Бетакоронавіруси

Betacoronavirus
MERS-CoV particles as seen by negative stain electron microscopy. Virions contain characteristic club-like projections emanating from the viral membrane.
MERS-CoV як це видно за допомогою електронної мікроскопії негативної плями.
Класифікація вірусів редагувати
(без рангу): Віруси (Virus)
Реалм: Riboviria
Царство: Orthornavirae
Тип: Pisuviricota
Клас: Pisoniviricetes
Ряд: Nidovirales
Родина: Коронавіруси (Coronaviridae)
Підродина: Orthocoronavirinae
Рід: Бетакоронавіруси (Betacoronavirus)
Види[1]
Вікісховище: Betacoronavirus

Бетакоронавіруси, Beta-CoV — один із чотирьох родів коронавірусів підродини ортокоронавірусів у родині коронавірусів. Вони є оболонковими, позитивними, одноланцюговими РНК-вірусами зоонозного походження. Кожен із родів коронавірусів складається з різних вірусних ліній, зокрема рід бетакоронавірусів містить чотири таких лінії: A, B, C, D. У старішій літературі цей рід також відомий під назвою коронавіруси групи 2.

З-поміж бетакоронавірусів найбільше клінічне значення для людей мають: OC43 і HKU1 з лінії А, SARS-CoV і 2019-nCov / SARS-CoV-2 з лінії B,[2] і MERS-коронавірус з лінії C. MERS-CoV — перший відомий бетакоронавірус з лінії С, що заражає людей.[3][4]

Роди альфакоронавірусу та бетакоронавірусу походять із вірусів кажанів.[5][6][7]

Вірусологія[ред. | ред. код]

Альфа- і бетакоронавіруси переважно заражають кажанів, але заражають і інші види, зокрема, людей, верблюдів та гризунів.[5][6][7][8] Beta-CoV, які спричинили епідемію у людини, як правило, спричинюють гарячку та респіраторні симптоми. До них належать:

Геном[ред. | ред. код]

Коронавіруси мають великий розмір геному, який становить від 26 до 32 тис. пар основ.

Станом на травень 2013 року GenBank має 46 опублікованих повних геномів CoVs α- (група 1), β- (група 2), γ- (група 3) та δ- (група 4).[9]

Класифікація[ред. | ред. код]

Діаграма структури віріона коронавірусу, що показує шипи, що утворюють «корону», яка виглядає як сонячна корона, звідси і назва.

У роді Betacoronavirus (група 2 CoV) загальновизнані чотири лінії (a, b, c та d).

  • Лінія А (підрід Embecovirus) містить HCoV-OC43 та HCoV-HKU1 (різні види)
  • Лінія В (підрід Sarbecovirus) містить SARS-CoV (різні види) та 2019-nCov / SARS-CoV-2
  • Лінія C (підрід Merbecovirus) містить коронавірус кажана Tylonycteris, HKU4 (BtCoV-HKU4), коронавірус кажана Pipistrellus HKU5 (BtCoV-HKU5) та MERS-CoV (різні види)
  • Лінія D (підрід Nobecovirus) містить коронавірус кажана Rousettus, HKU9 (BtCoV-HKU9)[10]

Чотири лінії також названо грецькими літерами або цифрами.[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Virus Taxonomy: 2018 Release. International Committee on Taxonomy of Viruses (ICTV) (англ.). October 2018. Архів оригіналу (html) за 20 березня 2020. Процитовано 13 січня 2019.
  2. ↑ Phylogeny of SARS-like betacoronaviruses. nextstrain. Архів оригіналу за 20 січня 2020. Процитовано 18 січня 2020.
  3. ↑ ProMED. MERS-CoV–Eastern Mediterranean (06) (http://www.promedmail.org/ [Архівовано 17 березня 2020 у Wayback Machine.])
  4. ↑ Memish, Z. A.; Zumla, A. I.; Al-Hakeem, R. F.; Al-Rabeeah, A. A.; Stephens, G. M. (2013). Family Cluster of Middle East Respiratory Syndrome Coronavirus Infections. New England Journal of Medicine. 368 (26): 2487—94. doi:10.1056/NEJMoa1303729. PMID 23718156.
  5. ↑ а б Woo, P. C.; Wang, M.; Lau, S. K.; Xu, H.; Poon, R. W.; Guo, R.; Wong, B. H.; Gao, K.; Tsoi, H. W. (2007). Comparative analysis of twelve genomes of three novel group 2c and group 2d coronaviruses reveals unique group and subgroup features. Journal of Virology. 81 (4): 1574—85. doi:10.1128/JVI.02182-06. PMC 1797546. PMID 17121802.
  6. ↑ а б Lau, S. K.; Woo, P. C.; Yip, C. C.; Fan, R. Y.; Huang, Y.; Wang, M.; Guo, R.; Lam, C. S.; Tsang, A. K. (2012). Isolation and characterization of a novel Betacoronavirus subgroup A coronavirus, rabbit coronavirus HKU14, from domestic rabbits. Journal of Virology. 86 (10): 5481—96. doi:10.1128/JVI.06927-11. PMC 3347282. PMID 22398294.
  7. ↑ а б Lau, S. K.; Poon, R. W.; Wong, B. H.; Wang, M.; Huang, Y.; Xu, H.; Guo, R.; Li, K. S.; Gao, K. (2010). Coexistence of different genotypes in the same bat and serological characterization of Rousettus bat coronavirus HKU9 belonging to a novel Betacoronavirus subgroup. Journal of Virology. 84 (21): 11385—94. doi:10.1128/JVI.01121-10. PMC 2953156. PMID 20702646.
  8. ↑ Zhang, Wei; Zheng, Xiao-Shuang; Agwanda, Bernard; Ommeh, Sheila; Zhao, Kai; Lichoti, Jacqueline; Wang, Ning; Chen, Jing; Li, Bei (24 жовтня 2019). Serological evidence of MERS-CoV and HKU8-related CoV co-infection in Kenyan camels. Emerging Microbes & Infections. 8 (1): 1528—1534. doi:10.1080/22221751.2019.1679610.
  9. ↑ а б Cotten, Matthew; Lam, Tommy T.; Watson, Simon J.; Palser, Anne L.; Petrova, Velislava; Grant, Paul; Pybus, Oliver G.; Rambaut, Andrew; Guan, Yi (19 травня 2013). Full-Genome Deep Sequencing and Phylogenetic Analysis of Novel Human Betacoronavirus - Vol. 19 No. 5 - May 2013 - CDC. Emerging Infectious Diseases. 19 (5): 736—42B. doi:10.3201/eid1905.130057. PMC 3647518. PMID 23693015. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 22 квітня 2014.
  10. ↑ ECDC Rapid Risk Assessment - Severe respiratory disease associated with a novel coronavirus (PDF). 19 лютого 2013. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2013. Процитовано 22 квітня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бетакоронавіруси&oldid=40989371