Міше-шад

Міше-шад (д/н—662) — напівнезалежний (автономний) західний каган Західнотюркського каганату в 657—662 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Ашина. Син Бйорі (Бурі, Бері)-шада, очільника тюрків на Кавказі під час персо-візантійської війни. Відомостей про молоді роки обмаль. 632 року, коли каган Си-Ябгу фактично втратив владу, почав перемовини з імперією Тан, від якої отримав титул сілібі-дулу-каган. Але був атакований стриєчним братом Бучженем, що завдав низки поразок дулу.

639 року визнав зверхність імперії Тан разом з підвладними племенами чігіль. 645 року відзначився у військовій кампанії проти Когурьо. За що отримав титул бо (на кшталт графа) Пхеньяна. Але втримати захоплене китайцям не вдалося, тому разом з танським військом Міше-шад відступив.

В наступні роки вірно служив імперії Тан. З початком війни китайців з його братом Халлиг Ишбара-Ябгу-каганом 655 рокувиступив проти останнього. В 656—657 роках брав активну участь боях на боці імперії Тан.

657 року після знищення незалежного Західнотюркського каганату було утворено автономне утворення (джімі) Хаочі на чолі з Міше-шадом з титулом сінсіван-каган (каган, що змушує знову підніматись). Разом з тим він підпорядковувався генеральному протектору Спокійного Заходу (області імперії Тан).

Зберігав вірність імператору, протидіяв стриєчному брату Бучженю, що намагався відновити колишній каганат. Втім 659 року разом з останнім здійснив кампанію проти Дженджу-шада, що набирав силу в Тохаристані. Того було переможено й страчено. Став танським намісником в Кундузі, якому підкорялися дрібні князівства Тохаристану.

662 року за намовою Бучженя під час походу на Кучу за наказом танського полководця Су Хуачжена міше-шада було вбито. Це спричинило повстання декількох племен дулу. Втім новим сінсіван-каганом було поставлено сина загиблого Юанькін-шада.

Джерела[ред. | ред. код]

• Гумилёв Л. Н. Древние тюрки. — СПб.: СЗКЭО, Издательский Дом «Кристалл», 2002. — С. 576. — ISBN 5-9503-0031-9.
• Ahmet., Taşağil (1995—2004). Gök-Türkler. Atatürk Kültür, Dil, ve Tarih Yüksek Kurumu (Turkey). Ankara: Türk Tarih Kurumu Basımevi. ISBN 978-9751611130. OCLC 33892575.
• Cunrui, Xiong, Victor (2009). Historical dictionary of medieval China. Lanham, Md.: Scarecrow Press. ISBN 9780810860537.

п о р Правителі Тюркського каганату Тюркський каганат (552 – 603) Бумин-каган • Кара Іссик-хан • Мукан-каган • Таспар-каган • Амрак • Бага-Ишбара-каган • Бага-каган • Тулан-каган • Кара-Чурин-Тюрк Західний тюркський каганат (603 — 658) Єдиний каганат (603–658) Нірі-каган (603-604) • Басил-тегін (604) • Хешана-каган (604—612) • Шегуй (612—618) • Тун-Ябгу-каган (618—630) • Багатур-каган (630—631) • Си-Ябгу-каган (631—633) • Дулу-каган (633—634) • Західна частина Ишбара-Толіс (634—639) • Міше-шад (657—662) • Ашина Юанькін (662—692] Східна частина Ірбіс-каган (639—640) • Ірбіс Ишбара-Ябгу-каган (640—641) • Ашина Бучжень (657—667) Єдиний каганат (657-704) Ірбіс-Шегуй (642–651) • Халлиг Ишбара-Ябгу-каган (650—657) • Дучжі-хан (676—679) • Хушело-шад (693—704) Східний тюркський каганат Перший каганат (603–630) Ямі-каган (603—609) • Шібі-каган (609—619) • Чуло-каган (619—620) • Кат Іль-хан (620—630) Другий каганат (682–744) Ельтеріш-каган (682—692) • Капаган-каган (692–716) • Інел-каган (716–717) • Більге-каган (717–734) • Йоллиг-тегін (734—739) • Тенгрі-каган (739–741) • Кутлуг-Ябгу-каган (741—742) • Альп-Більге-каган (742—744) • Озмиш-тегін (742–743) • Баймей-хан (743—745)