Wurfrahmen 40

**Wurfrahmen 40**
Wurfrahmen 40
	; Пускові установки, прикріплені до Sd.Kfz. 251 24-ої танкової дивізії
Тип	РСЗВ; Схема: РСЗВ розміщена під кутом у напрямних по три одиниці на бортах БТР Sd.Kfz.251/1
Історія виробництва
Виробник	Третій Рейх; Угорське королівство;
Характеристики
Довжина	5980 мм;
Ширина	2100 мм;
Висота	1750 мм;
Броня	Лоб корпусу (верх) —; Лоб: верх: 10-15 мм;; Борт: верх: 8-14,5 мм, низ: 8-14,5 мм;; Корма: 6 мм;; Дах: 6 мм;; Днище: 6 мм;
Другорядне; озброєння	Кулемети — 2 × MG-34 або MG-42 калібру 7,92 мм;; додатково: 6× осколково-фугасних ракет калібру 280 або 300 мм ; або 6х запалювальних ракет калібру 320 мм;
Двигун	6-циліндровий рядний карбюраторний Maybach HL 42 TUKRM рідинного охолодження;; 100 к. с.;
Підвіска	напівгусеничний;
Дорожній просвіт	320 мм;
Паливо	бензин
Швидкість	шосе: 53 км/год;
Прохідність	рів: 2 м;; брід: 0,5 м.
	Wurfrahmen 40 у Вікісховищі

Версія schweres Wurfgeraet 40 (Holz) — важка РСЗВ часів Другої світової війни, розроблена для механізованих частин Вермахту, яку можна кріпити на напівгусеничні машини бронетранспортери.

Склад та облаштування[ред. | ред. код]

Найпоширенішою модифікацією був напівгусеничний бронетранспортер Sd.Kfz.251/1 з встановленими на бортах шістьма метальними апаратами^[1] для стрільби 280-і 320-мм реактивними мінами.

Назва подібної артилерійської системи — Mittlerer Schutzen-panzerwagen mit Wuhrfrahmen або Wurfrahmen 40. На кожному борту корпусу бронетранспортера було розміщено по три контейнери з реактивними снарядами.

Наведення у вертикальній площині здійснювалося зміною кута нахилу напрямних, у горизонтальному — поворотом всієї установки.

Пуск снарядів проводився за допомогою електричного дистанційного запалу з кабіни установки. Як правило, вогонь вівся залпами з чергуванням у кожному осколково-фугасних снарядів і запалювальних снарядів. В жаргоні німецьких солдатів ця установка отримала назви Stuka zu Fuß (тобто «піший Ju 87») і Heulende Kuh («корова, що мукає»)^[2]

Також в невеликих кількостях для виробництва таких самохідних реактивних мінометів використовувалися трофейні французькі танкетки Рено UE (озброювалися чотирма ракетами, при цьому напрямні розташовувалися по бортах попарно або на кормі) і танки Hotchkiss H35 (озброювалися чотирма ракетами по дві ракети побортно).

Аналогічним чином німці обладнали деяку кількість захоплених американських бронетранспортерів M3

Боєприпаси[ред. | ред. код]

28см / 32 см ракети — могли зберігатися і транспортуватися в своїх тарних ящиках. Безпосередньо ці ж ящики могли виконувати роль метального устаткування. Себто, після під'єднання кабелів вмикання детонатора пуску вогонь міг вестися безпосередньо з цих ящиків.

Ящики були відкриті, являли собою дерев'яні рами (у деяких випадках — металеві замість дерева). Були обладнані маленькими навісними ніжками для перенесення їх та для забезпечення невеликих коректувань по висоті перед стрільбою.

Пульт управління, підключений до ракети з кабіни БТР за допомогою кабелю, використовувався для стрільби.

Озброєння[ред. | ред. код]

280-мм ракети містили в собі вибухової речовини в обсязі, як 50 кілограмів у тротиловому еквіваленті. 320-мм ракети містили 38 літрів запальної рідини, виготовленої із суміші бензину і дизельного палива (40 кг т.зв. Flammöl). Боєкомплект перевозився в передній частині кузова БТР.

Дальність стрільби фугасним снарядом (Sprenggranate) з пересувної пускової установкою — 1,9 тис. м, а запальними снарядами (Flammgranate) становила 2,2 тис. м.

Для повного залпу необхідно 10 секунд. У більшості випадків боєкомплект складається з п'яти 280-мм ракет і одного 320 мм снаряду або по три одиниці обох видів.

На бронетранспортери Sd.Kfz.251 / 1 як допоміжна зброя встановлювалося до двох 7,92-міліметрових кулеметів MG-34 чи MG 42. Боєкомплект становив 2010 патронів. Бойова вага БТР у варіанті самохідної установки — до 9140 кілограм. Розрахунок подібного бронетранспортера складався з 7 осіб.

Стрільба цими снарядами могла вестися з Wurfgerät 40 і 41, з Nebelwerfer 41, Schwerer Wurfrahmen 40 на напівгусеничному SPW Sd.Kfz. 251 чи Schwerer Wurfrahmen на Infanterieschlepper UE.

Посилання[ред. | ред. код]

topwar.ru/18941-germanskaya-tyazhelaya-samohodnaya-rszo-vremen-vtoroy-mirovoy-voyny-wurfrahmen-40.html [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.]
www.youtube.com/watch?v=vvioDEBzBzE
forum.axishistory.com/viewtopic.php?t=78447 [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.]
wartime.org.ua/3453-nmecka-vazhka-samohdna-rszv-chasv-drugoyi-svtovoyi-vyni-wurfrahmen-40.html

Примітки[ред. | ред. код]

↑ По три метальних устаткування з кожного борту
↑ При пуску установка створювала відповідний протяжний звук

Портал «Військова техніка» Портал «Друга світова війна»

Це незавершена стаття про ракетну зброю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] По три метальних устаткування з кожного борту

[2] При пуску установка створювала відповідний протяжний звук

[1]

[2]

Wurfrahmen 40
Пускові установки, прикріплені до Sd.Kfz. 251 24-ої танкової дивізії
Тип	РСЗВ Схема: РСЗВ розміщена під кутом у напрямних по три одиниці на бортах БТР Sd.Kfz.251/1
Історія виробництва
Виробник	Третій Рейх Угорське королівство
Характеристики
Довжина	5980 мм;
Ширина	2100 мм;
Висота	1750 мм;

Броня	Лоб корпусу (верх) — Лоб: верх: 10-15 мм; Борт: верх: 8-14,5 мм, низ: 8-14,5 мм; Корма: 6 мм; Дах: 6 мм; Днище: 6 мм;
Другорядне озброєння	Кулемети — 2 × MG-34 або MG-42 калібру 7,92 мм; додатково: 6× осколково-фугасних ракет калібру 280 або 300 мм або 6х запалювальних ракет калібру 320 мм;
Двигун	6-циліндровий рядний карбюраторний Maybach HL 42 TUKRM рідинного охолодження; 100 к. с.;
Підвіска	напівгусеничний;
Дорожній просвіт	320 мм;
Паливо	бензин
Швидкість	шосе: 53 км/год;
Прохідність	рів: 2 м; брід: 0,5 м.

Wurfrahmen 40 у Вікісховищі