Ірбіс-Дулу-каган

Ірбіс-Дулу-каган (д/н—653) — 1-й західний каган Західнотюркського каганату в 638—642 роках. В китайських джерелах відомий як Їпі Дулу Кехань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Ашина. Син Кат Іль-хана, кагана Східнотюркського каганату. При народженні звався Югу, згодом змінив ім'я на Юкук (Сова або Поважний). 627 року отримав наказав батька придушити повстання племен в горах Тянь-Шаню, проте зазнав поразки від угйрського вождя Пуса в битві біля Малі. Побоюючись кари втік до Західнотюркського каганату, де отримав титул шад. Невдовзі почалося повстання тюркютів під орудою Тун Тутуня, який повалив кагана Ишбара-Толіса, висунувши претендентом Юкука. Але проти нього виступили племена нушібі, що відновили на троні Ишбара-Толіса.

У 638 році племена дулу повстали проти кагана Ишбара-Толіса, висунувши претендентом Юукук-шада. Почалася запекла війна, де обидві сторони зазнали чималих втрат. Невдовзі на річці Ілі уклали мир, за яким землі на заході від річки відходили до Юкука, а на сході до Ишбари. Юкук змінив ім'я на Ірбіс-Дулу-кагана. У 639 році племена нушібі поставили у східній частині каганату ще одного кагана — Ірбіса.

Протягом 640—641 року Ірбіс-Дулу-каган розширив свої володіння на північ, підпорядкував племена половців, бома, басмалів, киргизів. У 642 році спробував відвоювати оазу Їжду, але зазнав поразки від танського війська на чолі із Го Хяохе. За цим захопив Самарканд, але під час розподілу здобичі погиркався з вождями дулу. Цим скористався новий каган східної частини Ірбіс-Шегуй, що захопив володіння Ірбіс-Дулу-кагана. Той відступив до Ісфіджабу. Відбив усі атаки.

Зрештою вимушений був відмовитися від влади в кагані, відступивши до Тохаристану, де правив Ишбара-ябгу. Вів перемовини з перським шахом Єздигердом III щодо спільних дій проти арабів. Ймовірно брав участь у змові проти нього. Помер в Кундузі 653 року. Йому спадкував син Дженджу-шад.

Джерела[ред. | ред. код]

• Гумилёв Л. Н. Древние тюрки. — СПб.: СЗКЭО, Издательский Дом «Кристалл», 2002. — С. 576. — ISBN 5-9503-0031-9.
• Sina Akşin (ed.)-Ümit Hassan: Osmanlı Devletine kadar Türkler Cem Yayınevi, İstanbul, 2009 ISBN 975-406-563-2

п о р Правителі Тюркського каганату Тюркський каганат (552 – 603) Бумин-каган • Кара Іссик-хан • Мукан-каган • Таспар-каган • Амрак • Бага-Ишбара-каган • Бага-каган • Тулан-каган • Кара-Чурин-Тюрк Західний тюркський каганат (603 — 658) Єдиний каганат (603–658) Нірі-каган (603-604) • Басил-тегін (604) • Хешана-каган (604—612) • Шегуй (612—618) • Тун-Ябгу-каган (618—630) • Багатур-каган (630—631) • Си-Ябгу-каган (631—633) • Дулу-каган (633—634) • Західна частина Ишбара-Толіс (634—639) • Міше-шад (657—662) • Ашина Юанькін (662—692] Східна частина Ірбіс-каган (639—640) • Ірбіс Ишбара-Ябгу-каган (640—641) • Ашина Бучжень (657—667) Єдиний каганат (657-704) Ірбіс-Шегуй (642–651) • Халлиг Ишбара-Ябгу-каган (650—657) • Дучжі-хан (676—679) • Хушело-шад (693—704) Східний тюркський каганат Перший каганат (603–630) Ямі-каган (603—609) • Шібі-каган (609—619) • Чуло-каган (619—620) • Кат Іль-хан (620—630) Другий каганат (682–744) Ельтеріш-каган (682—692) • Капаган-каган (692–716) • Інел-каган (716–717) • Більге-каган (717–734) • Йоллиг-тегін (734—739) • Тенгрі-каган (739–741) • Кутлуг-Ябгу-каган (741—742) • Альп-Більге-каган (742—744) • Озмиш-тегін (742–743) • Баймей-хан (743—745)