ILLIAC I

Блок пам'яті комп'ютера ILLIAC I. експонат музею Spurlock Museum.

ILLIAC I (англ. Illi nois A utomatic C omputer, укр. Іллінойський автоматичний комп'ютер) — ранній комп'ютер, побудований в 1949—1952 рр. в Іллінойському університеті за договором з лабораторією балістичних досліджень Армії США, на кошти з федерального бюджету . Комп'ютер експлуатувався з 1952 по 1962 роки[1]

Історія створення і експлуатації[ред. | ред. код]

Машина створювалася в період найбільшої інтенсифікації військових дій в ході Корейської війни, на кошти, отримані від Армії США на розробку балістичних обчислювачів[2] .

ILLIAC I слідував архітектурі IAS-машини, розробленої Джоном фон Нейманом і описаної в його роботі «Перший проект звіту про EDVAC». На відміну від інших комп'ютерів того часу ILLIAC I і ORDVAC були ідентичними копіями з однаковим дизайном, так що програми одного комп'ютера могли виконуватися на іншому. У комп'ютері використовувалося 2 800 електронних ламп, його розміри становили 3 м х 0,6 м х 2.6 метра, важив він 5 тонн. Для свого часу ILLIAC I був дуже потужним.

Оскільки середній термін роботи електронної лампи в ILLIAC I становив один рік, кожен день комп'ютер зупиняли для профілактики, під час якої старі лампи замінялися на нові, щоб поліпшити стабільність комп'ютера. Вчені, які приїжджали з Японії, допомагали вченим Іллінойсського університету в роботі на ILLIAC і ORDVAC. Повернувшись до Японії на основі свого досвіду вони побудували перший японський комп'ютер фон-неймановської архітектури MUSASINO-1 .

ILLIAC I закінчив свою роботу в 1962 році, коли йому на зміну прийшов комп'ютер ILLIAC II.

Інновації[ред. | ред. код]

  • 1955 — композитор Леджарен Хіллер у співпраці з Леонардом Ісааксоном[en] використовували ILLIAC I для написання Illiac Suite (Сюїти для ILLIAC) — одного з перших випадків використання комп'ютера для написання музики.
  • 1957 — Математик Дональд Б. Гілліс, фізик Джеймс Е. Снайдер, і астрономи Джордж К. Маквітті, С. П. Ваятт, Іван Р. Кінг і Джордж В. Свенсон Іллінойського університету використовували ILLIAC I для обчислення орбіти Супутника-1, витративши на це два дні.
  • 1960 — Перша версія комп'ютерної освітньої системи PLATO була реалізована на ILLIAC I командою програмістів на чолі з Дональдом Бітцером. Система була розрахована на одного користувача. На початку 1961 року Версія 2 дозволяла працювати одночасно двом користувачам.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Osseyran, Anwar ; Giles, Merle. Introduction and Brief History of Supercomputing. / [[https://web.archive.org/web/20210604202107/https://books.google.ru/books?id=i4-9BwAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=ru#v=onepage&q&f=false Архівовано 4 червня 2021 у Wayback Machine.] [Архівовано 4 червня 2021 у Wayback Machine.] Industrial Applications of High-Performance Computing: Best Global Practices. (англ.)] — Boca Raton, FL: CRC Press, 2015. — P.8 — 410 p. — (Chapman & Hall/CRC Computational Science ; 25) — ISBN 978-1-4665-9681-8.
  2. ↑ McMurran, Marshall William. [[https://web.archive.org/web/20210604202109/https://books.google.ru/books?id=UU3v0tbq8acC&printsec=frontcover&hl=ru#v=onepage&q&f=false Архівовано 4 червня 2021 у Wayback Machine.] [Архівовано 4 червня 2021 у Wayback Machine.] Achieving Accuracy: A Legacy of Computers and Missiles. (англ.)] — Bloomington, IN: Xlibris Corporation, 2008. — P.50 — 396 p. — ISBN 978-1-4363-8106-2.

Література[ред. | ред. код]

  • IR King, GC McVittie, GW Swenson, Jr., and SP Wyatt, Jr., "Further observations of the first satellite, " Nature, No. 4593, November 9, 1957, p. 943.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ILLIAC_I&oldid=37528562