93-тя дивізія протиповітряної оборони (РФ)
| рос. 93-я дивизия ПВО | |
|---|---|
| На службі | 1 лютого 1957[1] — |
| Країна |  СРСР →  Росія |
| Тип | дивізія протиповітряної оборони |
| Роль | об'єктова ППО |
| Гарнізон/Штаб | Владивосток (управління) |
| Оснащення | ЗРК С-400, ЗРПК Панцир-С1[2] |
93-тя дивізія протиповітряної оборони — тактичне з'єднання Повітряно-космічних сил Російської Федерації.
Умовне найменування — Військова частина № 03103 (в/ч 03103). Скорочене найменування — 93 дппо.
Частини дивізії дислокуються у Приморському краї. Управління з'єднання розташоване у Владивостоці.
Історія[ред. | ред. код]
1 лютого 1957 на підставі наказу Міністра Оборони СРСР було сформовано з'єднання протиповітряної оборони на Приморському напрямку.[1]
Військовослужбовці з'єднання у різні роки брали участь у бойових діях у Кореї, на Кубі, у В'єтнамі, Єгипті, Сирії, Ефіопії, Анголі, Афганістані. З моменту створення бригади орденами та медалями нагороджено понад 10 тис. військовослужбовців з'єднання, а 22 особи стали Героями Радянського Союзу.[1]
У 2009 році дивізію переформували у 12-у бригаду повітряно-космічної оборони (ПКО), але вже у 2014 році з'єднанню повернули колишнє найменування 93-ї дивізії ППО.
Склад[ред. | ред. код]
- 1533-й гвардійський зенітний ракетний полк, в/ч 40083 (Золота Долина)[3]
- 589-й зенітний ракетний полк (в/ч 83266), місто Находка;
- 344-й радіотехнічний полк (в/ч 30986[4]), місто Артем[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в 55 лет на страже мирного неба Приморья. Пресс-служба ВВО. 01.02.2012. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Приморская бригада воздушно-космической обороны стала дивизией ПВО. Восток Медиа. 2 декабря 2014. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ 11-я армия ВВС и ПВО. Коммерсантъ Власть. 25.08.2008. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Гербы и эмблемы Вооружённых Сил Радиотехнические полки. heraldicum.ru (рос.). Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 25 вересня 2023.
- ↑ Анатолий Храмчихин (22.11.2018). Войска мирного неба. Независимая газета. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
