Біблія короля Вацлава
| Біблія короля Вацлава | |
 | |
| Є виданням або перекладом | Біблія |
|---|---|
| У збірках | Австрійська національна бібліотека |
| Інвентарний номер | Cod. 2759-2764 |
 Біблія короля Вацлава у Вікісховищі | |
«Біблія короля Вацлава»[2] (нім. Wenzelsbibel, англ. Wenzel Bible), також відома як «Біблія Венцеля» або «Біблія Венцеслава» — шеститомне рукописне ілюміноване[3] видання Старого Завіту (від книги Буття до книги пророка Єзекіїля) німецькою мовою, виконане в 1389—1400[3][4] роках на замовлення німецького і чеського короля Вацлава IV (також відомий як король Венцеслав, король Венцель)[3]. Видання оформлено багато виконаними кольоровими ілюстраціями та прикрасами тексту[4]. Нині перебуває в зібраннях Австрійської національної бібліотеки у Відні[4].
Опис[ред. | ред. код]
Рукопис складається з шести томів[5], 1176 аркушів пергаменту розміром 53 на 36,5 см[4], що включають і аркуші, додані в ході робіт з реконструкції та відновлення манускрипту у 1790 році. На кожному аркуші є дві колонки тексту по 36 рядків кожна, на кожній сторінці також є розмальований заголовок і/або буквиця. Особливу художню цінність являють 654[4] частково визолочених мініатюри, що зображують біблійні сцени, фігури героїв при цьому, як правило, одягнені в повсякденні костюми середини-кінця XIV століття. Для створення манускрипту використано 607 шкур телят.
Рукопис виконано в готичному шрифтовому стилі текстури, що означає, що текст покриває сторінку рівномірно, характерною особливістю цього стилю є специфічна «витягнутість» букв. Розділові знаки практично відсутні, велика літера використовується тільки на початку сторінки. Оригінал манускрипту має значну історичну та культурну цінність і нині доступний для громадськості тільки у вигляді факсимільної копії високої точності[5]. Історики припускають, що, за початковим задумом, планувалося створити повний переклад Старого Завіту, але цьому завадило повалення Вацлава з престолу Чехії в 1400 році[5].
Імена писарів точно невідомі, але дослідники припускають, що авторами були вісім[4] груп художників і писарів, відповідальних кожен за певну ділянку роботи — зображення мініатюр — нанесення самого тексту тощо.[4] Назви цих артілей відомі сучасним дослідникам (див. Вацлавська майстерня[de]). Найпевніше, автором більшості робіт і основним виконавцем була Артіль майстра на ім'я Франа (Франтішек)[6][7][8].
Мініатюри[ред. | ред. код]
«Біблія Вацлава» — одне з найвідоміших зібрань графічних середньовічних європейських мініатюр XIV століття[4]. Мотиви мініатюр надзвичайно різноманітні: створення Господом Єви[9], купання дівчат, сцени бою і страти, сам король Вацлав із дружиною (імовірно, з Софією)[10], і навіть сцени зґвалтування дружини левіта групою язичників[11]. Використано також відверто еротичні[4] мотиви, як, наприклад, ілюстрації, що зображують дівчину-лазни́цю в абсолютно прозорому одязі, що не приховує ліній тіла, яка тримає в руках символ своєї професії — дерев'яні відра і банні віники[1]. Ці мініатюри мають також ілюстративну цінність через достовірне зображення особливостей побуту, одягу, харчування та інших повсякденних життєвих ситуацій XIV століття. Директор Празької інформаційної служби Вацлав Новотний, відкриваючи в Празі постійну виставку репродукцій мініатюр з «Біблії Вацлава», заявив[12]:
 | Ми раді, що нам пішла назустріч Національна бібліотека у Відні, де зберігається ілюстрована Біблія Вацлава Четвертого. На цих мініатюрах зображено сценки того часу. Завдяки цьому відвідувачі можуть дізнатися про те, що тоді їли та пили, якою була мода, чим люди лікувалися і як воювали, що продавалося на місцевих ринках тощо. |  |
Історія створення[ред. | ред. код]
Протягом усього XIV століття римо-католицька церква активно боролася за владу і вплив на європейців, зокрема й за допомогою жорстокого придушення початків реформаційного руху, а саме заборонами на поширення Біблії рідними мовами населення країн Європи (підтверджуваними прокатоличними монархами цих територій), гоніннями на проповідників не католицького віросповідання. Як король Чехії, Вацлав IV прагнув захистити релігійного реформіста Яна Гуса і його послідовників від спроб католицької церкви оголосити їх єретиками. Празький католицький архієпископ Збінек прямо звинуватив Гуса в єресі, що кидало тінь і на короля. Створення «Біблії Вацлава» стало викликом у відповідь на тиск Римської церкви.
Всі фінансові витрати взяв на себе Мартін Ротлєв (Martin Rotlev)[4][5], багатий купець, що мав фінансові зв'язки в Люксембурзі. З поваленням Вацлава з престолу 1400 року робо́ти зі створення книги припинилися, і були фактично завершені тільки 1441 року, за велінням імператора Фрідріха III Габсбурга.
Спадкоємність володіння рукописом[ред. | ред. код]
- 1447 — рукописом володіє династія Габсбургів. Упорядкування сторінок рукопису. На сторінках ставиться акронім «AEIOU».
- 1500 — рукопис відправлено в Гофбург, резиденцію тірольських ерцгерцогів.
- 1580 — «Біблією Вацлава» володіє австрійський ерцгерцог Фердинанд II.
- 1665 — тірольська лінія Габсбургів зникає. Рукопис відправляється до Віденської імператорської бібліотеки.
- 1790—1803 — в очікуванні можливого захоплення в ході наполеонівських воєн створено спрощену копію шеститомного рукопису, покликану збити з пантелику можливих викрадачів.
- від 1936 року й донині — пронумеровано в рамках віденського Codices Vindobonensis, рукопису надано номер 2759—2764. Зберігається в Австрійській національній бібліотеці.
Ілюстрації[ред. | ред. код]
-
Пологи. Мініатюра з «Біблії Вацлава» -
Похорон. Мініатюра з «Біблії Вацлава» -
Челядь Авраама зустрічає Ревеку біля колодязя. Мініатюра з «Біблії Вацлава» -
Створення Єви. Мініатюра з «Біблії Вацлава»
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bademädchen, Wenzelsbibel, Österreichischen Nationalbibliothek, cod. 2759, fol. 160r (Wenzelsbibel, Bd.2).
- ↑ Encyclopædia Britannica. Encyclopædia Britannica Online (2 серпня 2011). Wenzel Bible (англ.). Britannica Online Encyclopedia. Архів оригіналу за 16 серпня 2012. Процитовано 2 серпня 2011.
- ↑ а б в БИБЛИЯ. IV. ПЕРЕВОДЫ (рос.). Православная энциклопедия. Архів оригіналу за 16 серпня 2012. Процитовано 2 серпня 2011.
- ↑ а б в г д е ж и к л Maria E. Dorninger. II. DIE WENZELSBIBEL. EINE BIBEL DER SUPERLATIVE (PDF). Liebe und Erotik in mittelalterlichen handschriften Geschichten und Bilder (In) der Bibel (нім.). Universitat Salzburg. Архів оригіналу (PDF) за 16 серпня 2012. Процитовано 2 серпня 2011.
- ↑ а б в г Die Wenzelsbibel. Eine bibliophile Kostbarkeit in der Zentralbibliothek (PDF) (нім.). Leibniz-Gymnasium Altdorf. Процитовано 2 серпня 2011.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=404(довідка)[недоступне посилання з Май 2018] - ↑ G. Schmidt, Malerei bis 1450. Цитата по: K.M. Swoboda (Hrsg.): Gotik in Böhmen, München 1969, S. 167—321
- ↑ andere Namensgebung z.B. bei J. Krasa: Die Handschriften König Wenzels IV. Wien 1971
- ↑ vgl. dazu auch z.B. M. Thomas, G. Schmidt, M. Krieger: Die Bibel des Königs Wenzel. Graz 1989
- ↑ Erschaffung Evas, Wenzelsbibel, ÖNB, cod. 2759, fol. 4r (Wenzelsbibel, Bd.1). Zum Aspekt von Frauen als Verführerinnen in der Bibel siehe besonders die einzelnen Artikel zu Eva (Margarete Hubrath), Potifars Frau, Judit, Batseba (Maria Dorninger), zu Phyllis wie kurze Anmerkungen zu Dalila (Irene Erfen) u.a. in: Ulrich Müller/Werner Wunderlich: Verführer, Schurken, Magier. St. Gallen: UVK 2001.
- ↑ König Wenzel mit Königin (Sophie?), Wenzelsbibel, Wien, Österreichischen Nationalbibliothek, cod. 2759—2764, cod. 2759, Prag, Anfang 15. Jh., Deutsch, fol. 2r (Wenzelsbibel, Bd.1).
- ↑ Vergewaltigung der Frau des Leviten, Bible moralisée, Österreichischen Nationalbibliothek, cod. 2554, 3= fol. 1*v, fol 65r. Vgl. dazu Stork, Übersetzung, S. 107.
- ↑ Ольга Калинина (10 квітня 2007). Открылась постоянная выставка иллюстраций из Библии Вацлава IV. Радиогазета (рос.). Радио Прага. Архів оригіналу (html) за 4 березня 2016. Процитовано 2 серпня 2011.
Література[ред. | ред. код]
- Библейские переводы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Franz Jelinek. Die Sprache der Wenzelsbibel in ihrem Verhältnis zu der Sprache der wichtigsten deutscher Literatur- und Rechtsdenkmäler aus Böhmen und Mähren im XIV. Jahrhundert und der kaiserlichen Kanzlei der Luxemburger: ein Beitrag zur Geschichte der neuhochdeutschen Schriftsprache. — Österreichische Nationalbibliothek : Hilarianische Druckerei, 1898. — 110 с.
- Horst Appuhn: Wenzelsbibel: König Wenzels Prachthandschrift der deutschen Bibel. Harenberg, Dortmund 1990, ISBN 3-611-02001-X
- Katharina Hranitzky: Die schönsten Bilder aus der Wenzelsbibel. ADEVA, Graz 1998, ISBN 3-201-01700-0
- Josef Krasa: Die Handschriften König Wenzels IV. Prag 1971
- Klaus Priptsch: Mittelalterliche Buchmalerei am Beispiel der Wenzelsbibel in Faksimile. Duisburg 1988
- Marcel Thomas, Gerhardt Schmidt: Die Bibel des Königs Wenzel. ADEVA, Graz 1989, ISBN 3-201-01490-7
- Julius von Schlosser: Die Bilderhandschriften Königs Wenzel I. In: Jahrbuch der Kunsthistorischen Sammlungen des Allerhöchsten Kaiserhauses, Bd. XIV., Wien 1893, S. 214—251, 266—269 (Digitalisat [Архівовано 6 листопада 2021 у Wayback Machine.])
Посилання[ред. | ред. код]
- Wien. Österreichische Nationalbibliothek. Codex Vindobonensis. 2759—2764
- Hausarbeit aus dem Institut für Bibliothekswissenschaft Berlin über die Wenzelsbibel [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (PDF-Datei; 333 kB)
|
| |||||||||||