Підкіпка довгохвоста
| Підкіпка довгохвоста | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Uratelornis chimaera Rothschild, 1895 | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Підкіпка довгохвоста[2] (Uratelornis chimaera) — вид сиворакшоподібних птахів родини підкіпкових (Brachypteraciidae).
Поширення[ред. | ред. код]
Ендемік Мадагаскару. Мешкає на південному заході острова між річками Фіхеренана і Мангокі. Ареал виду простягається смугою завдовжки 200 км та завширшки 30-60 км. Площа ареалу — 10500 км². Загальна чисельність виду оцінюється у 20 тис. птахів.[1]
Опис[ред. | ред. код]
Від інший підкіпкових відрізняється стрункішим тілом та довгим хвостом. Тіло завдовжки до 27 см, хвіст сягає 20-25 см. Верхня частина тіла коричнева з темними та світлимим смугами. Вузька надбрівна смуга біла. Також біла смуга тянеться від основи дзьоба по боках шиї. Горло біле. Груди коричневі. Крила блакитні з чорними та білими криючими. Хвіст сірий з 15-20 коричневими поперечними смугами та блакитними кермовими пір'ями. Черево світло-сіре. Самиці відрізняються від самців меншими розмірами та меншим хвостом, який вони втрачають повністю під час гніздування.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Мешкає у просторих ксерофітних лісах та рідколіссях, у заростях чагарників. Наземний птах. Літає неохоче. Зрідка може шукати притулок на гілках дерев або чагарників. Живиться комахами та дрібними хребетними. Сезон розмноження збігається з сезоном дощів, який триває з жовтня по січень. Утворюють моногамні пари. Гніздо будують у норі завглибшки 80-120 см, яку обидва партнери викопують у піщаному ґрунті. Діаметр нори 8 см. На її дні розташовується гніздова камера діаметром 20 см. У кладці 2, рідше 3-4, білих яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б BirdLife International (2016). Uratelornis chimaera. IUCN Red List of Threatened Species. IUCN. 2016: e.T22682969A92970628. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22682969A92970628.en. Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 16 October 2017.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
