Анбур
| Анбур 𐍐𐍝𐍑𐍣𐍠 | |
|---|---|
 Документ, написаний анбуром | |
| Вид | |
| Мови | Мова комі |
Період | 1372 |
| Final Accepted Script Proposal | |
| Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки. | |
Анбу́р (комі 𐍐𐍝𐍑𐍣𐍠, Анбур) або пермське письмо (комі 𐍮𐍐𐍕 𐍟𐍔𐍠𐍨𐍜 𐍒𐍙𐍕𐍩𐍜, Важ Перым гижӧм) — писемність комійської мови, що активно використовувалася комі (зирянами і перм'яками) та деякими іншими народами північного сходу європейської частини Росії в XIV — XVII століттях.
Є поєднанням кирилиці, грецького письма та пермських пасів (рунічні знаки).[1] Назва абетки є сполученням назв двох перших букв абетки: «𐍐» (ан) і «𐍑» (бур).
Історія[ред. | ред. код]
Пермське письмо (анбур) створено Степаном Храпом у 1372 році у межах сточища річки Вимі (притока Вичегди) на основі кирилиці, грецької абетки і давньопермських рунічних символів (пасів).
Написи анбуром є одними з найдавніших серед угро-фінських мов. Тільки угорською і карельською мовами існують більш ранні писемні пам'ятки.
Пермська (комі-зирянська) абетка вийшла з ужитку в XVII столітті, витіснена кирилицею. Завадою подальшому розвитку анбуру стало не стільки відособлення його як окремої національної абетки, як те, що він був чинником поширення грамотності й освіти серед місцевого населення, що сприймалось як загроза пануючому режиму в Московії.
Нині, на початку XXI століття, здійснюються заходи з відродження анбуру, окремі ініціатори навіть пропонували включити анбур до Юнікоду[2], що й відбулося у 2014. 26 квітня — день пам'яті св. Стефана Пермського — святкується як День давньопермської писемності.
Опис[ред. | ред. код]
Пермська абетка містить 38 літер. В анбурі відсутній розподіл на великі і малі літери.
Напрямок письма — зліва направо, рядки йдуть згори донизу.
Використовуються діакритичні знаки, для стандартних скорочень — титло. Знаки пермської абетки є доволі однорідними і однотипними у вигляді гострого кута в тому чи іншому положенні.
Пам'ятки пермської писемності[ред. | ред. код]
Збереглось деяке число пам'яток давньопермської писемності: списки абетки (понад 10), Приписка Килдасьова на Номоканоні (1510), надпис на іконі «Троїці» (XV ст.), надпис на іконі «Сходження» (2-а пол. XV ст.), запис у рукописі «Григорія Сінаїда» (сер. XV ст.), підпис єп. Пермського Філофея під грамотою (1474).
Вважається, що чи не від часу створення анбур відігравав роль тайнопису. Добрий зразок такого використання анбуру — рукопис Георгія Амартола з Еллінським літописцем. Тут на вільних від письма аркушах, здебільшого на берегах, розсіяні примітки читачів або писаря.
Дещо своєрідний варіант пермського письма дає рукопис XVI століття — «Козьма Індикоплов». У тексті списку слова грецьким письмом перемежовуються зі словами анбуром. Писар, припускають, писав обома шрифтами, але в обох припускався помилок (?).
Окремі слова, приписки і літери анбуру зустрічаються в:
- тексті Йосипа Флавія за списком б. Патр. бібл. N 770, XVI—XVII ст.ст.;
- рукопису Діонісія Ареопагіта в приписці XVI ст. із Усть-Вимі (Царськ. — Уварова N 48);
- книзі малих Пророків поч. XVI ст., Лен. п. б. (F. 1. N 3);
- службовій мінеї бібліотеки Успенського собору (Російський Історичний музей) N 18 (пергамент поч. XV ст.);
- бібліотечних книгах Архіву Міністерства Іноземних справ 69 (XV—XVI ст.ст.).
Галерея[ред. | ред. код]
-
Устьсисольсько-Карамзінський список (Держ. публічна бібліотека ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, відділ рукописів, F. IV, № 712, табл. 8 -
Яренский список (Держ. публічна бібліотека ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, відділ рукописів, F. IV, № 712, табл. 6 -
Приблизна дешифровка тексту Устьсисольсько-Карамзінського списку -
Абур. Форма літер у ⅩⅣ столітті. -
Сучасна стилізація літери Рей під Times New Roman.
.png)
Юнікод[ред. | ред. код]
Анбур (U+1350—U+137F) додано до стандарту Юнікоду в червні 2014 із виданням версії 7.0.
| Анбур[1][2] Official Unicode Consortium code chart (PDF) | ||||||||||||||||
| 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | A | B | C | D | E | F | |
| U+1035x | 𐍐 | 𐍑 | 𐍒 | 𐍓 | 𐍔 | 𐍕 | 𐍖 | 𐍗 | 𐍘 | 𐍙 | 𐍚 | 𐍛 | 𐍜 | 𐍝 | 𐍞 | 𐍟 |
| U+1036x | 𐍠 | 𐍡 | 𐍢 | 𐍣 | 𐍤 | 𐍥 | 𐍦 | 𐍧 | 𐍨 | 𐍩 | 𐍪 | 𐍫 | 𐍬 | 𐍭 | 𐍮 | 𐍯 |
| U+1037x | 𐍰 | 𐍱 | 𐍲 | 𐍳 | 𐍴 | 𐍵 | 𐍶 | 𐍷 | 𐍸 | 𐍹 | 𐍺 | |||||
| Notes | ||||||||||||||||
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Bernard Comrie, 1996. "Adaptations of the Cyrillic Alphabet". In Daniels & Bright, The World's Writing Systems, p. 700.
- ↑ Заявка (автор — Майкл Еверсон) на включення давньопермської писемності в Юнікод [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.)
Джерела, посилання і література[ред. | ред. код]
- Мови народів Росії в Інтернеті — Абур [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Давня пермська абетка www.omniglot.com [Архівовано 1 березня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
- Заявка (автор — Майкл Еверсон на включення давньопермської писемності в Юнікод [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Литкін В. І. Древнепермский язык. М., 1952 (рос.)
- Литкін В. І. Историческая грамматика коми языка. ч. 1. Сыктывкар, 1957 (рос.)
- Сперанский М. Н. «Тайнопись в юго-славянских и русских памятниках письма». Л., 1929 (рос.)
- Шабаш А. В. «История криптографии», Ч. 1. М., 2002. ISBN 5-85438-043-9 (рос.)
- Черепнин Л. В. «Русская палеография». М., 1956 (рос.)
- Стефановская азбука Анбур Стефана Пермского — Коми Зыряна Лов [Архівовано 19 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
| |||||||||||||||||