Повітряні сили Республіки Корея

Повітряні сили Республіки Корея
대한민국 공군
Daehanminguk Gong-gun
Прапор ПС Республіки Корея
Засновано1 жовтня 1949
КраїнаПівденна Корея Південна Корея
Належність Збройні сили Республіки Корея
Типавіація
Рольповітряна війна, космічна війна
Чисельність65 000 осіб (2022 р.)[1]
Штаб ПСм. Керен, провінція Чхунчхон-Намдо, Південна Корея
Гасло대한민국을 지키는 가장 높은 힘
укр. «Найвища сила, що захищає Республіку Корея»[2]
ВійниКорейська війна
Війна у В'єтнамі
Війна проти тероризму
Вебсайтairforce.mil.kr
Командування
Начальник штабу ПСГенерал Лі Янг Су (кор.: хангиль: 이영수)[3]
Визначні
командувачі		Чан Сон Хван (1962—1964 рр.)
Знаки розрізнення
Розпізнавальний знак
Розпізнавальний знак (зменшена видимість)
Логотип ПС РК
Емблема ПС РК
Авіація
Ударні літакиKAI FA-50
Електронна
боротьба		E-737 AEW&C
ВинищувачіF-15K, KF-16, F-16C/D, KF-5E/F, F-35A Lightning II
РозвідникиHawker 800, RF-4C, RF-5A
Навчальні літакиT-103, KT-1, T-50B
ТранспортC-130J/H, CN-235-220M
ЗаправникиKC-330
Універсальні
гелікоптери		UH-60P
Гелікоптери підтримкиKa-32, CH-47D, HH-60
Медіафайли на Вікісховищі

Повітряні сили Республіки Корея (абр. ПС РК; англ. ROKAF; кор. 대한민국 공군; Ханча: 大韓民國 空軍; Нова латинізація: Daehanminguk Gong-gun) — один із видів збройних сил Республіки Корея, призначений для захисту державних інтересів Південної Кореї у повітрі. Станом на 2025 рік ПС Південної Кореї налічують приблизно 400 бойових літаків[4].

Історія 

[ред. | ред. код]

1940

[ред. | ред. код]

Невдовзі після закінчення Другої світової війни, 10 серпня 1946 року, була заснована Південнокорейська асоціація авіабудування з метою популяризації важливості авіаційної могутності. Незважаючи на тодішній слабкий стан корейських збройних сил, 5 травня 1948 року було сформовано перший авіаційний підрозділ під керівництвом Донг Ві-бу, попередника сучасного Міністерства національної оборони Південної Кореї. 13 вересня 1949 року Сполучені Штати передали південнокорейському авіаційному підрозділу 10 спостережних літаків L-4 Grasshopper. У січні 1949 року була заснована Армійська авіаційна академія, а в жовтні 1949 року офіційно створено ПС Республіки Корея.

1950

[ред. | ред. код]
Серед перших винищувачів ПС Республіки Корея були P-51 Mustang

1950-ті роки стали критичним періодом для ПС Республіки Корея (ПС РК), оскільки під час Корейської війни вони значно розширилися. На початку війни ПСРК нараховували 1 800 осіб, але мали лише 20 навчальних і зв’язкових літаків, зокрема 10 просунутих навчально-тренувальних North American T-6 Texan, придбаних у Канади. У той час Північнокорейські ПС отримали значну кількість винищувачів Як-9 і Ла-7 від Радянського Союзу, що суттєво перевищувало можливості ПСРК за чисельністю та силою.

Під час війни ПСРК отримали 110 літаків, зокрема 79 винищувачів-бомбардувальників, три ескадрильї винищувачів і одне авіакрило. Першими бойовими літаками, отриманими ПСРК, стали North American P-51 Mustang, які надійшли разом з групою інструкторів ПС США під командуванням майора Діна Гесса в рамках проєкту «Bout One». ПС Республіки Корея брали участь у бомбардувальних операціях і виконували самостійні вильоти.

Після війни штаб-квартира ПСРК була перенесена до району Тебандон у Сеулі. У 1956 році було засновано Академію Повітряних сил. У 1953 році Технічна школа ПСРК розробила зв’язковий літак Buhwal-ho, який став першим авіаційним апаратом, створеним у Кореї.

1960

[ред. | ред. код]
Докладніше: Війна у В'єтнамі

Щоб протистояти ймовірній загрозі з боку Північної Кореї, ПС Республіки Корея значно наростили свої можливості. Вони отримали навчально-тренувальні літаки North American T-28 Trojan, перехоплювачі для всепогодних і нічних операцій North American F-86D Sabre, винищувачі Northrop F-5 і винищувачі-бомбардувальники McDonnell Douglas F-4D Phantom.

У 1961 році було створено Командування повітряних операцій для забезпечення ефективного управління і контролю. У 1966 році було засновано Командування матеріально-технічного забезпечення ПС, а також збудовано злітно-посадкові смуги для екстрених ситуацій у воєнний час.

У 1966 році було сформовано підрозділ Eunma, який експлуатував транспортні літаки Curtiss C-46 Commando, що використовувалися для підтримки підрозділів сухопутної армії та морської піхоти Республіки Корея, які служили у Південному В’єтнамі під час В’єтнамської війни[5].

1970

[ред. | ред. код]

Протягом 1970-х років Північна Корея ставала дедалі агресивнішою, що створювало значну загрозу безпеці для ПС Республіки Корея. У відповідь уряд Південної Кореї збільшив фінансування ПС, що дозволило закупити винищувачі Northrop F-5E Tiger II у серпні 1974 року та винищувачі-бомбардувальники F-4E. Також було придбано допоміжні літаки, зокрема Fairchild C-123 Provider і Grumman S-2 Tracker.

Особлива увага приділялася програмі підготовки льотного складу: були закуплені нові навчальні літаки (Cessna T-41 Mescalero та Cessna T-37), а у 1973 році було засновано Командування з освіти та підготовки ПС, щоб покращити якість навчання персоналу.

1980

[ред. | ред. код]

У цей період ПС Республіки Корея зосередилися на якісному розширенні авіапарку, щоб досягти паритету з ПС Північної Кореї. У 1982 році були вперше вироблені корейські варіанти F-5E, відомі як Jegong-ho.

ПС Республіки Корея отримали цінну інформацію про авіацію КНДР після того, як північнокорейський пілот капітан Лі Ун-Пьонг втік до Південної Кореї. Незабаром було створено Інформаційний центр бойових операцій Кореї, а система протиповітряної оборони була автоматизована для досягнення переваги у повітрі над Північною Кореєю.

Під час Олімпійських ігор 1988 року в Сеулі ПС Республіки Корея зіграли важливу роль у забезпеченні безпеки заходу. У цей період штаб-квартира ПС та Командування з освіти та підготовки були перенесені в інші місця. У 1989 році було закуплено 40 винищувачів General Dynamics F-16 Fighting Falcon.

1990

[ред. | ред. код]

Південна Корея підтримала коаліційні сили під час війни в Перській затоці, сформувавши підрозділ «Bima» для участі в бойових діях. У 1993 році ПС Республіки Корея також надали повітряне транспортування для миротворчих операцій в Сомалі, що підкреслило їхнє зростаюче міжнародне значення.

У 1994 році в рамках програми Peace Bridge II & III було введено понад 180 винищувачів KF-16 (модифікація F-16 Block 52). У 1997 році вперше в історії корейської авіації до Академії Повітряних сил Республіки Корея були прийняті жінки-курсанти.

2000

[ред. | ред. код]

Останні 60 старих винищувачів F-5A/B були зняті з експлуатації у серпні 2007 року, а їм на заміну прийшли F-15K та F/A-50.

20 жовтня 2009 року Брюс С. Лемкін, заступник помічника міністра ПС США, заявив, що обмежені можливості ПС Республіки Корея в сфері розвідки, спостереження та рекогностування підвищують ризик нестабільності на Корейському півострові. Він запропонував придбати американські системи, такі як F-35 Lightning II, щоб ліквідувати цей недолік[6].

2010

[ред. | ред. код]

Повітряні сили Південної Кореї також висловили зацікавленість у придбанні RQ-4 Global Hawk, безпілотного літального апарата, а також кількох комплектів Joint Direct Attack Munition (JDAM) для подальшого покращення своїх розвідувальних та ударних можливостей. У 2014 році компанія Northrop Grumman уклала контракт на постачання Південній Кореї чотирьох RQ-4 Global Hawk[7].

Крім того, ПС Республіки Корея отримали 40 винищувачів F-35 і замовили ще понад 20 додаткових F-35.

2020

[ред. | ред. код]

У 2021 році при штаб-квартирі ПС було створено Космічний оперативний центр[8].

22 жовтня 2023 року ПС Республіки Корея вперше провели тристоронні навчання разом із ПС США та Японії поблизу Корейського півострова.

7 червня 2024 року ПС Республіки Корея вивели з експлуатації F-4E Phantom II, які були розміщені в 10-му винищувальному крилі на авіабазі в Сувоні[9].

Структура

[ред. | ред. код]

ПС Республіки Корея організаційно діляться на 7 Командувань: Оперативне, Північне та Південне (бойові), два командування ППО, навчально-тренувальне, логістичне

Оперативне командування ПС (англ. Air Force Operations Command)

  • 5-те крило транспортної авіації, АвБ Кімхе: 251-ша, 256-та, 258-ма та 259-та транспортні ескадрильї (C-130H/H-30, C-235-100M, C-235-100N, C-235-220M, UH-60P)
  • 15-те крило спеціальних операцій, АвБ Соннам: 255-та та 257-ма ескадрильї (C-130H)
  • 35-та змішана група: 296-та ескадрилья (HS-748, CN-235-220M, Boeing-737-200, Sikorsky VH-60P)
  • 6-та бойова група пошуку та порятунку

Північне бойове командування ПС (англ. Air Force Northern Combat Command)

  • 8-ме винищувальне крило, АвБ Вонджу: 103-тя, 203-тя, 237-ма і 288-ма ескадрильї (F/A-50, KA-1, Harpy)
  • 10-те винищувальне крило, АвБ Сувон: 101-ша і 202-га ескадрильї (KF-5E/F, F-5F)
  • 39-та тактична розвідувальна група: 131-ша ескадрилья (RF-16, RC-800)
  • 17-ме винищувальне крило, АвБ Чхонджу: 152-га, 153-тя і 156-та ескадрильї (F-35A)
  • 29-та група тактичного розвитку та навчання: 191-ша та 192-га ескадрильї (F-16C/D, KF-16C/D, F-5E/F та KF-5E/F)
  • 6-та група пошуку та порятунку: 233-тя та 235-та ескадрильї (Bell 412, Eurocopter AS532L/L2 Cougar, HH-60P, Ка-32Т, HH-47D Chinook)
  • 18-ме винищувальне крило, АвБ Каннин:105-та, 112-га і 205-та ескадрильї (F-5E/F, KF-5F)
  • 19-те винищувальне крило, АвБ Чунвон: 155-та, 159-та, 161-ша і 162-га ескадрильї (KF-16C/D, F-16C/D (Block32))
  • 20-те винищувальне крило, АвБ Сосан: 120-та, 121-ша, 123-тя, 157-ма ескадрильї (KF-16C/D (Block52))
Ескадрилья T-50 під час демонстраційного польоту

Південне бойове командування ПС (англ. Air Force Southern Combat Command)

  • 1-ше винищувальне крило, АвБ Кванджу: (T-50)
  • 11-те винищувальне крило, АвБ Тегу: 102-га, 110-та і 122-га ескадрильї (F-15K)
  • 16-те винищувальне крило, АвБ Інчхон: 202-га і 216-та ескадрильї (F-5E/F, KF-5F, T-59)
  • 38-ма винищувальна група, АвБ Кунсан: 111-та ескадрилья (KF-16C/D, F-16 block 50/52)

Командування зенітної артилерії (англ. Air Defence Artillery Command)

  • 1-ша зенітна ракетна бригада
  • 2-га зенітна ракетна бригада
  • 3-тя зенітна ракетна бригада

Командування ППО та управління, АвБ Осан (англ. Air Defense & Control Command)

  • 31-ша група управління та ППО
  • 32-га група управління та ППО, АвБ Тегу
  • 33-тя група контролю за повітряним простором
  • 34-та група контролю за повітряним простором

Командування логістики ПС (англ. Air Force Logistics Command)

  • Обслуговування складів
  • Постачання на склади
  • Група транспортування
Навчально-тренувальний літак KT-1 Woongbi готується до зльоту

Навчальне авіаційне Командування (англ. Air Force Education & Training Command)

  • Крило початкової військової підготовки
  • 3-тє крило льотної підготовки
  • Вища авіаційне училище ПС
  • Школа технічного персоналу ПС

Академія Повітряних сил Республіки Корея

Група розвитку повітряних боїв

Група аерокосмічних проектів

Техніка та озброєння

[ред. | ред. код]
F-15K під час посадки
F-16 Fighting Falcon під час зльоту
FA-50 з першої серії
Літак Походження Тип Варіант На озброєнні Нотатки
Бойові літаки
F-5 Tiger II США Винищувач KF-5E/F 61[10]
F-15E Strike Eagle США Багатоцільовий винищувач F-15K 59[11]
F-16 Fighting Falcon США Багатоцільовий винищувач KF-16C/U 118
KF-16D 49 Також використовується як навчальний літак[11]
F-35 Lightning II США Багатоцільовий винищувач/Стелс F-35A 40 20 замовлено[12]
T-50 Golden Eagle Республіка Корея Легкий багатоцільовий винищувач FA-50 60[11]
KF-21 Boramae Республіка корея Винищувач завоювання переваги у повітрі Block 1 20 замовлено[13]
AWACS
E-7 Wedgetail США Літак дальнього радіолокаційного стеження E-737 4[11] Оснащений багатоцільовою радіолокаційною системою з електронним скануванням
Розвідувальні літаки
Dassault Falcon Франція РЕБ / РЕР 2000 2[11] 4 замовлено[14]
Hawker 800 Велика Британія Розвідувальний / РЕР RC-800 8[11]
Танкери
Airbus A330 MRTT Франція Літак повітряною заправки KC-330 4[11]
Військово-транспортні літаки
Boeing 737 США VIP 737-300 1[15] Транспорт Прем'єр-міністра, працював за кодом два
Boeing 747 США VIP 747-8I 1[16] Транспорт Президента, працював за кодом один
CASA CN-235 Іспанія / Індонезія Транспортний 18[11]
C-130 Hercules США Транспортний C-130H 12[11]
C-130J Super Hercules США Транспортний 4[11]
C-390 Millennium Бразилія Транспортний 3 замовлено[17][18]
Вертольоти
AS332 Super Puma Франція Багатоцільовий / транспортний 3[11]
Bell 412 США Багатоцільовий 3[11]
CH-47 Chinook США Транспортний / CSAR HH-47D 9[11]
Ка-27 РФ CSAR Ка-32 7[11]
Sikorsky S-70 США Багатоцільовий / CSAR HH-60P 17[11]
Sikorsky S-92 США VIP 3[19]
Навчально-тренувальні літаки
KC-100 Naraon Республіка Корея Навчально-тренувальний KT-100 23[11]
KT-1 Woongbi Республіка Корея Навчально-тренувальний KT-1 103[11]
легкий бойовий KA-1
T-50 Golden Eagle Республіка Корея Навчально-тренувальний T-50 72[11]
Пілотажно-спеціалізований T-50B 10[11] Використовується пілотажною групою Чорні Орли
Навчально-бойовий TA-50 22[11] 20 Block II замовлено[20]
БПЛА
RQ-4 Global Hawk США Розвідувальний 4[21]
Крилаті ракети повітряного базування
TAURUS KEPD 350 Німеччина / Швеція КР «повітря — поверхня» 267[22][23] Ракети запускаються з винищувачів F-15K Slam Eagle

ППО

[ред. | ред. код]

Командування артилерійської протиповітряної оборони було передано з артилерії протиповітряної оборони армії Республіки Корея та було створено як базовий підрозділ 1 липня 1991 року[24].

Назва Походження Тип Варіант На озброєнні Нотатки
ЗРК
MIM-104 Patriot США ПРО / ЗКР PAC-3[25] 8 батарей[26]
KM-SAM Cheongung Республіка Корея ПРО / ЗКР середнього радіусу Block I 18 батарей[27]
Block II 1 (7 замовлено) батарея[28]
Зенітна артилерія
M167 VADS США Зенітна гармата KM167A3 200 Зенітна версія роторної гармати M61 Vulcan 20×102 мм
Переносні зенітно-ракетні комплекси
KP-SAM Shingung Республіка Корея ПЗРК 2 000

Зняті з експлуатації

[ред. | ред. код]
Знятий з експлуатації F-86F Sabre ПС Республіки Корея

Попередні повітряні апарати, що експлуатувалися ПС Республіки Корея, складалися з наступних літаків та вертольотів[29][30][31]:

Поточні основні проєкти

[ред. | ред. код]

Програма перспективного винищувача KF-X

[ред. | ред. код]
Докладніше: KAI KF-21 Boramae

Korea Aerospace Industries (KAI) KF-21 Boramae (Північний яструб) — багатоцільовий винищувач 4,5-го покоління, розроблений спільно південнокорейською компанією KAI та індонезійською PT DI. Він займатиме проміжне місце між легким винищувачем FA-50 та важкими багатоцільовими літаками F-15K і F-35 Lightning II, які мають більший радіус дії та вантажопідємність[33][34].

Безпілотні літальні апарати середньої висоти

[ред. | ред. код]

Розроблений у Південній Кореї KUS-FS, також відомий як MUAV або Korean Unmanned System (KUS-FS), призначений для збройних операцій із розвідки, спостереження та рекогностування над сушею та морем. Апарат має автономність до 24 годин.

Перший політ KUS-FS відбувся у 2012 році. У 2019 році авіаційний підрозділ Korean Air (KAL-ASD) представив свою модель MALE UAV, оснащену радаром SAR від LIG Nex1 та оптико-інфрачервоною системою (EO/IR) від Hanwha, з метою серійного виробництва у 2021 році.

За повідомленнями, його розмах крил перевищує 25 метрів, що більше, ніж у MQ-9 Reaper, а його двигун — 1200-сильний турбогвинтовий Pratt & Whitney PT6[35][36][37].

До 2025 року Південна Корея планує розробити турбореактивні двигуни для встановлення на високопродуктивні безпілотні літальні апарати[38].

M-SAM Block II

[ред. | ред. код]
Докладніше: KM-SAM

Навесні 2017 року ракета M-SAM Block II (PIP missile) пройшла фінальні випробування, під час яких успішно збила всі п’ять навчальних балістичних цілей. Планувалося розгорнути сім батарей цього комплексу по всій Південній Кореї до 2022 року[39].

L-SAM

[ред. | ред. код]
Докладніше: L-SAM

L-SAM — вітчизняний далекобійний зенітний ракетний комплекс, який наразі перебуває на стадії розробки. KM-SAM (Cheolmae II), який також виробляється в Південній Кореї, є системою середньої дальності, здатною уражати цілі на висоті до 20 км.

Новий проєкт отримав неофіційну назву «K-THAAD» через його плановану дальність ураження від 40 до 150 км та здатність знищувати цілі на висоті до 60 км. На його розробку було виділено близько $1 мільярда, а завершення створення L-SAM (Cheolmae-4) було заплановане на 2022 рік, із подальшим розгортанням чотирьох батарей через один-два роки[40].

Великі стратегічні транспортні літаки

[ред. | ред. код]

З моменту введення в експлуатацію C-130J-30 Super Hercules у 2010 році[41] як великого транспортного літака, ПС Південної Кореї оголосили про намір реалізувати другий проєкт із закупівлі стратегічних транспортників[42].

Агентство з оборонних закупівель (DAPA) представило детальні плани, що передбачають купівлю чотирьох літаків за кордоном, загальна вартість проєкту оцінюється у 480 мільярдів вон (близько $37 мільйонів США). Також передбачено створення консорціуму за участю корейських компаній для виробництва авіаційних компонентів[43].

У березні та квітні 2023 року ПС Республіки Корея, DAPA та Корейський інститут оборонного аналізу провели оцінку виробників, серед яких були Airbus, Embraer і Lockheed Martin[44].

У конкурсі взяли участь[44]:

У грудні 2023 року DAPA оголосила Embraer C-390 Millennium переможцем тендера Large Transport Aircraft (LTA) II, і планується, що три літаки будуть введені в експлуатацію до 2026 року[45][46].

Окрім цього проєкту, у 2018 році уряд Південної Кореї обговорював із урядом Іспанії можливий обмін літаків Airbus A400M Atlas на корейські навчально-тренувальні літаки KT-1 Woongbi та T-50 Golden Eagle[47].

Радар протиповітряної оборони дальньої дії

[ред. | ред. код]

Агентство з оборонних закупівель Південної Кореї (DAPA) розпочало проєкт із розробки вітчизняного радара дальньої дії для протиповітряної оборони.

За даними агентства, іноземні радари, зокрема Lockheed Martin TPS-77, які наразі використовуються для моніторингу зони ППО КАДІЗ (Kadiz), будуть поступово виведені з експлуатації та замінені на нове вітчизняне обладнання починаючи з 2027 року[48].

Розпізнавальні знаки

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 2022 Defence White Paper (PDF). December 2022. Архів оригіналу (PDF) за 16 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  2. ↑ Slogan of Air Force. Republic of Korea Air Force. Архів оригіналу за 18 лютого 2023. Процитовано 10 квітня 2021.
  3. ↑ Lee, Ho-jeong (29 жовтня 2023). Military names new JCS chief, overhauls top brass. koreajoongangdaily.joins.com (англ.). Процитовано 26 листопада 2023.
  4. ↑ Hoyle, Craig. World Air Forces 2025. FlightGlobal. Процитовано 17 лютого 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Larsen, Stanley; Collins, Lawton (1985). Allied Participation in Vietnam. Department of the Army. с. 131. ISBN 9781410225016. Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  6. ↑ Korea Urged to Secure Intelligence, Surveillance and Reconnaissance Systems. 20 жовтня 2009. Архів оригіналу за 23 жовтня 2009. Процитовано 20 жовтня 2009.
  7. ↑ Hoyle, Craig (17 грудня 2014). Seoul finalises $657 million Global Hawk purchase. flightglobal.com. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015.
  8. ↑ South Korean Air Force Inaugurates Space Operations Center. aviationweek.com. Aviation Week. Процитовано 2 грудня 2021.
  9. ↑ Phantom retires after protecting Korea's sky for 55 years. 동아일보 (англ.). Процитовано 8 червня 2024.
  10. ↑ Jeong, Chung-sin (16 травня 2024). KF-21 창설부대 강릉 18전비 105비행대대…예천기지 제2비행단 예정 [KF-21 to be First Deployed by Gangneung's 18th Fighter Wing 105th Squadron… Yecheon Base to Follow as Second.]. Munhwa Ilbo (кор.). Процитовано 13 серпня 2024.
  11. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Hoyle, Craig (2023). World Air Forces 2024. FlightGlobal. Процитовано 15 січня 2024.
  12. ↑ South Korea Signs Major Contracts For F-35As, Attack Helicopters. aviationweek.com. 28 грудня 2023. Процитовано 25 січня 2024.
  13. ↑ Arthur, Gordon (27 червня 2024). South Korea orders first batch of KF-21 fighters. Defense News.
  14. ↑ Giovanzanti, Alessandra (1 листопада 2021). KAI to develop new ISR aircraft system for RoKAF under Baekdu-II project. janes.com. Процитовано 23 березня 2022.
  15. ↑ WAF 2004 pg. 86. Flightglobal Insight. 2004. Процитовано 4 жовтня 2015.
  16. ↑ Republic of Korea Air Force new Code One. Scramble.nl. 18 січня 2022. Процитовано 23 січня 2024.
  17. ↑ 軍 대형수송기 2차 기종, 美 아닌 브라질 C-390 선정 [Seconda large transport for the Air Force, selected Brazilian C-390 instead of American built]. Donga News (кор.). 5 грудня 2023.
  18. ↑ South Korea selects the Embraer C-390 Millennium (Пресреліз). Embraer. 4 грудня 2023.
  19. ↑ Nedwick, Thomas; Rogoway, Tyler (13 квітня 2022). Check Out South Korea's Own VH-92 Presidential Helicopter. thedrive.com. Процитовано 23 січня 2024.
  20. ↑ South Korea orders 20 TA-50 Block 2 training/light attack aircraft. www.janes.com. Janes. Процитовано 29 червня 2020.
  21. ↑ US delivers fourth and final RQ-4 Global Hawk UAV to RoKAF. www.janes.com. Janes. Процитовано 24 вересня 2021.
  22. ↑ (LEAD) S. Korea buys more Taurus missiles amid N.K. nuke threats. South Korea: Yonhap. 4 жовтня 2016. Процитовано 4 жовтня 2016.
  23. ↑ Mizokami, Kyle (10 липня 2017). This Is How South Korea Plans to Stop a Nuclear Attack from North Korea. The National Interest. Процитовано 5 січня 2019.
  24. ↑ 국가법령정보센터 - 법령 > 본문 - 공군방공포병사령부령. www.law.go.kr. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 25 травня 2013.
  25. ↑ Deliveries of PAC-3 air-defence systems to RoKAF completed. www.janes.com. 14 грудня 2020.
  26. ↑ Trade Registers [Архівовано 2019-04-22 у Wayback Machine.]. Armstrade.sipri.org. Retrieved on 6 October 2015
  27. ↑ 북 미사일 막을 방공망 촘촘해진다 [양낙규 군사전문기자] (кор.). www.asiae.co.kr/article 아시아경제. 19 серпня 2020.
  28. ↑ RoKAF receives first Cheongung-II M-SAM battery. www.janes.com. 26 листопада 2020.
  29. ↑ World Air Forces 1955 pg. 648. flightglobal.com. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 5 жовтня 2015.
  30. ↑ World Air Forces 1973 pg. 152. flightglobal.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 жовтня 2015.
  31. ↑ World Air Forces 1969 pg. 249. flightglobal.com. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 5 жовтня 2015.
  32. ↑ 美 퇴역 훈련기 본국으로 [Retired U.S. triner, returns to homeland] (Korean) . Yonhap News Agency. Процитовано 2 червня 2008.
  33. ↑ KAI KF-21 (KF-X). aviationweek.com. Процитовано 11 жовтня 2021.
  34. ↑ South Korea rolls out prototype of its first indigenous fighter aircraft. janes.com. Процитовано 11 жовтня 2021.
  35. ↑ South Korea highlights unmanned systems interest in latest defence spending plan. Janes.com. 14 серпня 2020.
  36. ↑ South Korean MND eyes KUS-FS UAV for RoKA Ground Operations Command. Janes.com. 30 березня 2020.
  37. ↑ South Korean KUS-FS MALE UAS Continues Flight Trials. Uasweekly.com. 23 березня 2018.
  38. ↑ S. Korea to develop indigenous turbofan engine by 2025. Yonhap News Agency. 30 січня 2020.
  39. ↑ 한국형 패트리엇 '천궁' 양산 추진, KAMD 구축 '잰걸음' - edaily.co.kr, 7 лютого 2018
  40. ↑ Meet South Korea's Very Own Killer S-300 Air Defense System. The National Interest (англ.). Процитовано 24 лютого 2025.
  41. ↑ 美대형수송기 C-130J-30 구매 확정 [Confirmation of purchasing the American large transporter C-130J-30]. Segye Ilbo (кор.). 20 лютого 2020.
  42. ↑ [단독] 공군 '오랜 숙원' 대형수송기 2차 사업 본격화 [[Exclusive] Korea Air Force 'long-cherished' large-scale transport aircraft 2nd project in earnest]. Bizhankook (кор.). 17 квітня 2020.
  43. ↑ 해병대 상륙공격헬기 국내 개발·대형수송기 국외구매 [Marine Corps landing attack helicopter developed in Korea and purchased large transportation airplanes overseas]. YTN News (кор.). 26 квітня 2021.
  44. ↑ а б 공군 대형 수송기 2차 사업, 美·유럽·브라질 '3파전'… 연내 기종 결정 [Korea Air Force large transporter 2nd project, America·Europe·Brazil 'Three-way war'… decide the type within a year]. News1 (кор.). 24 червня 2023.
  45. ↑ 軍 대형수송기 2차 기종, 美 아닌 브라질 C-390 선정 [Seconda large transport for the Air Force, selected Brazilian C-390 instead of American built]. Donga News (кор.). 5 грудня 2023.
  46. ↑ South Korea selects the Embraer C-390 Millennium (Пресреліз). Embraer. 4 грудня 2023.
  47. ↑ Korea, Spain discuss swap deal between trainer, cargo jets: report. The Korea Times. 4 листопада 2018.
  48. ↑ Korea Orders Indigenous Long-range Air Defense Radars. www.ainonline.com. 9 лютого 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Повітряні_сили_Республіки_Корея&oldid=45127458