Ярмольський Олексій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ярмольський.
Ярмольський Олексій Іванович
укр. Олексій Іванович Ярмольський, пол. Aleksy Jarmolski
Зображення
Зображення
Дата народження15 червня 1916(1916-06-15) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняКиїв, Російська імперія
Дата смерті28 березня 2003(2003-03-28)
Місце смертіКиїв, Україна
ПохованняСовський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Російська імперія
СРСР СРСР
Україна Україна
Alma materРосійський державний педагогічний університет імені О. І. Герцена Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяорганізатор кіновиробництва
Кар'єра1947—1976
ЗакладКіностудія ім. О. Довженка Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»Медаль «50 років перемоги у ВВВ» — 1995
Медаль Жукова
Медаль Жукова
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Відмінник кінематографії СРСР
IMDbID 6879137 Редагувати інформацію у Вікіданих

Олексій Іванович Ярмольський (15 червня 1916, Київ, Російська імперія — 28 березня 2003, Київ, Україна) — український радянський кінематографіст, організатор кіновиробництва, директор фільмів. Член Спілки кінематографістів УРСР.

Його найкасовіші фільми: «Їх знали тільки в обличчя», «Повія», «Три доби після безсмертя», «Поштовий роман», «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша»[1]. Кінокартини «Білі хмари» та «Маленький шкільний оркестр» фактично потрапили до категорії заборонених до показу в СРСР[2][3].

Був членом спеціальної комісії з розслідування обставин загибелі Леоніда Бикова 11 квітня 1979 року[4].

Біографія

[ред. | ред. код]
Будинок у Києві на вулиці Новій (на передньому плані праворуч), у якому народився Олексій Ярмольський

Народився 15 червня 1916 року в Києві в будинку на вулиці Новій (нині Богдана Ступки, 3) на території колишньої садиби Мерінга[5][6] у родині інженера Івана Ярмольського[7], учасника Першої світової війни[4].

Дитинство та юність провів на Липках. Його хрестили у церкві Олександра Невського (вулиця Лютеранська, 16). Разом із братом Леонтієм навчався у трудовій школі № 83 (вулиця Лютеранська, 18)[4][8][9].

В 1932 дебютував у німому кіно в картині «Разом із батьками» режисера Лазаря Френкеля.

Випускник фізико-математичного факультету Ленінградського педагогічного інституту імені М. М. Покровського (1939). Працював учителем в одній із середніх шкіл Гатчини Ленінградської області.

Учасник Німецько-Радянської війни. На фронт був призваний Московським райвійськкоматом міста Ленінград.[5] Також брав участь в обороні Москви.[7]

Після закінчення війни з 1947 по 1976 рік працював на Київській кіностудії імені Довженка. Обіймав посади адміністратора, заступника директора, директора картин.[10] Керував знімальними групами. Брав участь у створенні близько двох десятків фільмів.

Олексій Ярмольський працював з режисерами: Іваном Кавалерідзе, Сергієм Параджановим, Леонідом Биковим, Володимиром Довганем, Антоном Тимонішиним Євгеном Шерстобітовим, Юрієм Лисенком, Євгеном Матвєєвим, Василем Ілляшенком, Олександром Муратовим, Ролланом Сергієнком, Артуром Войтецьким, Радомиром Шарановичем (Югославія)[5][6].

Під час зйомок фільму «Стара фортеця» 1973 року Ярмольський переніс другий інфаркт. Після реабілітації, попри рекомендації лікарів, повернувся до роботи — відповідав на Кіностудії імені Олександра Довженка за міжнародні зв'язки[4].

Помер 28 березня 2003 року у Києві. Похований на Совському цвинтарі.[5]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У 2021 році Благодійний фонд Богдана Ступки за підтримки низки громадських організацій виступив з ініціативою встановлення меморіальної дошки Олексію Ярмольському у Києві на будинку № 3 по вулиці Станіславського (з вересня 2024 Богдана Ступки)[6].

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Сестра — Олена Іванівна Ярмольська (1919—2006), відомий київський лікар терапевт.
  • Дружина — Алла Іванівна Ярмольська (Киптенко), 1926—1992, піаністка. Похована у Києві на Байковому цвинтарі.
    • Дочка — Елеонора Павленко (Ярмольська) — тележурналіст[11][12]
      • Онук — Максим Павленко (нар.1970) — журналіст, медіаменеджер, видавець[4].
      • Онук — Денис Павленко (нар.1980) — економіст, директор Центру оцінки соціальних та екологічних ризиків.[10]
  • Дружина — Галина Архіпівна Ярмольська (Оксанич), 1919—2000. Похована у Києві на Совському цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Директор фільмів (продюсер)

Заступник директора

Адміністратор

Актор

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://ifap.ru/library/book655.pdf
  2. ↑ https://fraza.com/uk/news/339578-sogodni-108-rokiv-vid-dnja-narodzhennja-ukrajinskogo-kinoprodjusera-oleksija-jarmolskogo
  3. ↑ Джулай, Дмитро (21 травня 2019). Шість заборонених в СРСР українських фільмів. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 8 лютого 2025.
  4. ↑ а б в г д е https://fraza.com/uk/news/339578-sogodni-108-rokiv-vid-dnja-narodzhennja-ukrajinskogo-kinoprodjusera-oleksija-jarmolskogo
  5. ↑ а б в г Исполнилось 105 лет со дня рождения известного украинского кинематографиста Алексея Ярмольского [Архівовано 2023-07-12 у Wayback Machine.]. podrobnosti.ua
  6. ↑ а б в https://fakty.ua/387071-pamyatnuyu-dosku-organizatoru-ukrainskogo-kinoproizvodstva-alekseyu-yarmolskomu-planiruyut-ustanovit-v-centre-kieva
  7. ↑ а б Наш полк [Архівовано 2021-10-29 у Wayback Machine.]. inter.ua
  8. ↑ https://cdiak.archives.gov.ua/orth.php?page=548&orderBy=surname&orderDir=ASC
  9. ↑ Киевские храмы, которых больше нет: какие святыни утратила столица православия?. УНІАН. 13 квітня 2013. Архів оригіналу за 7 жовтня 2024. Процитовано 8 лютого 2025. (рос.)
  10. ↑ а б в г Владислава Ткаченко. Памятную табличку организатору украинского кинопроизводства Алексею Ярмольскому планируют установить в центре Киева [Архівовано 2021-10-27 у Wayback Machine.]. fakty.com.ua
  11. ↑ Станислав Молчанов. Охранный статус дому на Станиславского в центре Киева помогла вернуть дочь известного кинематографиста [Архівовано 2021-10-27 у Wayback Machine.]. comments.ua
  12. ↑ https://tykyiv.com/vulici/vulitsia-de-meshkav-bogdan-stupka/
  13. ↑ Сайт «Память народа» [Архівовано 2021-10-27 у Wayback Machine.]. pamyat-naroda.ru
  14. ↑ Джулай, Дмитро (21 травня 2019). Шість заборонених в СРСР українських фільмів. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 13 серпня 2024. Процитовано 5 вересня 2024.

Література і посилання

[ред. | ред. код]
  • Український біографічний кінодовідник / Н. М. Капельгородська, Є. С. Глущенко, О. Р. Синько. — АВДІ, 2001. — 730 с.
  • Історія українського кіномистецтва. 1893—2003 / В. В. Ілляшенко. — К. : Вік, 2004. — с. 283—412 с. — ISBN 966-8680-00-6
  • Фильмы Киевской ордена Ленина киностудии им. А. П. Довженко. 1928—1978 / О. Ф. Олейник, Н. А. Филькевич. — К.: Госкино УССР, 1979. — 114 c.
  • Фёдоров А. В. Статистические данные посещаемости советских фильмов: 1950—1990. М: ОД «Информация для всех», 2023 66 с.
  • Олексій Ярмольський на сайті IMDb (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ярмольський_Олексій_Іванович&oldid=44934126