J-антена

Схема J-антени

J-антена (англ. J-pole antenna або просто J antenna) — радіотехнічний пристрій для приймання і передавання електромагнітних хвиль, один із різновидів антен.

Її винайшов Ганс Беггеров у 1909 році. З 1936 року цю антену почали використовувати для наземних передавачів, причому випромінювальний елемент і узгоджувальна секція були встановлені вертикально, що надало їй форми літери "J", а з 1943 року вона отримала назву J-антена.[1]

Вперше антена такої конструкції була використана у 1909 році на дирижаблі типу цепелін. У зв'язку з чим іменувалася Zeppelin, а назва «J» була надана через її вигляд, адже за своєю формою антена нагадує латинську літеру «J».

Перевагами антени є її проста конструкція[2]. Також у J-антени є один безперечний плюс для роботи на даху будинку. Нижню частину можливо заземлити і використовувати, як громовідвід. Це не впливає на роботу обладнання, проте захистить домашній приймач від грози. Таким чином прийом сигналів на цю антену можна не преривати на час негоди[3].

Конструкція

[ред. | ред. код]

J-антена відноситься до розряду всеспрямованих антен. Вона являє собою напівхвильовий штир із противагою довжиною λ/4 у вигляді замкнутої двопровідної лінії (U-коліна). На цій лінії знаходиться точка з вхідним опором 50 Ом, до якої підключається фідер. По суті, це родич чвертьхвильового штиря з посиленням близько 2.2 dBi і застосовується в тих же умовах прийому.

J-антена навіть трохи простіше у виготовленні, ніж антена типу "павук". Достатньо взяти шматок дроту (трубки) довжиною трохи більше λ, вигнути його відповідно отримавши таким чином J антену. Розміри антени розраховуються з урахуванням коефіцієнта укорочення vf, який залежить від відношення довжини хвилі до діаметра дроту (трубки). Антена потребує симетрування входу. Це можна зробити, пропустивши фідер усередині однієї з трубок і вивівши його через точку нульового потенціалу в основі U-коліна. На частотах УКХ можна використовувати фільтр-пробку з коаксіального кабелю.

Варіації

[ред. | ред. код]
J-pole Antenna та варіації.
J-pole Antenna та варіації.
E-plane gain plots of J antenna variations
  • Slim Jim антена
  • Супер-J антена
  • Колінеарна J антена
  • E-plane
  • Дводіапазонна J антена для роботи поблизу третьої гармоніки

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. U.S. War Department (1943). Very-High-Frequency Antennas (англійська) . Вашингтон, США: U.S. War Department. с. 163. {{cite book}}: |archive-url= вимагає |url= (довідка)
  2. User, Super. Взрослая j антенна. hammania.net. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 4 червня 2016.
  3. Як зробити антену: інструкції по створенню варіанта J і Франкліна. poradum.com (українська) . Архів оригіналу за 7 серпня 2016.

Див. також

[ред. | ред. код]