Extinction Rebellion

Extinction Rebellion
англ. Extinction rebellion
Абревіатура XR(англ.)
На честь голоценове вимирання і повстання
Тип соціальний рух
організація
низова ініціятиваd
Засновник Gail Bradbrookd
Roger Hallamd
Засновано 2018
Сфера глобальне потепління і голоценове вимирання
Країна  Велика Британія,  Німеччина,  Італія,  Нідерланди,  Франція,  Португалія,  Іспанія,  Швейцарія,  США,  Данія,  Австралія,  Нова Зеландія,  Канада,  Бразилія,  Пакистан,  ПАР,  Аргентина,  Австрія,  Ізраїль,  Бельгія ·  Республіка Польща
Вебсайт: rebellion.earth/rebellion.earth
CMNS: Extinction Rebellion у Вікісховищі

Extinction Rebellion (Повстання проти вимирання) — соціально-політичний рух, котрий використовує методи ненасильницької боротьби, щоби виступати проти кліматичних змін, втрати біорізноманіття і ризику соціально-екологічного колапсу[1][2].

Рух був започаткований у Великій Британії у травні 2018 року. Вчені зібрали близько сотні підписів у підтримку цього руху. Після цього почались перші активні дії. В листопаді 2018 року учасники руху заблокували 5 мостів на Темзі в Лондоні[3] У квітні 2019 року організація захопила 5 відомих місць у центрі Лондона.

Черпаючи натхнення з масових рухів, таких як Occupy, сатьяграха Ганді, суфражистки, прихильники Мартіна Лютера Кінга і інших борців за громадянські права, а також з ідей Джина Шарпа[4], Extinction Rebellion хочуть одержати підтримку у всьому світі, посилаючись на невідкладність боротьби проти кліматичних змін[5][3]. Чимало активістів руху висловило згоду бути арештованими і опинитись у в'язниці,[6] подібно до тактики масових арештів Комітету 100[en] 1961 року.

Символ руху — пісковий годинник у колі, відомий під назвою «символ вимирання», який служить попередженням, що багато біологічних видів під загрозою зникнення[7][8].

Маніфест[ред. | ред. код]

Плакат Extinction Rebellion. Логотип з символом вимирання.

Вимоги[ред. | ред. код]

Extinction Rebellion заявляє на своєму офіційному сайті наступні цілі у Великій Британії:[9]:

  1. Сказати правду: Уряд мусить сказати правду, оголосивши надзвичайний кліматичний і екологічний стан, співпрацюючи з іншими громадянськими інститутами, щоб донести нагальність змін.
  2. Діяти зараз: Уряд мусить почати діяти зараз, щоб зупинити втрату біорізноманіття і зменшити викиди парникових газів до нуля до 2025 року.
  3. Поза політикою: Уряд має створити Громадянську Асамблею з клімату і екологічної справедливості і керуватись прийнятими нею рішеннями.

Заявлені принципи[ред. | ред. код]

Extinction Rebellion заявляє на своєму вебсайті і в декларації такі засади і цінності:[10]

  1. Ми маємо спільне бачення змін — створення світу, в якому зможуть жити наступні покоління.
  2. Наша місія — мобілізувати 3,5 % населення, щоб досягти зміни системи, використовуючи ідеї на кшталт «momentum-driven organising».
  3. Нам потрібна здорова культура, яка буде здатна витримувати виклики і адаптуватись до них.
  4. Ми відверто кидаємо виклик собі і цій токсичній системі, щоб вийти з зони комфорту і зробити кроки, які призведуть до змін.
  5. Ми цінуємо роздуми і навчання, що слідують за діями і ведуть до планування подальших дій. Ми вчимося від інших рухів і контекстів, а також нашого власного досвіду.
  6. Ми раді кожному і активно намагаємося створити безпечніший і доступніший світ.
  7. Ми руйнуємо владні ієрархії, щоб забезпечити рівні можливості участі.
  8. Ми уникаємо звинувачень і осуду - ми живемо в токсичній системі, ніхто особисто не винен.
  9. Ми ненасильницька організація - ми використовуємо ненасильницьку стратегію і тактику як найефективніший шлях до змін.
  10. Автономія і децентралізація: ми колективно створюємо структури, які потрібні, щоб кинути виклик владі. Кожний, хто дотримується наших принципів і цінностей, може виступати від імені Extinction Rebellion[11].

Підтримка[ред. | ред. код]

26 жовтня 2018 року, близько 100 вчених підписали маніфест, що призивав до дій у підтримку руху XR[12].

9 грудня 2018 року був опублікований другий відкритий лист з підписами ще ста вчених[13].

Крім того, спільнота отримала листи підтримки від таких діячів, як акторка Емма Томпсон, Ґрета Тунберґ, вчений НАСА Джеймс Гансен, а також лінгвіст і громадський активіст Ноам Чомскі[14].

Дії у всьому світі[ред. | ред. код]

«День Декларації» біля уряду штату 22 березня 2019

Extinction Rebellion в Австралії оголосили «День Декларації» 22 березня 2019 року в Мельбурні, Аделаїді, Сіднеї і Брисбені. Демонстранти зібрались і протестували з вимогами до уряду і засобам масової інформації визнати і оголосити надзвичайний стан з клімату. 15 квітня група XR зайняла частину парламенту[15].

15 квітня 2019 року активісти XR захопили Міжнародний кримінальний суд у Гаазі, утворивши ланцюг, після чого їх арештували[16]. Подібні дії були організовані групами XR у Берліні, Гайдельберзі, Брюсселі, Лозанні, Мадрид[17], Денвері та Мельбурні[18]. У Нью-Йорку 17 квітня група з 300 людей зібралась просто біля Ратуші з вимогою оголосити надзвичайний стан з клімату. В підсумку близько 60 людей були арештовані за захоплення вулиці і розклеювання плакатів на вуличних ліхтарях[19][20] Пізніше у червні в Нью-Йорку був оголошений заявлений у вимогах «надзвичайний кліматичний стан».[21].

19 квітня 2019 року, активісти XR заблокували залізничне сполучення на одній з гілок у Брисбені[22].

27 травня 2023 року, у Гаазі демонстранти протестували проти кліматичної політики уряду. Під час демонстрації кліматична група Extinction Rebellion заблокувала ключову автомобільну трасу A12, спричинивши великі затори по всьому місту. Правоохоронці застосували водомет і затримали 1579 кліматичних активістів[23].

Громадянська підтримка[ред. | ред. код]

Дослідження, яке проводилось у Лондоні в дні квітневих протестів, показало, що 46% громадськості Великої Британії підтримує цей рух[24], проте подальші опитування показали зміну в поглядах, коли 52% були проти дій організації, здебільшого, через перешкоджання руху громадського транспорту в протестах 17 квітня[25][26].

В травні 2019 року Роджер Галлам і ще 8 чоловік виступили як кандидати-представники незалежних лідерів надзвичайної кліматичної ситуації в виборах до Європейського парламенту в Лондоні і в південно-західній Англії[27][28]. Вони виграли 7416 голосів із 3 917 854 у цих виборчих округах[29][30].

У червні 2019 року, 1000 професіоналів у галузі охорони здоров'я у Великій Британії і всьому світі, разом з професорами, відомих громадських діячів у сфері медицини та колишніх президентів королівських коледжів закликали до громадянської непокори у зв'язку з «гірко неадекватними» діями влади щодо кліматичної політики. Вони закликали політиків і журналістів визнати факт невідкладності кліматичної ситуації і перейти до конкретних дій. Вони підтримали хвилю шкільних кліматичних страйків, яку започаткувала шведська активістка Ґрета Тунберг, та протестів Extinction Rebellion[31].

Критика[ред. | ред. код]

Дехто критикує рух за нереалістичні вимоги[32]. Організація Energy and Climate Intelligence Unit [Архівовано 25 квітня 2020 у Wayback Machine.], котра підтримує XR за наполегливі дії і вимоги, вважає названі ними строки амбіцією, що технічно, економічно і політично не має абсолютно жодних шансів бути здійсненою. За їхніми підрахунками, щоб досягти нульових вуглецевих викидів до 2025 року, наступні 6 років потрібно повністю припинити авіаперельоти, мають зупинитись 38 мільйонів автомобілів, а 26 мільйонів газових котлів — перестати гріти приміщення[33]

Список використаної літератури[ред. | ред. код]

  • This Is Not a Drill: An Extinction Rebellion Handbook, Penguin Books, June 2019 (ISBN 9780141991443).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Matthew Taylor (26 жовтня 2018). 'We have a duty to act': hundreds ready to go to jail over climate crisis. The Guardian. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 17 листопада 2018.
  2. ↑ Nye, Catrin (10 квітня 2019). Troublemakers change the world. BBC. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  3. ↑ а б Matthew Taylor and Damien Gayle (17 листопада 2018). Thousands gather to block London bridges in climate rebellion. The Guardian. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 17 листопада 2018.
  4. ↑ Extinction Rebellion takes on the system: Interview with founder Roger Hallam. Koreatimes. 16 квітня 2019. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 28 червня 2019.
  5. ↑ Farand, Chloe (23 листопада 2018). Extinction Rebellion eyes global campaign. The Ecologist. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 23 листопада 2018.
  6. ↑ 'We can't get arrested quick enough': life inside Extinction Rebellion – video. The Guardian. 22 листопада 2018. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 22 листопада 2018.
  7. ↑ Extinction Symbol. Extinction symbol information. Архів оригіналу за 3 березня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  8. ↑ Rose, Steve (16 квітня 2019). How the symbol for extinction became this generation's peace sign. The Guardian. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 9 березня 2020.
  9. ↑ Extinction Rebellion. Rebellion.earth. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 18 листопада 2018.
  10. ↑ About Us. Extinction Rebellion. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 13 квітня 2019.
  11. ↑ Who We Are | Extinction Rebellion. Rebellion.earth. Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
  12. ↑ Alison Green та ін. (26 жовтня 2018). Facts about our ecological crisis are incontrovertible. We must take action. The Guardian. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 17 листопада 2018.
  13. ↑ Vandana Shiva та ін. (9 грудня 2018). Act now to prevent an environmental catastrophe. The Guardian. Архів оригіналу за 12 грудня 2018. Процитовано 11 грудня 2018.
  14. ↑ Watts, Jonathan; Gayle, Damien (19 квітня 2019). Extinction Rebellion day five centres on tussle for control of Oxford Circus. The Guardian. Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 21 квітня 2019.
  15. ↑ Sulda, Dixie (15 квітня 2019). Climate change protesters forcibly removed from Parliament House. The Advertiser. Adelaide. Архів оригіналу за 1 вересня 2020. Процитовано 16 квітня 2019.
  16. ↑ Cockburn, Harry (16 квітня 2019). Climate change activists who occupied International Criminal Court arrested by Dutch police. The Independent. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 16 квітня 2019.
  17. ↑ Activistas de la organización ecologista Extinction Rebellion bloquean el acceso a la sede de Repsol en Madrid. 20minutos.es - Últimas Noticias (ісп.). EFE. 15 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019.
  18. ↑ Smith, Bill (16 квітня 2019). Police detain 209 climate change protesters over London blockades. MSN. Independent Online (IOL). Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  19. ↑ Acevedo, Gaby (17 квітня 2019). Crowd Swarms City Hall in NYC to Protest Climate Change. NBC New York (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
  20. ↑ More Than 60 Arrested During Climate Demonstration In Manhattan (англ.). CBSN – New York. 17 квітня 2019. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 18 квітня 2019.
  21. ↑ Barnard, Anne (5 липня 2019). A ‘Climate Emergency’ Was Declared in New York City. Will That Change Anything?. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  22. ↑ Extinction Rebellion activists stop coal train in Brisbane. The Guardian. Australian Associated Press. 19 квітня 2019. Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 20 квітня 2019.
  23. ↑ На кліматичній демонстрації в Гаазі затримали понад 1500 активістів. ФОТО, ВІДЕО. 27.05.2023, 20:38
  24. ↑ Analysis of public opinion in response to the Extinction Rebellion actions in London, April 2019. 20 квітня 2019. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 9 березня 2020.
  25. ↑ London faces fourth day of disruption. Sky News. 18 квітня 2019. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
  26. ↑ John, Humphrys (17 квітня 2019). John Humphrys – Extinction Rebellion: Noble and Necessary or a Pointless Nuisance?. Yougov.co.uk (en-gb) . Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 27 квітня 2019.
  27. ↑ Matthew Taylor, «Extinction Rebellion protesters to stand in European elections» [Архівовано 2 липня 2019 у Wayback Machine.], The Guardian, 26 Apr 2019
  28. ↑ The Climate & Ecological Emergency Independents election candidates. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  29. ↑ European election 2019 — London-wide results [Архівовано 27 травня 2019 у Wayback Machine.], Lewisham Council
  30. ↑ Results of European Parliamentary Election 2019 — South West Region [Архівовано 19 червня 2019 у Wayback Machine.], Bournemouth, Christchurch and Poole Council
  31. ↑ Matthew Taylor (27 червня 2019). Doctors call for nonviolent direct action over climate crisis. The Guardian. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 9 березня 2020.
  32. ↑ Extinction Rebellion: Who are the activist group?. BBC News. 21 грудня 2018. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 17 березня 2019.
  33. ↑ Simpson, John; Webster, Ben; Humpries, Will (18 квітня 2019). Protest police call for re-inforcements. The Times. № 72,824. с. 9.

Посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Extinction_Rebellion&oldid=40521421