Mammillaria vetula

Mammillaria vetula
Ілюстрація Mammillaria vetula у книзі Карла Шумана & Роберта Гюрке «Blühende Kakteen (Iconographia cactacearum) im Auftrage der Deutschen Kakteen-Geselllschaft», 1904 рік
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Рід: Мамілярія (Mammillaria)
Вид:
M. vetula
Біноміальна назва
Mammillaria vetula
Підвиди

Mammillaria vetula subsp. vetula
Mammillaria vetula subsp. gracilis

Синоніми

Mammillaria gracilis Pfeiffer, 1838
Chilita vetula (Mart.) Orcutt, 1926
Mammillaria magneticola J.Meyran, 1961
Mammillaria kuentziana P.Fearn & B.Fearn, 1963

Mammillaria vetula (укр. Мамілярія стара, мамілярія ветула)[1] — сукулентна рослина з роду мамілярія (Mammillaria) родини кактусових (Cactaceae).

Історія[ред. | ред. код]

Mammillaria vetula у муніципалітеті Яйса, Канарські острови, Іспанія

Вид вперше описаний німецьким ботаніком Карлом Фрідріхом Філіппом фон Марціусом (нім. Carl Friedrich Philipp von Martius, 1794—1868) у 1832 році у виданні нім. «Novorum Actorum Academiae Caesareae Leopoldino-Carolinae Germanicae Naturae Curiosorum»[2].

Етимологія[ред. | ред. код]

Видова назва походить від лат. vetulus — «старий».

Ареал і екологія[ред. | ред. код]

Mammillaria vetula є ендемічною рослиною Мексики. Ареал розташований у штатах Ідальго, Гуанахуато і Керетаро. Рослини зростають на висоті від 1600 до 3350 метрів над рівнем моря у соснових лісах.

Морфологічний опис[ред. | ред. код]

Орган Опис
Рослини охоче групуються і формують пагорби з плоскою верхівкою.
Коріння
Стебло кулясте до циліндричного, до 10 см в діаметрі.
Епідерміс глянцево-синьо-зелений.
Маміли тверді до трохи м'яких, тупо-конічні, основа чотиристороння, без молочного соку.
Ареоли
Аксили трохи вкриті пухом або голі.
Центральні колючки 1-2, іноді відсутні, червонувато-коричневі, прямі, тверді, голкоподібні, до 10 мм завдовжки.
Радіальні колючки спочатку 11-25, пізніше близько 50, або тільки 11-16, білі, тонкі, прямі, голкоподібні, завдовжки 3-10 мм.
Квіти жовто-лимонні, до 17 мм завдовжки.
Бутони
Зовнішні пелюстки
Внутрішні пелюстки
Тичинки
Маточка
Плоди від білуватих до зелених.
Насіння чорне.

Різновиди[ред. | ред. код]

Mammillaria vetula subsp. gracilis

Визнано два різновиди Mammillaria vetula номінаційний підвид — Mammillaria vetula subsp. vetula і підвид gracilis — Mammillaria vetula subsp. gracilis (Pfeiffer 1838) D.R.Hunt 1997.

Mammillaria vetula subsp. vetula[ред. | ред. код]

  • Центральних колючок — типово 1-2.
  • Радіальних колючок — мінімально 25.
  • Квіти — до 15 мм або більше завдовжки.
  • Ареал зростання — зустрічається на високих пагорбах Ідальго, Гуанахуато і Керетаро.

Mammillaria vetula subsp. gracilis[ред. | ред. код]

  • Центральних колючок — часто відсутні.
  • Радіальних колючок — тільки 11-16.
  • Квіти — до 12 мм завдовжки.
  • Ареал зростання — Ідальго і Керетаро.

Чисельність, охоронний статус та заходи по збереженню[ред. | ред. код]

Mammillaria vetula входить до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи видів, з найменшим ризиком (LC).

Наразі немає серйозних загроз для цього виду, проте деякі субпопуляції страждають від вирубки соснових лісів і зміни в землекористуванні.

Охороняється Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[3]

Використання і торгівля[ред. | ред. код]

Цей кактус вирощується як декоративна рослина. Деякі форми дуже поширені в культурі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Novorum Actorum Academiae Caesareae Leopoldino-Carolinae Germanicae Naturae Curiosorum 16(1): 338, pl. 24. 1832.
  3. Mammillaria vetula. CITES.[недоступне посилання] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]