Елізабет Арден

Елізабет Арден
англ. Elizabeth Arden
Ім'я при народженні англ. Florence Nightingale Graham
Народилася 31 грудня 1881(1881-12-31)[4]
Woodbridge[d], Онтаріо[1]
Померла 18 жовтня 1966(1966-10-18)[1][2][3] (84 роки)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1]
Поховання Сліпі-Холлоу[1]
Країна  США[1]
 Канада[5]
Діяльність бізнесвумен, косметолог, підприємиця
Знання мов англійська[6][7]
У шлюбі з Michael Evlanoffd[8]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Елізабет Арден (англ. Elizabeth Arden, справжнє ім'я Флоренс Найтінгейл Ґрем[9][10]; 31 грудня 1881[9], Вудбрідж[9] — 18 жовтня 1966[9], Нью-Йорк[9]) — канадська підприємниця, косметолог, засновниця косметичної імперії Elizabeth Arden Inc.[en] у США[9]. Завдяки роботі компанії «Helena Rubinstein» та Арден у США змінилося ставлення до косметики на інструмент оздоровлення та прикмету вишуканої жінки[11][10]. На момент смерті вона мала дохід 60 млн доларів США[9].

У компанії «Елізабет Арден» почали навчати жінок наносити макіяж і перші в світі почали наукові розробки косметики[12]. Завдяки цій компанії з'явилися координуючі тіні та кольори для очей, губ і всього обличчя[12]. Обігнавши час, Арден запропонувала догляд за всім тілом, а не тільки за обличчям[10]. Запропонувала серії кремів для шкіри різних типів, засновані на чотирьох етапах: очищення, тонізація, зволоження та живлення; косметику для очей, парфум і декоративну косметику[10]. Одна з перших стала трепетно ставитися до упаковки, роблячи її не просто помітною, а «витвором мистецтва»[10].

Самої естетики того, що леді настільки ж зобов'язана бути нафарбованою, як і одягненою, світ зобов'язаний Арден — до цього макіяж асоціювався з проституцією[12]. Вона спрямовувала свою діяльність на жінок середніх років, пропонуючи їм омолодження і красивий образ[12]. Вона, наприклад, розкішно обладнала свої салони, щоб залучити більш заможних жінок[10][13]. Нині «Елізабет Арден» — дочірня компанія Unilever[10].

Арден перша створює комерційне шоу під час сеансів кіно як рекламу своєї продукції[10]. Вона одна з перших співпрацювала з випуском автомобілів класу люкс, назвавши це «Шлях до краси з розкішшю», додавши в кожний Крайслер кейс з косметикою[10]. Арден одна з перших підписала контракт з супермоделлю, використовуючи її як обличчя марки[10].

Елізабет Арден також захоплювалася і розводила коней[10][12][11][9].

Біографія[ред. | ред. код]

Флоренс Найтінгейл Грем народилася 31 грудня 1884 року[9] у місті Вудбрідж у Канаді[9], поблизу Торонто[10], п'ятою дитиною в родині[12][11]. Її батьки — Вільям Грем[9] та Сьюзен Тодд[9] — емігрували до Канади з Корнуолла у Великій Британії в 1870 році.

Мати померла рано, а грошей часто не вистачало навіть для навчання у школі[11]. Вже у 6 років вона допомагала батькові на місцевому ринку торгувати овочами, де часто бачила забезпечених і красивих жінок[10].

У Торонто вчилася в школі медсестер[14][15]. Там же вперше замислюється про косметологію[10]. Після навчання влаштовується в сільську лікарню[15], що визначило її подальшу долю: вона вирішила розбагатіти на кремі[10]. До такої ідеї її підштовхнула робота, де вона помітила ефект зміни шкіри від мазі з білків[10][13]. Довгі експерименти з яйцями і білковою сумішшю остаточно вивели з терпіння батька, який поставив їй ультиматум: або негайний шлюб, або пошук гарної роботи, щоб забезпечити себе саму[10][13].

Зрілі роки в Нью-Йорку[ред. | ред. код]

Грем вибрала друге і поїхала в місто надій — Нью-Йорк, куди перебралася за одними даними у 1907 році[10][13], за іншим у 1908 році[9]. У цьому місті вона насамперед звернула увагу на велику кількість розкішних жінок, які хотіли стати ще розкішнішими[10].

На початку їй доводилося працювати в хімічній лабораторії[10][15] і тільки потім вона влаштувалася на роботу до одного з піонерів косметичного бізнесу. Вона працювала помічницею у косметичному магазині, допомагаючи відвідувачкам в основах макіяжу[11][12][10][15].

В цей час вона формулює свою життєву позицію: «Я хочу домогтися того, щоб жінка без макіяжу відчувала себе голою»[11].

Накопичених грошей та знань вже вистачало для відкриття власної справи, але не вистачало щасливого випадку, який підвернувся, коли вона зустрілася з Елізабет Габбард[12][11][10]. На той момент у Габбард вже було кілька продуктів по догляду за шкірою, а у Флоренс були навички торгівлі[10]. Так на П'ятій вулиці Нью-Йорка з'являється магазин «Елізабет»[10][12]. Однак бізнес розпався швидко: вже в 1909 році власниці посварилися і Габбард пішла, залишивши магазин на Грем[9][11][12]. У 1914 році бізнес розростається, Флоренс збирає гроші, додає до назви «Арден», запозичивши його з поеми Альфреда Теннісона «Єнох Арден»[10][11][12][13]. Пізніше ця назва стала ім'ям Елізабет[10].

Формування та виконання амбіцій[ред. | ред. код]

Хоча грошей у Арден було небагато, вона вже тоді вирішила, що її косметики гідні тільки представниці вищого світу і всі навколо повинні говорити про це[10]. Тому в 1910 році вона, зайнявши гроші, розкішно обладнує трикімнатний салон і оформляє вхідні двері в червоний колір, пояснивши тим, що це має привернути увагу як червоний колір світлофора і змусити людину увійти[10][13].

Обганяючи час, Арден пропонує доглядати не тільки за особою, але і за всім тілом; пропонує серії кремів для різних типів шкіри, засновані на чотирьох етапах: очищення, тонізація, зволоження та живлення[10]. Трохи пізніше до цього списку додасться косметика для очей, парфуми та декоративна косметика[10]. Упаковка стає елегантною і помітною на тлі конкурентів, кожна з них стане витвором мистецтва[10].

Арден перша створює комерційне шоу під час сеансів кіно, як рекламу своєї продукції[10]. Пізніше вона об'єднає ім'я компанії з випуском автомобілів класу люкс, назвавши це «Шлях до краси з розкішшю»[10]. Кожен автомобіль фірми «Крайслер» передбачає спеціальний кейс в салоні, наповнений продуктами компанії[10]. У той же час підписується контракт з супермоделлю Амбер Валета — майбутнім обличчям марки[10]. Кілька парфумерних ароматів були створені у співпраці з Карлом Лагерфельдом, Ніно Черруті, Валентино, Жан-Луї Шеррером, Будинком Хлоє та Елізабет Тейлор[10].

У 1918 році Арден одружується з Томасом Льюїсом Дженкінсоном[9][11] і отримує американське громадянство[12][10]. Чоловік допомагає їй (як комерційний директор[13]) вести бізнес до 1935 року[12], однак вона не виділяє йому частину своєї корпорації, аргументуючи тим, що компанія її, а він лише працівник[13]. Вони розлучаються, і Томас йде в конкуруючу фірму — «Helena Rubinstein»[12].

Відкриття спа-салону[ред. | ред. код]

У 1934 році Арден будує у місті Рим, штату Мен, перший у США спа-салон, який називає «Maine Chance Beauty SPA» (вільний переклад: «Головний шанс краси»[13])[12]. Передбачається, що на 480 гектарах буде розташовуватися стайня[11] (це пристрасть самої Арден[11]) і парові лазні. Сам спа-салон пропонує тренування, ведення дієти, віск, догляд за обличчям і грязьові маски. Частину персоналу, наприклад шеф-кухаря, запросили із-за кордону[16].

Вдалий досвід був неодноразово повторений як в США, так і за кордоном[12]. Салони Елізабет Арден в кінцевому рахунку були скрізь: в США, Європі, Австралії та Південній Америці[12] — всього більше сотні[12]. Після смерті Арден господарство було розділено на кілька ділянок поменше і розпродано[16]. Європейські відділення спа-салонів були під слідством ФБР, так як передбачалося, що вони використовувалися для укриття нацистів[12].

Визнання і смерть[ред. | ред. код]

У 1942 році Арден одружується з князем Михайлом Євлоновим[10], але шлюб тривав лише два роки, у 1944 році вони розлучилися[12]. У салонах Арден було вироблено більше трьохсот найменувань косметики[12]. Як заповідала підприємиця, її товари повинні продаватися за високою ціною, що додасть образу неповторності та якості[12].

Журнал Time у 1946 році помістив фото Елізабет Арден на обкладинку[17].

Арден померла в лікарні Ленокс-Хілл на Мангеттені в 1966 році [10]. Вона була похована на кладовищі Сонна лощина в Сліпі-Голлоу, штат Нью-Йорк[9].

Вона залишила після себе 17 компаній, 40 салонів краси і особистий статок у 11 млн доларів[11][10].

Захоплення[ред. | ред. код]

Одним із захоплень Елізабет Арден були скакові коні[10]. Наприклад, кінь з її стаєнь виграв дербі в Кентуккі у 1947 році[12][11]. Вона особисто дбала про коней[11], навіть сама втирала їм крем в шкіру після перегонів, що іронічно сприймали професіонали[11]. Для лікування ран своїх коней вона розробила спеціальний крем, що загоював рани[10].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Elizabeth Arden
  2. а б Martin A. Arden, Elizabeth (31 December 1878?–18 October 1966), businesswoman // American National Biography Online / S. Ware[New York]: Oxford University Press, 2017. — ISSN 1470-6229doi:10.1093/ANB/9780198606697.ARTICLE.1000046
  3. а б FemBio database
  4. http://central.bac-lac.gc.ca/.item/?app=Census1891&op=pdf&id=30953_148182-00745
  5. LIBRIS — 2018.
  6. https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/296742243
  7. CONOR.Sl
  8. Ancestry — 1996.
  9. а б в г д е ж и к л м н п р с т NNDB.
  10. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф Успех на 5 авеню.
  11. а б в г д е ж и к л м н п р с т Фембио.орг.
  12. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю Элизабет Арден // Женские истории.
  13. а б в г д е ж и к Женские империи, 2013.
  14. Davidson, Hilary. {{{Заголовок}}}. — ISBN 0-7645-4060-2.
  15. а б в г Тайна за красной дверью.
  16. а б Продажа дома Арден, 2014.
  17. Elizabeth Arden | May 6, 946. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 17 березня 2018.

Фільми[ред. | ред. код]

  • Der Puderkrieg — документальний фільм — США, 2007

Література[ред. | ред. код]

  • Burchard, Doris. Der Kampf um die Schönheit. Jahrhundertkarrieren. Helena Rubinstein. Elizabeth Arden. Estée Lauder. — 2002. — ISBN 3-404-61484-4. (біографія)
  • Probst, Ernst. Superfrauen 13: Mode und Kosmetik. — 2001. — ISBN 3-935718-16-0.
  • Shuker, Nancy. Elizabeth Arden. Beauty empire builder. — Blackbirch Press, 2001. — ISBN 1-56711-510-1.
  • Woodhead, Lindy. War Paint. Madame Helena Rubinstein and Miss Elizabeth Arden. Their Lives, Their Times, Their Rivalry. — 2004. — ISBN 978-0-471-48778-4.
  • Alfred Allan Lewis, Constance Woodworth. Miss Elizabeth Arden. — 1973. — 320 с.
  • Lindy Woodhead. War Paint: Madame Helena Rubinstein and Miss Elizabeth Arden: Their Lives, Their Times, Their Rivalry. — 2004. — 492 с.
  • Burchard, Doris. Der Kampf um die Schönheit: Jahrhundertkarrieren ; Helena Rubinstein, Elizabeth Arden, Estée Lauder. — 2002.
  • Lewis, Alfred Allan, Constance Woodworth. Miss Elizabeth Arden. — London: W. H. Allen, 1972.
  • Shuker, Nancy. Elizabeth Arden (Giants of American Industry). — ISBN 978-1567115109.

Посилання[ред. | ред. код]