Google Duo

Google Duo
Тип відео-чат
мобільний застосунок
Розробник Google
Перший випуск 16 серпня 2016; 7 років тому (2016-08-16)
Операційна система
  • Android 4.1 і пізніші
  • iOS 9.0 і пізніші
Доступні мови англійська
Стан розробки Active
Вебсайт duo.google.com

Google Duo — це мобільний застосунок з функцією відеочату. Розробник — компанія Google, програма доступна на Android та iOS. Вперше була представлена на конференції Google I/O 18 травня, 2016 року,[1] світовий реліз відбувся 16 серпня 2016.[2][3][4]

Історія[ред. | ред. код]

Google Duo за два дні після релізу посів перше місце серед безкоштовних застосунків Google Play,[5] але згодом спустився до 127-го місця.[6]

5 жовтня 2016-го в розсилці Google розробникам було написано, що з 1 грудня 2016-го Google Duo замінить Hangouts в передустановленому пакеті застосунків Google для Android-телефонів.[7]

У березні 2017 року було оголошено, що Google Duo дозволить користувачам здійснювати дзвінки лише для аудіо. Ця функція була вперше запущена в Бразилії з глобальним розгортанням у квітні.

Через рік, у березні 2018 року, Duo додали відео та голосові повідомлення. Користувачі могли залишати повідомлення тривалістю до 30 секунд для недоступних контактів. Потім ці повідомлення могли бути переглянута іншою стороною, з можливістю дзвінка після цього.

У травні 2019 року була додана підтримка відеодзвінків у кількості восьми осіб у версіях додатків для iOS та Android. Відповідно до подібних пропозицій групових дзвінків від FaceTime, WhatsApp, Skype та Facebook Messenger, учасники могли приєднатися до розмови або залишити її в будь-який момент часу.

Особливості[ред. | ред. код]

Застосунок має такі функції:[8]

  • Якісне HD-відео 720р
  • Оптимізація для низької пропускної здатності мобільних мереж. Застосунок використовує технологію WebRTC і QUIC поверх UDP. Оптимізація додатково досягається завдяки погіршенню якості відео в залежності від якості з'єднання.[1]
  • «Knock Knock» («Тук-тук») — функція, що працює лише на Android,[9] вона дозволяє побачити попередній перегляд того, хто телефонує ще до того, як отримувач приймає дзвінок.[2]
  • Наскрізне шифрування дзвінків між абонентам за замовчуванням
  • Підтримка Google Assistant.
  • Використання телефонних номерів, щоб дозволити користувачам дзвонити людям зі списку контактів
  • Автоматичне перемикання між wi-fi і мобільною передачею даних

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bohn, Dieter (18 травня 2016). Google Duo makes mobile video calls fast and simple. The Verge. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 21 жовтня 2016.
  2. а б Uberti, Justin (15 серпня 2016). Meet Google Duo, a simple 1-to-1 video calling app for everyone. Google Blog. Google. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
  3. Amadeo, Ron (16 серпня 2016). Google launches Duo, a barebones video calling app. Ars Technica. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 21 жовтня 2016.
  4. Gibbs, Samuel (16 серпня 2016). Duo video calling app: Google launches cross-platform answer to FaceTime. The Guardian. Guardian Media Group. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 16 серпня 2016.
  5. Gao, Richard (18 серпня 2016). Google Duo now #1 in Top Free chart, available globally. Android Police. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 21 жовтня 2016.
  6. Gao, Richard (14 вересня 2016). Google Duo hits 10 million downloads on Android, but it's not doing so well on Top Charts. Android Police. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
  7. Ruddock, David (7 жовтня 2016). Google is demoting Hangouts to "optional" in the Google Apps package for Android, to be replaced by Duo. Android Police. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
  8. Fulay, Amit; Adan, Yariv (18 травня 2016). Saying 👋 to Allo and Duo: new apps for smart messaging and video calling. Google Blog. Google. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
  9. Orr, Andrew (18 травня 2016). Knock knock! Who’s there? Google Duo!. AndroidGuys. Архів оригіналу за 19 травня 2016. Процитовано 9 червня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]