24-та окрема бригада спеціального призначення (СРСР)
| 24-та окрема бригада спеціального призначення | |
|---|---|
| рос. 24-я отдельная бригада специального назначения ГРУ | |
| На службі | 1977 — 1992 |
| Країна |  Радянський Союз → Росія |
| Належність | ГРУ ГШ ЗС СРСР |
| Вид | Радянська армія |
| Тип | Війська спеціального призначення |
| Чисельність | бригада |
24-та окрема бригада спеціального призначення (24 ОБрСпП, в/ч 44996; з 1991: 55433) — формування військ спеціального призначення Радянської армії, що існувало у 1977—1992 роках.
Після розпаду СРСР бригада увійшла до складу Збройних сил Російської Федерації.
Історія[ред. | ред. код]
1 жовтня 1961 року у Забайкальському військовому окрузі було сформовано 806-ту окрему роту спеціального призначення (або військова частина 64656) чисельністю 117 осіб з прямим підпорядкуванням штабу округу.
1 листопада 1977, згідно з директивою Генерального штабу ЗС СРСР, на базі 806-ї роти була створена 24-та окрема бригада спеціального призначення (військова частина 55433) у складі Забайкальського військового округу. Пунктом дислокації була Ясна Оловянінського району Читинської області[1].
У деяких джерелах основою для створення 24-ї бригади вказують 18-у окрему роту спеціального призначення[2][3], що можливо не є вірним твердженням оскільки 18-та рота продовжувала існувати у складі 36-ї загальновійськової армії ЗабВО до кінця 1980-х років[4].
25 травня 1978 року 24-та бригада була передислокована у військове містечко розформованої військової частини РВСП у 6 км від Хара-Бірка й 50 км від Мирна того ж району[4].
Як і всі бригади спеціального призначення, створені на початку 1960-х років (за винятком 3-ї бригади), 24-та бригада була кадровим формуванням, в якому по штатам мирного часу особовий склад був 300—350 осіб. За введенням воєнного стану, за рахунок мобілізації військовослужбовців запасу та проведення 30-денних зборів, 24-та бригада розгорталася в повноцінне боєздатне з'єднання з особовим складом у 1700 осіб[1].
В середині 1970-х років штати окремих бригад спеціального призначення були розгорнуті до 60-80 % від штату воєнного часу.
За штатом мирного часу 24-та бригада складалася з наступних підрозділів:
- Управління бригади й підрозділи при ній:
- загін спеціальної радіозв'язку;
- рота господарського забезпечення.
- 261-й окремий загін спеціального призначення;
- 281-й окремий загін спеціального призначення;
- 282-й окремий загін спеціального призначення (кадра);
- 297-й окремий загін спеціального призначення (кадра);
- 641-й окремий загін спеціального призначення (кадра).
За деякими даними в 1984 році відбулося розгортання 281-го окремого загону спеціального призначення в зведений загін (батальйон 6-ротного складу) по штату аналогічних формувань створювалися одночасно у 5-й, 8-й, 9-й, 16-й і 22-й окремих бригадах спеціального призначення, призначених для відправки в Афганістан. При цьому розгорнутий 281-й загін, на відміну від інших загонів, в Афганістан надіслано не було[3].
10 вересня 1987 року 24-а бригада була передислокована на південь від Кяхти у прикордонний з Монголією Кяхтинський район[4].
При передислокації бригади у Кяхту, 282-й загін (в/ч 20662) було передано в підпорядкування 14-й бригаді Далекосхідного військового округу й передислокований у Матвіївку, Хабаровського краю[2].
Склад 24-ї окремої бригади спеціального призначення на 1989 рік (всі підрозділи і частини бригади дислокувалися біля Кяхти)[4][5]:
- Управління бригади (в/ч 55433) й підрозділи при ній:
- загін спеціальної радіозв'язку;
- рота мінування;
- рота матеріально-технічного забезпечення;
- комендантський взвод.
- 281-й окремий загін спеціального призначення (в/ч 44996);
- 297-й окремий загін спеціального призначення (в/ч 44998);
- 261-й окремий загін спеціального призначення (кадра);
- 641-й окремий загін спеціального призначення (кадра);
Після розпаду СРСР 1992 року бригада увійшла до складу Збройних сил Російської Федерації.
Командування[ред. | ред. код]
За наявними даними:[3]
- Іванов Едуард Михайлович — 1977—1982;
- Колб Григорій Ананійович — 1982—1986;
- Кузьмін Володимир Іванович — 1986—1990;
- Бойко Олександр Михайлович — 1990—1992;
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Спецназ ГРУ. Том 2, 2009, с. 133, 178.
- ↑ а б День частей и подразделений специального назначения ГРУ. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 14 січня 2020.
- ↑ а б в 24-я отдельная бригада специального назначения на сайте Спецназ. Орг. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 14 січня 2020.
- ↑ а б в г Феськов, Голиков, Калашников, Слугин, 2013, с. 260—268, 573.
- ↑ Состав частей специального назначения ГРУ в 1989 году. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 14 січня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Феськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. Соединения и части Береговых войск ВМФ СССР в конце 1980-х // Вооруженные Силы СССР после Второй мировой войны: от Красной Армии к Советской. Часть 1: Сухопутные войска. — Томск : Издательство Томского университета, 2013. — 640 с. — 500 прим. — ISBN 978-5-89503-530-6.
- Сергей Козлов. Том 2. История создания: от рот к бригадам. 1950-1979 гг. // Спецназ ГРУ: Очерки истории. — М. : Русская панорама, 2009. — 424 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-93165-135-4.
- Сергей Козлов. Том 4. Безвременье. 1989-1999 гг. // Спецназ ГРУ: Очерки истории. — М. : Русская панорама, 2010. — 464 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-93165-137-8.
Матеріали[ред. | ред. код]
- Michael Holm, 24th independent Special Forces Brigade GRU(англ.) // ww2.dk
Посилання[ред. | ред. код]
- 24-я окрема бригада спеціального призначення на сайті Спецназ.орг [Архівовано 18 січня 2020 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
