdeep; Baker, Charlotte; Gluckman, Ty J.; Stucky, Nicholas L. (1 вересня 2024). Semaglutide vs Tirzepatide for Weight Loss in Adults With Overweight or Obesity. JAMA Internal Medicine (англ.). Т. 184, № 9. с. 1056. doi:10.1001/jamainternmed.2024.2525. ISSN 2168-6106. Процитовано 17 березня 2025.
- ↑ Amgen. AMGEN ANNOUNCES ROBUST WEIGHT LOSS WITH MARITIDE IN PEOPLE LIVING WITH OBESITY OR OVERWEIGHT AT 52 WEEKS IN A PHASE 2 STUDY. www.prnewswire.com (англ.). Процитовано 17 березня 2025.
- ↑ Mohammad, Sameer; Patel, Rajesh T.; Bruno, Joanne; Panhwar, Muhammad Siyab; Wen, Jennifer; McGraw, Timothy E. (1 жовтня 2014). A naturally occurring GIP receptor variant undergoes enhanced agonist-induced desensitization, which impairs GIP control of adipose insulin sensitivity. Molecular and Cellular Biology. Т. 34, № 19. с. 3618—3629. doi:10.1128/MCB.00256-14. ISSN 1098-5549. PMC 4187723. PMID 25047836. Процитовано 17 березня 2025.
 | Це незавершена стаття про білки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
