Андріївка (Білгород-Дністровський район)

село Андріївка
Церква села Андріївки
Церква села Андріївки
Церква села Андріївки
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Білгород-Дністровський район Білгород-Дністровський район
Громада Мологівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51040130020055476
Облікова картка Андріївка 
Основні дані
Засноване 1892
Населення 1203
Площа 1,71 км²
Густота населення 703,51 осіб/км²
Поштовий індекс 67742
Телефонний код +380 4849
Географічні дані
Географічні координати 46°13′12″ пн. ш. 30°04′57″ сх. д. / 46.22000° пн. ш. 30.08250° сх. д. / 46.22000; 30.08250Координати: 46°13′12″ пн. ш. 30°04′57″ сх. д. / 46.22000° пн. ш. 30.08250° сх. д. / 46.22000; 30.08250
Середня висота
над рівнем моря
84 м
Місцева влада
Адреса ради 67751, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Молога, вул. Кишинівська, буд. 221а
Карта
Андріївка. Карта розташування: Україна
Андріївка
Андріївка
Андріївка. Карта розташування: Одеська область
Андріївка
Андріївка
Мапа
Мапа

CMNS: Андріївка у Вікісховищі

Андрі́ївка — село Мологівської сільської громади, Білгород-Дністровський район Одеської області, Україна. Дворів — 378, населення становить 1203 особи.

Географія[ред. | ред. код]

Розташована за 28 км від районного центру, за 22 км від залізничної станції Кантемир на лінії Білгород-Дністровський — Арциз.

Історія[ред. | ред. код]

План села 1940 року
Будинок пастора села Андріївки

Село засноване в 1892 році німецькими переселенцями на земельній площі, придбаній у представника Аккерманської родини підприємців Андрія Асвадурова. З 1892 по 1940 рік орна площа була розширена з 2 до 2,7 га. Було збудовано 94 житлові і господарські будівлі, школа, лютеранська церква.[1] У 1940 році село нараховувало 423 жителя, з них: 1 пастор (священик), 2 вчителя — німець і румун, 61 фермер, 3 купці, 2 столяри (з них один — червонодеревник), 1 коваль, 1 слюсар, 3 кравці, 2 шевці, 2 кравчині, 2 лимаря. Адміністративний центр (муніципалітет) розташовувався в селі Сеймени (тепер — Семенівка)[2], до якого входило 2 представника від Андріївки (з семи), один з яких виконував обов'язки мера. Школа налічувала два класи. Мова навчання — румунська. Німецька використовувалася лише як релігійна і обрядова. Напрямок господарчої діяльності — землеробство (зернові) і вівчарство.[3][4]

В 1940 році був заснований радгосп «Андріївський» з центральною конторою в Андріївці. За ним було закріплено 5587 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 5289 га орної землі. Напрямок господарства — виробництво м'ясо-молочної продукції.

За підсумками роботи за 1973 рік господарство було нагороджено пам'ятним Червоним прапором Міністерства сільського господарства СРСР і Центрального комітету профспілки працівників сільського господарства і заготівель.

За трудові досягнення орденами і медалями СРСР було нагороджено 62 працівника радгоспу. На 1977 рік в Андріївській середній школі навчалося 306 учнів, працювало 28 вчителів.

За період 1940—1975 рр. було побудовано 315 житлових будівель, 3 восьмиквартирних будинки, магазини, відділення зв'язку, їдальня.[5]

Походження назви[ред. | ред. код]

Назва Андріївки походить від імені першого власника земельної ділянки (за домовленістю) — Андрія Асвадурова.[3]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1141 особа, з яких 533 чоловіки та 608 жінок.[6]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 1203 особи.[7]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 88,94 %
російська 10,39 %
молдовська 0,33 %
білоруська 0,17 %
болгарська 0,17 %

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Andrejewka, Kreis Akkerman, Kirchspiel Andrejewka, Bessarabien - Onlineprojekt Gefallenendenkmäler. www.denkmalprojekt.org. Архів оригіналу за 8 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2016.
  2. History of Seimeny(Seimental).
  3. а б Andrejewka – Vom Schicksalsweg unserer Dorfgemeinschaft (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2016.
  4. Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В. Ф. Дизендорф.-М.,"ЭРН", 2006.-472с (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2016.
  5. История городов и сел Украинской ССР. Одесская область (рос.) . 1978. с. 288.
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]