Бібрка (Ліський повіт)
Село  Положення Ризи Богородиці (1937 р.) Координати 49°25′00″ пн. ш. 22°26′56″ сх. д. / 49.4169444400277768636° пн. ш. 22.44888889002777788° сх. д.Координати: 49°25′00″ пн. ш. 22°26′56″ сх. д. / 49.4169444400277768636° пн. ш. 22.44888889002777788° сх. д.
|
Бібрка (пол. Bóbrka) — село в Польщі, у гміні Солина Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Лемківське село на прадавніх етнічних українських територіях. Населення — 390 осіб (2011[1]).
Частини села[ред. | ред. код]
З 1885 р. Юзеф Блізінський купив горішню частину села, яка стала називатися Нова Бібрка або Домажівка, на відміну від долішньої, яка залишилася у власності Костянтина Соколовського і називалася Стара Бібрка.
Історія[ред. | ред. код]
Село вперше в документах зустрічається в 1436 році. В 1536 р. село було на волоському праві.
У 1672 р. село спустошене татарським наїздом.
26 вересня 1914 р. в село вступили російські війська, ненадовго відкинуті контратакою австрійців 5 жовтня, а остаточно вигнані навесні 1915 р.
У 1932 р. при прокладенні дороги провадились роботи щодо переміщення каплички, спорудженої в 1848 р. на знак знесення панщини. Місцеві комуністи з КПЗУ пустили слух, що зноситься капличка і повертається панщина. Спровоковані селяни розігнали дорожніх працівників, прибула поліція побила селян і навела порядок. Після війни комуністи подію назвали класовою боротьбою й охрестили «Ліським повстанням».
На 01.01.1939 у селі було 1110 жителів, з них 920 українців-грекокатоликів, 80 українців-римокатоликів, 85 поляків (здебільшого недавно прибулі парцелянти) і 25 євреїв[2]. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства. У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до неї[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Ліськівського району (районний центр — Лісько)[4]. В селі було зведено два залізобетонні дзоти у складі лінії Молотова. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. 17 вересня 1944 року радянські війська (237 дивізія) знову оволоділи територією села. В березні 1945 року територія віддана Польщі.
В лютому 1945 р. відбувся бій УПА з польською міліцією на броді через Сян (місце неодноразових засідок на партизанів).
Село було місцем постою сотень УПА Хріна і Стаха зимою з 1946 на 1947 р.
В 1945–1947 роках все українське населення було піддане етноциду — насильно переселене як до СРСР так й до північно-західної Польщі — Повернених Земель.[5].
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Церква[ред. | ред. код]
Перші відомості про церкву Положення Ризи Богородиці відносяться до XVII століття. В період від 1807 до 1815 вона була філіальною церквою парафії у Мичківцях. Цю древню будівлю було остаточно розібрано у 1939 році, коли була побудована нова мурована церква. Нова споруду будували p 1937 року навколо старої, так що якийсь час вона ще існувала всередині мурів, що з'являлись навколо неї.[6] Церква була парафіяльною і належала до Ліського деканату Перемиської єпархії. Функціонувала до 1947 року, коли в результаті акції "Вісла", рештки українського населення були депортовані із села. Разом із ними виселеним був і греко-католицький парох о. Дорош. Разом із собою виселенці взяли деякі цінні ікони, літургічне вбрання та один із дзвонів. Після депортації українців використовувалась під склад, а у 1971 стараннями ксьондза Кароля Буґєльского була передана польською владою латинській громаді під костел. До 1975 року споруда зазнала значних змін - було перебудовано вівтарну частину та добудовано захристію. У тому ж 1975 році латинський Перемиський єпископ І. Токарчук заснував окрему римо-католицьку громаду села.[6]
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 198 | 29 | 142 | 27 |
| Жінки | 192 | 32 | 115 | 45 |
| Разом | 390 | 61 | 257 | 72 |
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бібрка (Ліський повіт)
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 42.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 29 липня 2017.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
- ↑ а б Zbigniew Kozicki. Historia parafii, Kościół rzymsko-katolicki w Bóbrce. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Bóbrka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 261. (пол.)
- Historia i zabytki
| |||||||||||
 | Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |