J-антена

J-антена (англ. J-pole antenna або просто J antenna) — радіотехнічний пристрій для приймання і передавання електромагнітних хвиль, один із різновидів антен.
Її винайшов Ганс Беггеров у 1909 році. З 1936 року цю антену почали використовувати для наземних передавачів, причому випромінювальний елемент і узгоджувальна секція були встановлені вертикально, що надало їй форми літери "J", а з 1943 року вона отримала назву J-антена.[1]
Вперше антена такої конструкції була використана у 1909 році на дирижаблі типу цепелін. У зв'язку з чим іменувалася Zeppelin, а назва «J» була надана через її вигляд, адже за своєю формою антена нагадує латинську літеру «J».
Перевагами антени є її проста конструкція[2]. Також у J-антени є один безперечний плюс для роботи на даху будинку. Нижню частину можливо заземлити і використовувати, як громовідвід. Це не впливає на роботу обладнання, проте захистить домашній приймач від грози. Таким чином прийом сигналів на цю антену можна не преривати на час негоди[3].
J-антена відноситься до розряду всеспрямованих антен. Вона являє собою напівхвильовий штир із противагою довжиною λ/4 у вигляді замкнутої двопровідної лінії (U-коліна). На цій лінії знаходиться точка з вхідним опором 50 Ом, до якої підключається фідер. По суті, це родич чвертьхвильового штиря з посиленням близько 2.2 dBi і застосовується в тих же умовах прийому.
J-антена навіть трохи простіше у виготовленні, ніж антена типу "павук". Достатньо взяти шматок дроту (трубки) довжиною трохи більше λ, вигнути його відповідно отримавши таким чином J антену. Розміри антени розраховуються з урахуванням коефіцієнта укорочення vf, який залежить від відношення довжини хвилі до діаметра дроту (трубки). Антена потребує симетрування входу. Це можна зробити, пропустивши фідер усередині однієї з трубок і вивівши його через точку нульового потенціалу в основі U-коліна. На частотах УКХ можна використовувати фільтр-пробку з коаксіального кабелю.


- Slim Jim антена
- Супер-J антена
- Колінеарна J антена
- E-plane
- Дводіапазонна J антена для роботи поблизу третьої гармоніки
- ↑ U.S. War Department (1943). Very-High-Frequency Antennas (англійська) . Вашингтон, США: U.S. War Department. с. 163.
{{cite book}}
:|archive-url=
вимагає|url=
(довідка) - ↑ User, Super. Взрослая j антенна. hammania.net. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 4 червня 2016.
- ↑ Як зробити антену: інструкції по створенню варіанта J і Франкліна. poradum.com (українська) . Архів оригіналу за 7 серпня 2016.
![]() | Це незавершена стаття пов'язана з радіо. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |