331-й парашутно-десантний полк (РФ)

331-й парашутно-десантний полк
рос. 331-й гвардейский парашютно-десантный ударный Костромской полк
Нарукавний знак полку
На службі 1992—дотепер
Країна Росія Росія
Вид  Десантні війська
Чисельність полк
У складі 98-ма повітрянодесантна дивізія
Дислокація м. Кострома
в/ч 71211
Війни/битви

Російсько-українська війна

Російське вторгнення в Україну (2022)

Нагороди Російська гвардія
ударний
Звання Костромський
Медіафайли на Вікісховищі

331-й гвардійський парашутно-десантний ударний Костромський полк (331 ПДП, в/ч 71211)[1] — формування Повітрянодесантних військ Збройних сил Російської Федерації чисельністю у полк. Дислокується у м. Кострома. Входить до складу 98-ї повітрянодесантної дивізії Західного військового округу.

У 2014 році підрозділи полку брали участь у війні на сході України де вели бої під Іловайськом. У 2022 році брав участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну на київському напрямку, згодом на сході України, під Ізюмом та в районі Попасної.

Вважається однією з елітних частин російських збройних сил.[2][3][4]

Історія[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР у 1992 році 331-й гвардійський парашутно-десантний полк Радянської армії перейшов до складу Збройних сил Російської Федерації.

У 1992 році залучався до миротворчої місії у Югославії.

У серпні 1993 року переданий з 106-ї повітрянодесантної дивізії до 98-ї повітрянодесантної дивізії.

У 1995 році брав участь у Першій російсько-чеченській війні.

У 1999 році залучався до миротворчої місії у Косово.

У 2001 році брав участь у Другій російсько-чеченській війні.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Війна на сході України

У 2014 році полк брав участь у російсько-українській війні. За даними британського аналітичного центру RUSI, на основі полку була сформована батальйонно-тактична група, яка брала участь у бойових діях з 11 серпня 2014 року.[5]

Полк був залучений до оточення українських сил під Іловайськом.

Докладніше: Бої за Іловайськ

24 серпня 2014 року, приблизно о 12:15, артилеристами 2-ї протитанкової батареї 51 ОМБр під командуванням капітана Костянтина Коваля в районі смт. Кутейникове було підбито 2 одиниці БМД-2 331-го парашутно-десантного полку.[6][7] Десантники евакуювалися з бойових машин і сховалися в лісосмузі неподалік. Під час спроби виходу кількома годинами пізніше, 10 десантників 331 ПДП були взяті у полон відділенням розвідників 51 ОМБр під командуванням сержанта Володимира Козака в районі селища Дзеркального, де розміщувався штаб української батальйонно-тактичної групи.[8][9] 26 серпня Міністерство оборони РФ визнало факт потрапляння військових у полон, прокоментуваши, що десантники «перетнули [кордон], ймовірно, випадково на необладнаній, немаркованій ділянці».[10]

Докладніше: Російські військовослужбовці, що потрапили в полон у російсько-українській війні (з 2014)

За українськими даними, полк був серед тих підрозділів, які порушили домовленість про коридор для виходу українських військових з оточення під Іловайськом. Тоді були розстріляні сотні українських бійців.[2][11]

29—30 серпня 2014 року 10 полонених десантників були обміняні на українських військовослужбовців. 31 серпня 2014 року спікер АТО повідомляв, що обмін відбувся на 63 українських військовослужбовців Нацгвардії,[12] а Генеральний військовий прокурор України Анатолій Матіос у 2015 році сказав, що на 200 українських військовослужбовців і цивільних.[13][14]

29—31 серпня десантники полку були наглядачами українських військових, захоплених під час боїв при спробі виходу з оточення під Іловайськом.[15]

У березні 2015 року військовослужбовець 331 ПДП був помічений у Станично-Луганському районі України.[16] У листопаді 2015 року формування полку фіксувалися у процесі перекидання до окупованого Криму.[17] У серпні 2016 року ГУР МО повідомило про прибуття партії військовослужбовців полку до Донецька.[18]

У 2017 році полку надане почесне найменування «Ударний».[19][20][21] Це було перше присвоєння такого найменування,[22] статус запровадили у 2017 році для відзнаки найбільш боєздатних підрозділів.[23]

Російське вторгнення в Україну 2022 року[ред. | ред. код]

2022 року підрозділи полку брали участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну. Полк зайшов на територію України з Білорусі і вів бої на київському напрямку. Проте стрімкий наступ зупинився у передмістях Києва: у Бучі, Гостомелі та Ірпені.[2] 11—14 березня 2022 року українська артилерія, у спробах вибити окупантів з Бучі, завдавала ударів по позиціям полку.[3] В березні полк брав участь в штурмі села Мощун, де зазнав великих втрат[24].

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022), Битва за Бучу та Бучанська різанина

17 березня стало відомо про загибель в Україні командира полку Сергія Сухарєва.[25] В другій половині березня полк відступив в Білорусь.[3] На початку квітня оприлюднено відео, на якому техніку полку завантажують на залізничні платформи у Барановичах та відправляють до Бєлгорода у РФ.[3]

На початок квітня 2022 року, BBC встановило імена 39 загиблих десантників полку, у всіх дати смерті — до 13 березня. У соцмережах Костроми місцеві говорили про втрати близько 100 десантників полку загиблими.[2]

Після переформатування та відновлення полк знову відправили в Україну — під Ізюм та Попасну.[3]

Докладніше: Бої за Ізюм (2022) та Бої за Попасну

Склад[ред. | ред. код]

  • Штаб
  • 1-й парашутно-десантний батальйон
  • 2-й парашутно-десантний батальйон
  • 3-й парашутно-десантний батальйон
  • Самохідно-артилерійський дивізіон
  • Розвідувальна рота
  • Протитанкова батарея
  • Зенітна ракетна батарея
  • Рота зв'язку
  • Інженерно-саперна рота
  • Ремонтна рота
  • Рота десантного забезпечення
  • Рота матеріального забезпечення
  • Хімвзвод
  • Комендантський взвод
  • Полковий медичний пункт
  • Оркестр

Командування[ред. | ред. код]

Втрати[ред. | ред. код]

За даними BBC кількість загиблих у полку під час вторгнення в Україну до 13 березня 2022 склала принаймні 39 осіб[11], станом на 1 липня 2022 кількість зросла принаймі до 62 осіб[3], а станом на 1 вересня 2022 до понад 80 осіб[29].

З відкритих джерел відомо про 89 імен десантників 331 ПДП, які загинули у 2014—2023 роках в Україні.

Докладніше: Втрати 331-го парашутно-десантного полку (РФ)
Див. також: Російські військовослужбовці, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Полный список воинских частей Костромы. voinskayachast.net. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 27 липня 2016.
  2. ↑ а б в г Mark Urban (2 квітня 2022). The heavy losses of an elite Russian regiment in Ukraine. BBC News (en-GB) . Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
  3. ↑ а б в г д е Як елітний російський полк, розбитий під Києвом, повернувся в Україну, Марк Урбан, 01.07.2022
  4. ↑ CNN, Chris Liakos (18 березня 2022). Russian state TV confirms death of regional airborne forces commander in Ukraine. CNN (англ.). Процитовано 2 липня 2022.
  5. ↑ Igor Sutyagin (9 березеня 2015). Russian Forces in Ukraine. Королівський Об'єднаний інститут оборонних досліджень. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  6. ↑ Цензор.НЕТ. КАПИТАН, КОТОРЫЙ ИЗМЕНИЛ ХОД ВОЙНЫ (ru-RU) . Архів оригіналу за 26 липня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
  7. ↑ Остатки российской БМД-2 у Кутейниково. 2014-й. Судя по форме и расположению тактич. знака, БМД была из 331-го ПДП : Askai on Twitter. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 31 липня 2016.
  8. ↑ Цензор.НЕТ. СЕРЖАНТ ВЛАДИМИР КОЗАК: "РОССИЙСКИЕ ДЕСАНТНИКИ БЫЛИ, "ЯК ТЕЛЯТКО НА ПАСОВИЩІ"". КОГДА И КАК ВЗЯЛИ В ПЛЕН ДЕСЯТЬ РОССИЙСКИХ ДЕСАНТНИКОВ 24 АВГУСТА 2014 ГОДА? (ru-RU) . Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
  9. ↑ Разведчик, в августе 2014-го взявший в плен 11 псковских десантников, попал под суд на Волыни. fakty.ua (рос.). Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  10. ↑ Міноборони РФ визнало вторгнення російських військових в Україну та факт їх полонення. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
  11. ↑ а б Марк Урбан. Як елітний російський полк зазнав нищівних втрат в Україні [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.]. BBC Україна, 2.04.2022
  12. ↑ РНБО: 9 костромських десантників обміняли на 63 українських військових. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  13. ↑ Задержанных в ходе событий во Иловайский 10 российских военных обменяли на 200 бойцов АТО, - Матиос. 112.ua. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 1 листопада 2016.
  14. ↑ Цензор.НЕТ. Задержанные под Иловайском 10 российских десантников были обменяны на 200 украинских воинов, - Матиос. ВИДЕО. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 1 листопада 2016.
  15. ↑ Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина V. Вихід «південної» групи. - Суспільство - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 11 серпня 2016.
  16. ↑ Російський десантник 331-го ПДП 98-й ПДД позує в станично-луганському районі України - InformNapalm.org (Українська) (uk-UA) . 14 серпня 2015. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
  17. ↑ Оперативна довідка InformNapalm про рух ЗС РФ у прикордонних районах та в окупованому Криму. InformNapalm.org (Українська) (укр.). 25 листопада 2015. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 17 березня 2022.
  18. ↑ Десант із Костроми знову «заблукав» в Україні. InformNapalm.org (Українська) (укр.). 11 серпня 2016. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  19. ↑ В Україні вбили командира «ударного» полку російських ВДВ. nv.ua (укр.). Процитовано 26 червня 2023.
  20. ↑ В Украине погибли командир костромского полка ВДВ и четверо его подчиненных. Крым.Реалии (рос.). 18 березня 2022. Процитовано 26 червня 2023.
  21. ↑ Парашютно-десантному полку Ивановского соединения ВДВ, который базируется в Костромской области, присвоено звание «Ударной» воинской части. gtrk-kostroma.ru. 29 грудня 2017.
  22. ↑ В Костроме дислоцируется первая в России «Ударная» воинская часть. kostroma.mk.ru (рос.). 30 грудня 2017. Процитовано 26 червня 2023.
  23. ↑ Военный знак качества: зачем российской армии "ударные" подразделения - ТАСС. TACC. Процитовано 26 червня 2023.
  24. ↑ Мощун – битва, яка врятувала Київ | Розслідування Радіо Свобода (uk-UA) , процитовано 25 лютого 2023
  25. ↑ а б ЗСУ знищили командира десантного полку: названо ім'я оккупанта. Апостроф (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  26. ↑ Новому командиру Костромского парашютно-десантного полка Ивановского соединения ВДВ вручили Георгиевское знамя части : Министерство обороны Российской Федерации. web.archive.org. 15 жовтня 2021. Архів оригіналу за 15 жовтня 2021. Процитовано 20 березня 2022.
  27. ↑ Мой путь — Союз Десантников России. sdrvdv.ru. Процитовано 20 березня 2022.
  28. ↑ Командир костромского полка ВДВ погиб в бою на Украине | ГТРК «Кострома». gtrk-kostroma.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  29. ↑ Элитные специалисты. Кого именно потеряла российская армия в Украине. BBC News Русская служба (рос.). Процитовано 11 лютого 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Матеріали[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=331-й_парашутно-десантний_полк_(РФ)&oldid=40369012