Іркліївська сотня

Іркліївська сотня
Основні дані
Полк: по 1648 рік — Переяславський
1648—1649 — Іркліївський
1649—1658 — Кропивнянський
1658—1663 — Іркліївський
1663—1782 — Переяславський
Утворена: у 1630-х роках
Ліквідована: у 1782 році
Населені пункти
Центр: містечко Іркліїв
Кількість містечок: 1 [1]
Кількість слобід: 1 [1]: Більки [2]
Кількість сіл: 14 [1]: Скородистик[3], Митьки[2], Самовиця[2], Мутишанці[2], Пищики[2], Бузьки[2], Каврай, Демки[2], Мойсенці[2], Васютинці[3], Старі Васютинці[2], Налісні[2], Котлів[2], Москаленки[3].
Кількість хуторів: 27 [1]
Сотенна влада
Сотники

Іркліївська сотня — 1648—1782 роки — належить до найстаріших лівобережних реєстрових козацьких сотень. Сотенний центр: містечко Іркліїв, нині — село Іркліїв Чорнобаїського району Черкаської області.

Історія[ред. | ред. код]

Виникла у складі Переяславського козацького полку Речі Посполитої на початку 1630-х років. У реєстрі козацької старшини 1638 року по Іркліївській сотні Переяславського полку значиться сотник Папкевич Мисько [Матвій Панкевич] та отаман Гаврило Кулага. Отже, у складі армії Богдана Хмельницького Іркліївська сотня діяла вже на початку 1648 року. Тоді ж сформувався і окремий Іркліївський полк (1648—1649 роки), складовою якого була і полкова сотня. Очолив полк Михайло Телюченко. У зв'язку зі скороченням козацького реєстру за Зборівською угодою і ліквідацією Іркліївського полку 16 жовтня 1649 року. Іркліївська сотня у складі трьох підрозділів, які назагал нараховували 631 козака, була включена до Кропивнянського полку (1649—1658 роки), в якому перебувала весь час його існування.

Після ліквідації гетьманом Іваном Виговським Кропивнянського полку у 1658 році і відновлення Іркліївського полку (1658—1663 роки), Іркліївська полкова сотня протягом 1658—1663 pp. перебувала в складі останнього. У 1663 році гетьман Іван Брюховецький ліквідував Іркліївський полк, який підтримував його політичного противника Якима Сомка (до речі, полковником в Ірклієві у 1658—1663 роках був Матяш Панкевич [Папкевич Мисько]), а колишню полкову сотню включив до Переяславського полку. Відтак від 1663 р. і до ліквідації у 1782 р. Іркліївська сотня була військово-тактичною та адміністративно-судовою одиницею Переяславського полку. Після скасування територія сотні розподілена між Золотоніським та Городиським [Градизьким] повітами Київського намісництва.

Сотенна старшина[ред. | ред. код]

Сотники[ред. | ред. код]

Писарі[ред. | ред. код]

  • Ісаєвич Іван (1688)
  • Джулай Іван Семенович (1699)
  • Деменко Андрій (1700)
  • Джулай Іван Семенович (1703)
  • Журба Іван (1703—1707)
  • Джулай Яків Іванович (1707—1709)
  • Джулай Степан Іванович (1718—1728)
  • Перехрест Антон Андрійович (1726; 1731)
  • Рубан Іван (1730)
  • Олександрівський-Москаль Іван Федорович (1732—1746)
  • Джулай Іван Семенович (1746)
  • Олександрівський-Москаль Григорій Іванович (1746—1748)
  • Устимович Мартин (1748—1764)
  • Нестерович Семен (1764—1767)
  • Дорошенко Роман (1769—1782)

Осавули[ред. | ред. код]

  • Журба Лук'ян (1736—1746)
  • Чорний Тимофій (1748)
  • Чорний Яків (1752—1754)
  • Доброштан Семен (1764)
  • Война Трохим (1771—1782)

Хорунжі[ред. | ред. код]

  • Рубан Степан (1734—1738)
  • Сененко Опанас (1740—1754)
  • Матяш Матвій (1771—1782)

Городові отамани[ред. | ред. код]

  • Логвин Семен (1670)
  • Бабич Василь (1672)
  • Северин (1674)
  • Батрак Кирило (1676; 1688)
  • Рубан Григорій (1676; 1690—1691; 1700—1701)
  • Пилип Іванович (1702)
  • Красовський Семен (1702; 1714; 1719)
  • Грушка Степан (1707; 1719)
  • Гунта Филон (1711)
  • Джулай Яків (1718)
  • Журба Іван (1718; 1721; 1725—1729; 1731—1734; 1736)
  • Копил Іван (1721; 1727)
  • Мезин Григорій (1724)
  • Рубан Іван (1732)
  • Рубан Максим (1737—1747)
  • Джулай Степан (1746—1750)
  • Рубан Федір (1751; 1753; 1755—1763)
  • Джулай Федір Якович (1752—1754)
  • Журба Федір (1764—1765)
  • Мойсеєнко Федір (1773—1774)
  • Устимович Мартин (1775)
  • Устимович Степан (1778—1782)

Населені пункти[ред. | ред. код]

Бузьки, село; Васютинці, село; Воронинці[4], село; Демки, село; Загородище, село; Іркліїв, містечко; Каврай, хутір; Канівці[4], село; Котлів, село; Крутьки[4], село; Лихоліти[4], село; Мельники[4], село; Митьки, село; Мойсинці, село; Москаленки, село; Мотишинці, село; Наліски, село; Пищики, село; Ревбинці[4], село; Скородистик, село; Сомовиця, село; Старе село. Хутори: Коропа Федора, козака; Рубана Федора, козака.

В Рум'янцевському описі 1765—1769 років до сотні долучено села Білки, Коврай, Краснохижинець, Медники, Отари, Приліпки.

Майже всі ці поселення У 1959-60 роках будуть затоплені Кременчуцьким водосховищем. Виключеня складуть Іркліїв, Коврай та ще 7-м найпівнічніших поселень сотні, що з 1757 року будуть у складі відновленої Канівцівській сотні.

Опис Іркліївської сотні[ред. | ред. код]

За описом Київського намісництва 1781 року наявні наступні дані про кількість сіл та населення Іркліївської сотні напередодні ліквідації[5]:

Населені пункти
Іркліївської сотні
[1]
Дворян і шляхетства
Різночинців
Духовенства
Церковників
Греків
Хат Всього
козаків виборних козаків підпомічників міщан посполитих коронних, в тому числі рангових посполитих власницьких, різночинських і козацьких підсусідків хат за останньою
1764 року ревізії душ
У Золотоніському повіті:
слобода Більки 10 18 4 32 3//
У Городиському повіті:
містечко Іркліїв 5 25 6 4 186 147 5 199 537
село Скородистик 4 1 3 159 24 21 204
село Митьки 1 2 1 2 86 17 26 32 161
село Самовиця 1 2 1 1 26 36 8 70
село Мутишанці 1 1 20 17 3 40
село Пищики 1 2 2 39 35 5 79
селище Бузьки 1 55 17 9 81
селище Коврай 1 85 85
селище Демки 1 56 35 2 93
село Мойсенці 1 95 14 3 112
село Васютинці і селище Старі Васютинці 1 7 2 261 124 69 454
селище На Лісняхь 30 18 48
селище Котлів 40 9 11 60
село Москаленки 2 2 117 39 15 171
1. хутір Бунчукового товарища Красовського 4 4
2. хутір козака Коцового 1 1
3. хутір полкового канцеляриста Ясѣнського 1 1
4. хутір сотника Лукашевича 12 12
5. хутір козака Ляха 3 3
6. хутір військового канцеляриста Жулая 2 2
7. хутір козака Богуша 1 1
8. хутір намісника Александровича 1 1
9. хутір Мѣзин 2 2
10. хутір возного Гайдовського 1 1
11. хутір бунчукового товариша Требинського 1 1
12. хутір того ж Требинського 12 12
13. хутір значкового товариша Красовського 2 2
14. хутір козака Касименка 3 3
15. хутір військового канцеляриста Жулая 2 2
16. хутір козака Грушки 1 1
17. хутір возного Журби 1 1
18. хутір значкового товариша Мигрина 2 2
19. хутір отамана Явтушевського 1 1
20. хутір осавула сотенного Войни 1 1
21. хутір козака виборного Митѣ 1 1
22. хутір отамана сотенного Санка 2 2
23. хутір військового канцеляриста Жулая 2 2
24. хутір козака Якима Митѣ 1 1 2
25. хутір козаків Ковтунів 1 1
26. хутір отамана Устимова 6 6
27. хутір козаків Вирвикішок 4 2 6
Разом у частині сотні Іркліївської 9 45 17 13 1176 532 31 530 2269 4782

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д За описом Київського намісництва у 1781 р.
  2. а б в г д е ж и к л м У 1959-60 роках затоплене Кременчуцьким водосховищем
  3. а б в У 1959-60 роках переселене у зв'язку із затопленням Кременчуцьким водосховищем
  4. а б в г д е З 1757 року в складі Канівцівської сотні
  5. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 108, 143

Література[ред. | ред. код]

  • Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С.145-146.
  • Заруба В. М. Українські серби Угричичі-Требинські. Історико-генеалогічне дослідження. Дніпро: Ліра, 2023. 490 с., іл.
  • Кривошея В. В. Українська козацька старшина. Ч 1. Реєстр урядників гетьманської адміністрації. — Вид. 2-ге, доповнене, уточнене і виправлене. — К.: Стилос, 2005. — С. 159—160.