Дем'ян Постоленко
| Дем'ян Постоленко | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1663 — 1667 | |||
| Попередник: | Павло Апостол | ||
| Наступник: | Григорій Постоленко | ||
| Народження: | невідомо Київське воєводство, Річ Посполита | ||
| Смерть: | після 1672 | ||
| Країна: |  Річ Посполита → Гетьманщина | ||
| Релігія: | православний | ||
| Діти: | Василь | ||
Дем'я́н Іва́нович Постоленко (Демко, Постоленко-Потішний) (? — після 1672) — український військовик доби Гетьманщини. Миргородський полковник (1663—1667).
Походження[ред. | ред. код]
Походив зі шляхетського роду Постоленків-Потішних[1]. Представники роду зафіксовані у Костянтинівській сотні Миргородського полку (пізніше відносилася до Лубенського): у Реєстрі 1649 — козак Хома Постоленко. Ничипір Постоленко — у 1649 році — військовий товариш осавульського куреня (охорона гетьмана)[2].
Історик-генеалог В. Модзалевський помилково припустив тотожність Постоленків з Апостолами[3] — іншим козацько-старшинським родом з Миргородщини.
Життєпис[ред. | ред. код]
До 1663 посідав старшинські уряди в Війську Запорозькому Низовому[4]. Разом з братами Григорієм і Семеном підтримав «кошового гетьмана» Івана Брюховецького у боротьбі за булаву Лівобережного Гетьманату. Після чорної ради в Ніжині поставлений на миргородське полковництво від запорозького угруповання.
1665 їздив до Москви у складі делегації гетьмана Брюховецького. Підписав Московські статті, згідно з царським указом отримав московське дворянство та у володіння село Савинці в Сорочинській сотні на 100 дворів[4].
У березні 1666 відбив напад правобережних козаків і татар на Остап'є і Хорол, захопив у полон знатного татарина[5]. Проте вже в травні козаки Чигиринського полку разом з татарами здійснили набіг на Миргород[6]. У липні 1666 на деякий час втрачає полковництво, яке дістається його братові Семену[4].
Підтримував виступи у полку проти збирання податків у московську казну. У липні 1667 записував у козаки хорольських міщан, бив хорольського війта та московських збирачів податків. Того ж року на уряді полковника його замінив брат Григорій[7].
У січні-лютому 1668 як наказний полковник керував облогою московського гарнізону у «малому городку» (цитаделі) Миргорода. Знищив гарнізон, захопив у полон воєводу Михаїла Приклонського, здобув 30 гармат[8].
У наступні роки був значним військовим товаришем Миргородського полку. 21 січня 1672 Дем'ян Ігнатович видав універсал, яким підтвердив маєтності Дем'яна Постоленка[7]. На думку В. Кривошеї, так гетьман хотів привернути родину Постоленків на свій бік[1]. Це остання згадка про козацького старшину у джерелах.
Нащадки[ред. | ред. код]
Син Василь — сотенний старшина Сорочинської сотні Миргородського полку[4].
Онук Степан Васильович (1715 — після 1774) — значковий товариш Миргородського полку[4]. Мав чотирьох синів, які у 1786 мешкали в Сорочинцях[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ, 2008. С. 185, 221
- ↑ Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — Київ, 1995
- ↑ а б Модзалевський В. Малоросійський родословник. Том 1. — Київ, 1908
- ↑ а б в г д Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011
- ↑ Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. – Т. 6. – СПб., 1869. — С. 86
- ↑ Гирич Яр. “Союз, який могли розвалити з самого початку”: 355 років тому почалося Переяславське антимосковське повстання // Новинарня
- ↑ а б Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010
- ↑ Бабулин Иг. Война за возвращение Украины 1668-1669 гг. — Москва, 2021