Parlophone Records

Parlophone Records
Головна компанія Warner Music Group
Рік заснування: 1923
Рік закриття:
Засновник(и): Carl Lindström
Дистриб'ютор: Parlophone Label Group
Warner Music Group
Країна: Велика Британія Велика Британія
Сайт: parlophone.co.uk

«Parlophone Records» («Парлофо́н ре́кордз») — британський лейбл звукозапису, заснований 1923 році як філіал німецького лейбла Parlophon (входив в склад компанії Carl Lindstrom).

Історія[ред. | ред. код]

Parlophone була заснована компанією Carl Lindström Company в 1896 році.[1] Назва Parlophon використовувалася для патефонів до того, як компанія почала випускати власні записи. Торгова марка ₤ — це стилізована чорна літера L ({\displaystyle {\mathfrak {L}}}{\mathfrak {L}}), що означає Ліндстрем. (Його схожість зі знаком британського фунта £ та знаком італійської ліри ₤ є випадковим: обидва походять від літери L, що використовується як абревіатура для давньоримської одиниці виміру терезів.) 8 серпня 1923 року було створено британське відділення «Парлофону» (з доданою буквою «е») на чолі з менеджером A&R Оскаром Пройссом. У перші роки свого існування Parlophone зарекомендував себе як провідний джазовий лейбл у Британії.[2]

У 1927 році Columbia Graphophone Company придбала контрольний пакет акцій компанії Carl Lindström Company, включаючи Parlophone. Parlophone став дочірньою компанією Electric & Musical Industries (EMI) після злиття Columbia Graphophone з Gramophone Company в 1931 році.[3]

У 1950 році Оскар Пройс найняв собі помічника продюсера Джорджа Мартіна. Коли Пройс пішов у відставку в 1955 році, Мартін змінив його на посаді менеджера Parlophone. Parlophone спеціалізувався переважно на класичній музиці, акторських записах та регіональній британській музиці,[4] але Мартін також розширив асортимент новинками та комедійними записами. Яскравим прикладом був The Best Sellers, збірка скетчів і комічних пісень Пітера Селлерса, створених під виглядом різноманітних комічних персонажів.[5] У 1958 році він досяг третє місце UK Albums Chart. Серед музикантів, які підписалися на лейбл, були Хамфрі Літтелтон і Vipers Skiffle Group.[6]

Постійно успішною групою Parlophone був кумир підлітків Адам Фейт, який підписав контракт з лейблом у 1959 році.[7] Лейбл отримав значну популярність у 1962 році, коли Мартін підписав контракт з ліверпульською групою The Beatles.[8] Парлофон привернув більше уваги після підписання контрактів з Холліс, Еллою Фіцджеральд і Gerry and the Pacemakers в 1960-х роках.[9] Мартін покинув EMI/Parlophone, щоб сформувати Associated Independent Recording Studios (AIR) у 1965 році.

Parlophone став бездіяльним (за винятком перевидань Beatles) у 1973 році, коли більшість записів лейблів EMI було припинено на користь EMI Records,[10] лише щоб відродитися в 1980 році.[11] Протягом наступних десятиліть лейбл записував альбоми Pet Shop Boys, Duran Duran, Roxette, Radiohead, Supergrass, Guy Berryman, Chemical Brothers, Blur, Coldplay, Kylie Minogue, Damon Albarn, Conor Maynard, Gabrielle Aplin і Gorillaz.[12]

23 квітня 2008 року Майлз Леонард був затверджений президентом лейбла.[13]

28 вересня 2012 року регулятори схвалили заплановане придбання Universal Music Group материнської групи Parlophone EMI за 1,2 мільярда фунтів стерлінгів за умови, що Європейська комісія вимагала, щоб UMG продала низку лейблів, включаючи сам Parlophone (крім каталогу Beatles), який зберігався в UMG і переміщений до нещодавно створеного Universal Calderstone Productions), Chrysalis (окрім каталогу Роббі Вільямса), Ensign, Virgin Classics, EMI Classics, світові права на Roulette Records, а також операції EMI в Португалії, Іспанії, Франції, Бельгії, Данії, Норвегії, Швеції, Чехії, Словаччині та Польщі.[14] Ці лейбли працювали незалежно від Universal як Parlophone Label Group, поки не знайшовся покупець. UMG отримала кілька пропозицій щодо PLG, зокрема від засновника Island Кріса Блеквелла, Саймона Фуллера, консорціуму Sony/BMG, Warner Music Group та MacAndrews & Forbes.[15][16][17]

7 лютого 2013 року було підтверджено, що Warner Music Group придбає Parlophone Label Group за 765 мільйонів доларів США. Угода була схвалена в травні 2013 року Європейським Союзом, який не відчув занепокоєння щодо угоди через менше охоплення WMG в порівнянні з об’єднаними UMG і Sony. Warner Music закрила угоду 1 липня. Parlophone Label Group був старим лейблом EMI Records, який включав як Parlophone, так і однойменний лейбл EMI. Торгова марка EMI була збережена Universal (як Virgin EMI Records), тоді як «стара» EMI Records припинила свою діяльність і була перейменована в «Parlophone Records Ltd».

Незабаром після придбання Parlophone, WMG підписала угоду з IMPALA та Merlin Network (дві групи, які виступали проти угоди EMI/Universal) про передачу каталогів на суму 200 мільйонів доларів незалежним лейблам, щоб допомогти компенсувати консолідацію, спричинену злиттям.[18][19] У квітні 2016 року бек-каталог британської рок-групи Radiohead, яка подала до суду на Parlophone і EMI через суперечку щодо гонорарів за музику, було передано до XL Recordings.[20]

WMG розглядає Parlophone як свою третю «фронтову» групу лейблів поряд з Atlantic і Warner.[21] У США більшість записів виконавців Parlophone зараз розповсюджуються під лейблом Warner Records, за винятком Dinosaur Pile-Up, який розповсюджується під Elektra Music Group's Roadrunner Records, а також Coldplay і Tinie Tempah, обидва розповсюджуються під Atlantic Records, і David Guetta, який розповсюджується під Big Beat Records.[22]

Відомі виконавці, які записувались на лейблі[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Atlantic Records Group
Alternative Distribution Alliance
Parlophone Label Group
Rhino Entertainment
Spinnin' Records
Warner Bros. Records Group
Warner Music Nashville
Warner Classics
Дистриб'ютори
Керівники
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
  1. ↑ Womack, Kenneth (30 червня 2014). The Beatles Encyclopedia: Everything Fab Four [2 volumes]: Everything Fab Four (англ.). ABC-CLIO. ISBN 978-0-313-39172-9.
  2. ↑ Warner Music buys Parlophone label. the Guardian (англ.). 7 лютого 2013. Процитовано 6 червня 2022.
  3. ↑ BBC News | BUSINESS | EMI: A brief history. news.bbc.co.uk. Процитовано 6 червня 2022.
  4. ↑ Owsinski, Bobby. How George Martin Changed The Finances Of The Record Business. Forbes (англ.). Процитовано 6 червня 2022.
  5. ↑ Hall, Julian (2006). The Rough Guide to British Cult Comedy (англ.). Rough Guides. ISBN 978-1-84353-618-5.
  6. ↑ Frame, Pete (4 листопада 2011). The Restless Generation: How Rock Music Changed the Face of 1950s Britain (англ.). Omnibus Press. ISBN 978-0-85712-713-6.
  7. ↑ Thompson, Gordon (10 вересня 2008). Please Please Me: Sixties British Pop, Inside Out (англ.). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-971555-8.
  8. ↑ BBC News | BUSINESS | EMI: A brief history. news.bbc.co.uk. Процитовано 6 червня 2022.
  9. ↑ Ron Richards: Record producer who worked with the Beatles, the. The Independent (англ.). 10 червня 2009. Процитовано 6 червня 2022.
  10. ↑ Inc, Nielsen Business Media (3 лютого 1973). Billboard (англ.). Nielsen Business Media, Inc.
  11. ↑ Inc, Nielsen Business Media (13 вересня 1980). Billboard (англ.). Nielsen Business Media, Inc.
  12. ↑ Billboard, Andrew Hampp; Billboard, Andrew Hampp (19 грудня 2013). Warner Music Group Integrates Parlophone Roster, Including Coldplay, David Guetta and Pink Floyd. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 6 червня 2022.
  13. ↑ EMI rings A&R changes | News | Music Week. www.musicweek.com. Процитовано 6 червня 2022.
  14. ↑ Universal's Capitol takes shape: Barnett in, Beatles on roster | News | Music Week. www.musicweek.com. Процитовано 6 червня 2022.
  15. ↑ Universal's £1.2bn EMI takeover approved – with conditions. the Guardian (англ.). 21 вересня 2012. Процитовано 6 червня 2022.
  16. ↑ Nine groups in Parlophone race, 12 eyeing other UMG/EMI assets | News | Music Week. www.musicweek.com. Процитовано 6 червня 2022.
  17. ↑ Sony, BMG in joint bid for Parlophone, EMI labels - FT. Reuters (англ.). 7 січня 2013. Процитовано 6 червня 2022.
  18. ↑ Sisario, Ben (15 травня 2013). Warner Music Gains Approval to Buy Parlophone, a Last Piece of EMI. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 6 червня 2022.
  19. ↑ Sisario, Ben (19 лютого 2013). Warner Music Makes a Deal With Small Labels. Media Decoder Blog (амер.). Процитовано 6 червня 2022.
  20. ↑ Christman, Ed; Christman, Ed (4 квітня 2016). Radiohead’s Early Catalog Moves From Warner Bros. to XL. Billboard (амер.). Процитовано 6 червня 2022.
  21. ↑ Peoples, Glenn; Peoples, Glenn (25 квітня 2013). Warner Music Group Outlines Parlophone Integration Process, Expects $70 Million in Annual Cost Savings. Billboard (амер.). Процитовано 6 червня 2022.
  22. ↑ Hampp, Andrew; Hampp, Andrew (18 грудня 2013). Coldplay, David Guetta Go To Atlantic Records; Radiohead & Pink Floyd Catalogs, Kylie Minogue, Damon Albarn To Warner Bros: WMG’s US Plans for Parlophone (Exclusive). Billboard (амер.). Процитовано 6 червня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Parlophone_Records&oldid=42330506