Домонтовська сотня

Домонтовська сотня
Домантове
Основні дані
Полк:	Черкаський (1648-1667), Переяславський (1667-1782)
Утворена:	1648
Ліквідована:	1782
Населені пункти
Центр:	містечко Домонтів
Кількість містечок:	1
Кількість сіл:	3:Дмитрівка, Коробівка, Матвіївка
Кількість хуторів:	6
Сотенна влада
	Сотники

Домонто́вська со́тня — адміністративно-територіальна та військова одиниця Черкаського (1648–1667) та Переяславського полку (1667–1782) у добу Гетьманщини з центром у містечку Домонтів (тепер село Домантове Золотоніського району Черкаської області).

Історія[ред. | ред. код]

Як козацький підрозділ сформувалася влітку 1648 року, виділившися зі складу Золотоніської сотні. За Зборівським реєстром 16 жовтня 1649 року, сотня мала 131 козаків та була закріплена за Черкаським полком. В його складі перебувала до 1667 року, коли було заключено Андрусівський мир. За ним Лівобережжя відійшло до Московії, а Правобережжя до Речі Посполитої. Як наслідок, Домонтовська сотня виявилася відділеною від решти Черкаського полку та була включена до Переяславського полку. До нього сотня належала аж до ліквідації у 1782 році. Її склад включено до Золотоніського повіту Київського намісництва.

Населені пункти[ред. | ред. код]

Населені пункти у 1750-1769 роках: містечко Домонтов, село Дмитрівка, село Коробівка, селище Матвіївка, хутір домонотовського сотника Якова Платковського і Кабанівський хутір.

Сотенний устрій[ред. | ред. код]

Сотники[ред. | ред. код]

Цапко Степан (Остап) (1649)
Шкода Єрмолай (1659)
Саченко Тимофій 1672)
Левко Іванович (1676)
Серденко Імитро (1681)
Волошин Тодораш (1682)
Томара Степан Іванович (1683)
Савенко Мартин (1689 (н.))
Костенко Андрій (1689)
Іваниця (1689 (н.))
Чюта Іван (1692 (н.))
Томара Степан Іванович (1693)
Колос Яків (1700 (н.))
Великоіваненко Кіндрат Васильович (1701)
Романович Мусій (1702 (н.))
Шкода Єрмолай (1703)
Цюренко Кирило (1703)
Колосенко Юхим (1703)
Кириченко Данило (1704 (н.))

Чорномаз Іван (1705 (н.))
Колибоженко Сергій (1706–1707)
Манадик Роман (1710–1714)
Богдан Михайлович (1713; 1715 (н.))
Добронизький Степан (1714)
Кривенко Яків (1714)
Манадик Іван (1714–1715)
Великоіваненко Кіндрат Васильович (1715–1733)
Манадик Степан (1718 (н.))
Ісаєнко Семен (1723 (н.))
Дорофій Ничипір (1729 (н.))
Гавриленко Матвій (1729; 1732 (н.))
Платковський Яків Германович (1734–1761)
Манадик Харко (1736 (н.))
Зуєнко Кирило (1737; 1739; 1740–1741; 1743 (н.))
Плошкевич Антін Васильович (1761–1774)
Красовський Михайло (1774–1776)
Базилевич Василь Федорович (1776–1782)

Писарі[ред. | ред. код]

Стависький Степан (1689–1693)
Григоркевич Василь (1718–1726)
Новодворський Іван Степанович (1729–1735)
Роєнко [Роєвський] Яків (1737–1762)
Бакай Опанас (1764–1768)
Кислинський Василь Єрмолайович (1765)
Тесленко Андрій (1771–1774)
Канівецький Іван (1775–1782)

Осавули[ред. | ред. код]

Сириця Андрій (1732–1736)
Шишченко Лесько (1736–1746)
Яресько Іван (1737)
Сачко Матвій Якимович (1752–1762)
Харченко Остап Леонтійович (1767–1774)
Романович Іван (1778–1782)

Хорунжі[ред. | ред. код]

Цюра Кирило (1732–1734)
Зуєнко Кирило (1736–1737)
Проскуренко Роман (1737–1743)
Кондратенко Корній (1746)
Цюра Іван (1748)
Орляченко Антон (1752)
Бакай Мусій Кирилович (1762)
Самойлович Андрій (1767)
Шведин Павло (1767–1774)
Романович Іван (1777–1778)
Арабський Тимофій (1778–1782)

Домонтовські городові отамани[ред. | ред. код]

Хидак (1681)
Володко Дмитро (1681)
Савенко Мартин (1689)
Похожий Васько (1689)
Лозовий Ананій (1689)
Щербина Андрій (1690)
Василенко Іван (1693–1695)
Шимко Яким (1700)
Горлач Тарас (1701)
Шимко Яким (1703)
Кириченко Данило (1704)
Василенко Іван (1705)
Великоіваненко Кіндрат (1712)
Пелех (1714)
Кривенко Яків (1714–1715)
Горлач Тарас (1715, 1718–1719)
Поважій Герасим (1715)

Цюра Григорій (1721)
Цюра Андрій (1723–1725)
Морухонич Павло (1725–1726)
Зуб Кирило (1727–1729)
Цюра Андрій (1729)
Зуєнко Кирило (1731–1732, 1737, 743–1752)
Проскуренко Роман (1734, 1736)
Кручка Павло Герасимович (1735)
Кручка Семен Герасимович (1736, 1741–1743, 1746)
Дорофій Ничипір (1738)
Жмурко Іван (1740)
Брайко Самійло (1755)
Крамар Пилип (1757)
Сербии Пилип (1761–1762)
Зеленський Іван (1764–1767)
Томара Прокіп (1768–1774)
Харченко Остап Леонтійович (1774–1782)

Опис Домонтовської сотні[ред. | ред. код]

За описом Київського намісництва 1781 року наявні наступні дані про кількість сіл та населення Домонтовської сотні напередодні ліквідації^[2]:

Населені пункти Домонтовської сотні ^[1]	Дворян і шляхетства	Різночинців	Духовенства	Церковників	Греків	Хат					Всього
Населені пункти Домонтовської сотні ^[1]	Дворян і шляхетства	Різночинців	Духовенства	Церковників	Греків	козаків виборних	козаків підпомічників	міщан	посполитих коронних, в тому числі рангових	посполитих власницьких, різночинських і козацьких підсусідків	хат	за останньою 1764 року ревізії душ
містечко Домонтов	6	8	3	2	—	24	95	—	—	184	303	—
село Дмитрівка	1	2	2	2	—	62	40	—	—	42	144	—
село Коробівка	—	10	2	—	—	23	45	—	—	40	108	—
селище Матвіївка	—	—	—	—	—	—	3	—	—	21	24	—
1. хутір військового товариша Платковського	—	—	—	—	—	—	—	—	—	3	3	—
2. хутір бунчукового товариша жінки Добронізької	—	—	—	—	—	—	—	—	—	5	5	—
3. хутір бунчукового товариша Томари	—	—	—	—	—	—	—	—	—	2	2	—
4. хутір сотнички Плошневичової	—	—	—	—	—	—	—	—	—	3	3	—
5. хутір козаків Цюр	—	—	—	—	—	—	—	—	—	1	1	—
6. хутір Бурдунівський	—	—	—	—	—	—	—	—	—	8	8	—
Всього у сотні Домонтівській	7	20	7	4	—	109	183	—	—	309	601	1600

Див. також[ред. | ред. код]

Городові козаки

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г За описом Київського намісництва у 1781 р.
↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 106-107

Література[ред. | ред. код]

Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 138-139.
Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. — К. : Стилос, 2010. — С. 90-91.

[На_1781-1] а ^б ^в ^г За описом Київського намісництва у 1781 р.

[2] Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 106-107

[1]

[2]