Бєлковський Станіслав Олександрович

Бєлковський Станіслав Олександрович
рос. Белковский Станислав Александрович
Народився	7 лютого 1971(1971-02-07) (54 роки)  Москва, СРСР
Країна	Росія
Діяльність	політолог, політтехнолог, публіцист, письменник
Галузь	політологія
Alma mater	Moscow school number 1249d і Державний університет управлінняd (1992)
Знання мов	російська, німецька, українська і англійська
Заклад	Агентство політичних новинd і Дождь
IMDb	ID 7164070
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Станіслав Олександрович Бєлковський (нар. 7 лютого 1971, Москва, РРФСР, СРСР) — російський політтехнолог та політичний радник, публіцист. За освітою програміст. Засновник і колишній директор російського Інституту національної стратегії (2004—2009) та Ради з національної стратегії (2002—2004).

В якості політичного консультанта співпрацював з кількома виданнями, в тому числі «Московский комсомолец», «Дождь», «Ехо Москви». Зараз розвиває власний YouTube-канал.

Народився 7 лютого 1971 року в Москві. Своє національне походження від описує як російсько-українсько-польсько-єврейське^[1]. Закінчив факультет економічної кібернетики Московського інституту управління, після чого працював системним програмістом (системним адміністратором). Згодом почав займатись політичним консультуванням. Створив сайт «АПН.ру».

Володіє англійською, німецькою та українською мовами.

Кінець 2001-го — початок 2002. На виборах губернатора російської Сахи-Якутії працював у штабі Валентина Колмогорова.

2003 — опублікував ряд доповідей: «Держава і олігархія», «Нова вертикаль влади».

2003 — написав доповіді «Самотність Путіна»^[2], «Самотність Путіна-2».

2004 — очолив організацію «Інститут національної стратегії», який об'єднав групу російських політологів. Деякий час був головним редактором інтернет-видання цього інституту — Агентства політичних новин.

2014 року попросив про отримання українського громадянства^[3].

Працював телеведучим на каналі Дождь^[4] і вів колонку на ресурсі Slon.ru^[5].

З жовтня 2017 року головний політичний консультант у штабі Ксенії Собчак у ході президентських виборів в Росії 2018 року^[6].

Перед президентськими виборами в Україні 2019 року, незважаючи на заборону на перетин кордону, поновив відвідування Києва, де контактував зі штабом Володимира Зеленського. За думкою деяких ЗМІ, є автором «Відповіді Путіну», що була опублікована на сторінці Зеленського в соціальній мережі Facebook 27 квітня 2019 року^[7].

У березні 2022 після початку повномасштабної російсько-української війни покинув Росію, перебравшись в Ізраїль. Причиною від'їзду назвав високі ризики для свободи та безпеки через власні погляди^[8].

13 вересня 2023 Міністерство юстиції РФ визнало його іноземним агентом^[9].

Російський політолог, доктор політичних наук Ігор Бунін^[ru] вважав, що Бєлковський «на своєму інтернет-ресурсі викладав не надто грамотні політологічні статті»^[10].

Борис Березовський характеризував Бєлковського так: «Він добре освічений. Він креативний, тобто креативний, коли справа йде про чорний піар … і при цьому він себе не переоцінює»^[11].

Оглядач «Нової Газети» Олександр Лосєв 2003 року вважав, що ціллю Інституту національної стратегії та Ради з національної стратегії, які свого часу очолював Бєлковський, є створення «політологічних структур і глобальних стратегій» з єдиною метою — «освоїти бюджет»^[12].

Цей розділ потребує доповнення. (березень 2014)

26 травня 2003 року Бєлковський опублікував доповідь під назвою «Держава та олігархія»^[12], яка, на думку деяких спостерігачів, і поклала початок «справі ЮКОСа»^[13]. На думку Андрія Піонтковського, цю доповідь замовив Бєлковському найближчий путінський радник Ігор Сєчін^[14].

Поведінку та психічний стан Путіна під час його керування агресією Росії проти України, Бєлковський разом із фахівцями Інституту судової психіатрії ім. Сербського розцінив як «гіпертоксичну шизофренію»^[15][16].

У 2005—2011 роках був одружений з українською журналісткою та політтехнологинею Олесею Яхно. У них є син Дмитро.

• Бізнес Володимира Путіна (2006, ISBN 5-9681-0103-2) (спільно з Володимиром Голишевим)
• Імперія Володимира Путіна (2007, ISBN 978-5-9265-0437-5)
• Покаяння (2010, ISBN 978-5-17-068000-9)
• Сутність режиму Путіна (2012, ISBN 978-5-4320-0065-1)

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бєлковський Станіслав Олександрович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бєлковський Станіслав Олександрович

• Чому я прошу українського громадянства (19.03.2014) [Архівовано 25 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
• Публікації Бєлковського на АПН.ру [Архівовано 2 серпня 2012 у Wayback Machine.]
• Людина без біографії [Архівовано 5 серпня 2012 у Wayback Machine.]
• Пригоди росіян в Росії. Реальні та уявні
• Інтерв'ю. Чому Путін зовсім не хоче залишитися президентом
• Бєлковський на радіо «Ехо Москви» [Архівовано 22 липня 2012 у Wayback Machine.]
• Бєлковський на «Російській службі новин»
• Інтерв'ю Бєлковського журналу «Партнер» (Німеччина)^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Інтерв'ю Бєлковського газеті «Російська думка» (Франція)
• Інтерв'ю Бєлковського для журналу «New Times» — (відео), 8 листопада 2007
• Бєлковський в програмі «Реальний час» радіостанції Finam Fm. [Архівовано 27 липня 2012 у Wayback Machine.] — 11 листопада 2010
• Всі інтерв'ю Станіслава Бєлковського на радіостанції «Фінам FM» [Архівовано 17 серпня 2012 у Wayback Machine.]
• Статті С. Бєлковського в «МК»
• Бєлковський: Янукович дратує Кремль [Архівовано 8 грудня 2010 у Wayback Machine.]— 3 листопада 2010
• Станіслав Бєлковський — Сценарій розвитку Росії. Відео [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]